Мунія золотохвоста
| Мунія золотохвоста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura vana (Hartert, 1930) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Munia vana | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія золотохвоста[2] (Lonchura vana) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Обличчя біле, решта голови білувато-сіра, верхня частина тіла темно-коричнева. Горло і верхня частина грудей чорнувато-коричнева, відділені білуватою смугою від охристо-коричневої решти нижньої частини тіла. Надхвістя і хвіст блідо-жовтуваті. Очі темно-карі, дзьоб сірий, лапи сіруваті.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Золотохвості мунії мешкають в горах Арфак і Тамрау на півночі півострова Чендравасіх, поблизу озера Анггі-Гігі. Вони живуть на вологих високогірних луках та на болотах. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті від 1900 до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція золотохвостих муній становить від 2500 до 10000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura vana: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |