Мустафа Чачі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мустафа Чачі
Народився 25 травня 1935(1935-05-25)
Корбек, Алуштинська міськрада, Кримська АРСР, РСФРР, СРСР
Помер 15 лютого 1970(1970-02-15)[1] (34 роки)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Країна  СРСР
Батько Сейдулай Чачі
Діти старший син - Абдулла Мустафайович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

Мустафа Сейдулайович Чачі (25 травня 1935 — 15 лютого 1970) — керуючий відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області Узбецької РСР, інноватор щодо впровадження більш продуктивних методів організації праці. Герой Соціалістичної Праці[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1935 року у селі Корбек (з 1945 року — Ізобільне) Кримської АРСР (нині — Республіка Крим). Кримський татарин[2]. У 1944 році разом з усіма кримськими татарами депортований із Криму до Узбецької РСР (нині — Республіка Узбекистан). З усієї родини, яка приїхала до Ташкентської області, тільки Мустафа міг працювати (батьки похилого віку, старший брат інвалід, а молодші брат із сестрою були ще маленькі)[3], тому трудову діяльність він почав у 14 років робітником у радгоспі «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області. Потім працював трактористом. У 1957—1958 роках — помічник механіка, а в 1958—1960 роках — бригадир механізованої польовий бригади цього ж радгоспу[2].

Постійно шукав і впроваджував в організацію діяльності нові методи, які підвищували продуктивність праці. Перевів бригаду на госп. розрахунок. Першим у радгоспі організував тракторно-польову бригаду комплексної механізації, яку очолив. Такі бригади більш продуктивні, ніж ті тракторні і польові бригади, які окремо працюють[3].

З 1961 року — керуючий 5-м відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області[2]. Продовжував удосконалювати і впроваджувати методи більш ефективної організації праці бавовноробів і механізаторів. Одним із перших досліджував і почав використовувати нові прогресивні схеми і технології посіву. Організував роботу за допомогою механізованих ланок: просапний трактор працював на закріпленій за ним і ланкою території для посіву. Впровадив технологічні карти для кожної ланки і виділялися постійні робочі, поливальники. Мустафа Чача впроваджував метод посіву із заданою кількістю насіння[3].

Під його керівництвом відділення радгоспу у 1959—1965 роках виростило і зібрало з площі 1140 гектарів по 35-40 центнерів бавовни з одного гектара[2]. Показники зростання через кожні п'ять років: 1955 рік- 17,5 ц/га, 1960 рік — 26,1 ц/га, 1965 рік — 30,9 ц/га[3]. Якщо взяти для порівняння старі польові бригади, нові тракторно-польові бригади і порівняти їх продуктивність з укрупненою бригадою М. Чачі, то отримаємо такі показники:

Порівняння показників продуктивності бригад з різною системою організації праці[4]
Показники Од.

вим.

Старі

польові

бригади

Нові

тракторно-

польові

бригади (25га)

Укрупнена

бригада

Чачі М.

Радгосп

у цілому

Навантаження на 1 робочого
га
2,81
5,93
6,42
3,3
Врожайність
ц / га
19,6
22,5
28,6
20,7
Виробництво бавовни на 1 робочого
т
5,5
13,4
18,3
6,0
Витрати на 1 га
чол. / ден.
109
106
89
108
Затрати на 1 ц бавовни
чол. / ден.
5,6
4,5
3,1
5,2

Ф. Ф. Ізмайлов, у ті часи головний агроном радгоспу, у своїй книзі "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» згадував:

«За підсумками роботи 1958 року стало усім зрозуміло, що нові форми організації праці дозволяють краще і з більшою ефективністю використовувати машини, землю і робочу силу. Чачі М. і ті спеціалісти, які його підтримували, здійснили суттєвий перелом в агротехніці й організації праці та виробництва…»

— [3]

Заслужений бавовнороб Узбецької РСР. Заслужений механізатор Узбецької РСР (1964)[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1966 року за успіхи, досягнуті у збільшенні виробництва бавовни-сирцю і коконів шовкопряда, Чачі Мустафі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»[2].

Переймати досвід продуктивної праці до Мустафи Чачі приїжджали як зі всього Радянського Союзу, так і з зарубіжних країн[4].

Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання (1966—1970)[2].

Коли наприкінці 1960-х років кримським татарам дозволили вільно переміщатися по країні, виступив проти масового безконтрольного від'їзду кримських татар до Криму і в березні 1968 року підписав «листа сімнадцяти» шановних кримських татар. У листі висловлювалося розуміння народного прагнення повернутися на Батьківщину, але підписанти застерігали і закликали кримських татар не піддаватися на провокації людей, які закликають масово самостійно їхати назад до Криму, оскільки масове переміщення було б повторною трагедією для народу, для людей старшого і середнього покоління[5]. За підписання цього листа отримав осуд з боку частини кримських татар[3].

Помер 15 лютого 1970 року. Похований у Ташкенті на меморіальному кладовищі «Чігатай»[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • В Узбекистані його ім'ям названі вулиця[4][2], селище[4][2], дитячий табір[4], санаторій[4], засновано диплом імені Мустафи Чачі[4][2].
  • На місці поховання встановлено пам'ятник Герою[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=16387
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Сайт «Герои страны».
  3. ↑ а б в г д е Т. Єжова (28 квітня 2016). МУСТАФА ЧАЧІ. Процитовано 12 травня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  4. ↑ а б в г д е ж Айше Шулакова, Едем Ісмаїлов. Сюжет про героя соціалістичної праці Мустафу Чачі. — Телеканал «Міллет», 10 січня 2017
  5. ↑ «Лист сімнадцяти». у книзі Кримськотатарський національний рух Том II. Документи. Матеріали. Хроніка. / Ред. М.Н.Губогло, С.М.Червонная, Серія: «Національні рухи в СРСР», ЦИМО - М.1992. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 12 травня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  6. ↑ Чачі Мустафа (1935.25.V −1970.15.II). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 29 червня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Книга Ф. Ф. Ізмайлова "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР»

Посилання[ред. | ред. код]

  • Мустафа Чачі. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 19 квітня 2020.
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мустафа_Чачі&oldid=36673131