Мухамед-Мірзаєв Хаваджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухамед-Мірзаєв Хаваджі
чеч. Хаваджи Мухамед-Мирзаев
Народження 1910
Алхазурово, Росія
Смерть 4 жовтня 1943(1943-10-04)
Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Чернігівський район
Країна  Російська імперія
 СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ кавалерія
Роки служби 1941—1943
Звання Старший сержант
Війни / битви
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1943
Орден Леніна — 1943 Орден Червоної Зірки  — 1943
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірзаєв.

Хаваджі Мухамед-Мірзаєв, інший варіант — Хаважі Магомед-Мірзоєв (1910, Алхазурово — 4 жовтня 1943(1943-10-04), Чернігівська область) — чеченець, учасник Німецько-радянської війни, кавалерист, кулеметник, гвардії старший сержант, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Хаваджі Магомед-Мірзоєв народився в сім'ї бідняка. Закінчив Грозненське педагогічне училище, працював учителем та директором школи в рідному селі.

У 1930-х роках служив прикордонником на Далекому Сході. Був поранений під час затримання порушника кордону та демобілізований за поранення. У 1940 році закінчив школу середнього начальницького складу Головуправління пожежної охорони в Ташкенті, після закінчення якої працював інспектором пожежної охорони в Ленінабаді (Таджикистан).

Пішов на фронт у вересні 1941 року. Служив у кавалерійському полку помічником командира взводу 3-го ескадрону 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії 7-го кавалерійського корпусу 61-ї армії Центрального фронту[1]. Брав участь у Сталінградській битві.

18 вересня 1943 року під час штурму селища Березна Менського району Чернігівської області вогнем із кулемету забезпечив атаку ескадрону в кінному строю. За цей бій він був нагороджений орденом Червоної Зірки[2].

28 вересня 1943 року Хаваджі серед перших переправився на правий берег Дніпра. Кулеметним вогнем очистивши берег від ворога, він забезпечив успішне форсування річки своїм підрозділам. Був тричі поранений, але не залишив позиції, знищивши 144 фашиста. Помер від ран 4 жовтня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу генералам, офіцерському, сержантському та рядовому складу Червоної Армії» від 15 січня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками» і виявленими при цьому відвагою Магомед-Мірзоєву було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[3].

Чотири його брати також пішли на фронт. Із них живими повернулися лише двоє.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • На місці його загибелі біля села Левковичі встановлено пам'ятник.
  • Ім'я Мухамед-Мірзаєва викарбовано на меморіальних дошках разом з іменами всіх 78 Героїв Радянського Союзу 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії, установлених у Національному музеї Республіки Башкортостан та в музеї 16-ї гвардійської Башкирської кавалерійської дивізії.
  • Барельєф із зображенням Хаваджі Мухамед-Мірзаєва встановлено в Меморіалі Слави у Грозному.
  • Ім'ям Мухамед-Мірзаєва названо вулицю в Урус-Мартані[4].
  • У 1982 році на будівлі Грозненського педагогічного училища (вул. Ляпідевського, 9) встановили дошку[5]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Адиз Кусаев. Отважен и горяч, но рассудка не теряет. Молодёжная смена. 27 апреля 2005 года. № 33 (236).
  2. ↑ Мухамед-Мирзаев Мирзаян Хаваджи 1910г.р. Подвиг народа. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2019.
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 4 (264). — Число 23 (1). — С. 1. Архівовано з джерела 24 вересня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  4. ↑ Улица Хаваджи Магомед-Мирзоева в городе Урус-Мартан. mapdata.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2021. Процитовано 19 квітня 2019.
  5. ↑ Пономарёва, 1987, с. 101.

Література[ред. | ред. код]

  • Богатеева О. Герои Северного Кавказа // Аргументы и факты : газета. — . — № 19. — С. 10. — ISSN 0204-0476.
  • Герои Советского Союза — наши земляки // Партархив Чеч.-Инг. обкома КПСС [материал о 50 Героях Советского Союза, жизнь и работа которых связана с ЧИАССР]. — Гр., 6 мая 1985.
  • Зинченко О. В. Равнение на героев. — Гр. : Чечено-Ингушское книжное издательство, 1984. — С. 21.
  • Исаев Э. А. Чеченцы на фронтах Великой Отечественной войны // Вестник АН ЧР : журнал. — 2006. — № 4 (9 травня). — С. 85—88.
  • Индербиев М. Т. [1] — Гр. : Чечено-Ингушское книжное издательство, 1988. — С. 7. Архівовано з джерела 28 листопада 2021
  • Лебедев П. Л. «Казбек» принимает бой. Художественно-документальная повесть. — Гр. : Книга, 1992. — С. 299.
  • Пономарёва И. З., Севостьянов М. П. Памяти вечной достойны. — Гр. : Чечено-Ингушское книжное издательство, 1987. — 120 с. — 15000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мухамед-Мірзаєв_Хаваджі&oldid=41337652