Міжклітинні контакти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переріз через тканину мозку зародка миші. Видно три типи міжклітинних контактів: зверху щільні контакти, нижче — адгезивні, найнижче — десмосоми. (ТЕМ)
Схема основних типів міжклітинних конактів

Міжкліти́нні конта́кти — спеціалізовані ділянки поверхні клітини, якими вона кріпиться до інших клітин або позаклітинного матриксу[1]. До основних функцій міжклітинних контактів належить утримання клітин разом, забезпечення «спілкування» між ними, правильна їх орієнтація одна відносно іншої, регулювання переміщення клітин[2].

Щілинні контакти між кардіоміоцитами. Жовтим пофарбований білок коннексин 43. Зображення отримане за допомогою флуоресцентно-помічених антитіл.

Злипання клітин між собою та приєднання їх до міжклітинного матриксу забезпечують молекули клітинної адгезії (англ. cell adhesion molecules, CAMs): кадгерини, інегрини, білки суперродини імунглобулінів, муцини та селектини. Цитоплазматична частина цих білків зазвичай приєднана до елементів цитоскелету. Більшість CAM рівномірно розподілені по поверхні цитоплазматичної мембрани і їх здебільшого достатньо для утримання клітин разом, проте в деяких тканинах на поверхні клітин формуються спеціалізовані ділянки скупчення молекул адгезії, саме для означення таких ділянок і використовують термін «міжклітинні контакти»[3].

Класифікація міжклітинних контактів[ред. | ред. код]

У залежності від того, чи контакти утворюються між однаковими чи різними клітинами, вони поділяються на гомо- та гетерофільні відповідно[3].

види контактів
402 Types of Cell Junctions new.jpg

На основі структури і функцій клітинні контакти класифікують:

  • Простий контакт — просте «прилипання» мембран двох клітин, міжмембранна відстань 15—20 нм, вирізняють його різновид — замковий контакт, що також є простим, але при цьому мембрана однієї клітини утворює вигин у бік іншої. Прості контакти утворені взаємодією глікокаліксу обох клітин.
    • Щільний (або замикаючий, tight) контакт, zonula occludens. Зустрічається, наприклад, в апікальних відділах епітеліальних клітин, створює міцний водонепроникний міжклітинний зв’язок має білкову природу (у зоні контакту виявлено білки каудин і оклюдин, також декілька десятків інших білків). З’єднання відбувається не на всьому протязі, а точково, при цьому точки сполучення утворюють ряди і пояси злипання. Міжмембанна відстань становить близько 2—3 нм.
    • Адгезивний (або якірний, adherens) контакт, формує zonula adherens, яка знаходиться більш базально від zonula occludens, але більш апікально десмосом, формуючи адгезивні пояси, що служить для стабілізації тканинних пластів і протидіє силам зсуву. Сформований білками кадгеринами (у присутності іонів кальцію) обох клітин, які у свою чергу зв’язані з внутрішньоклітинними філаментами, тому якірні контакти також є сполученнями цитоскелетів. Руйнується протеазами. Міжмембранна відстань близько 30 нм. Десмосома — різновид якірного контакту, схожі на диск діаметром до 50 мкм при електронній мікроскопії. Це точкове з’єднання клітин знаходиться у базальній частині епітелію, м’язах. Відіграє роль міцної точкової зварки. Утворена білками кадгеринами обох клітин, що сполучаються з масивною білковою пластиною з боку цитоплазми кожної клітини, до якої приєднані проміжні філаменти. Міжмембранна відстать становить 30 нм. Напівдесмосома — це сполучення типу десмосома між клітиною і неклітинною структурою що знаходиться у міжклітинному просторі (наприклад, епітеліоцити приєднані до базальної мембрани напівдесмосомами).
    • Проміжний контакт (англ. Gap junction) — використовуються також назви «щільовий контакт», «нексус» або «контакт, що формує канали». Це сполучення двох мембран за допомогою білків коннексинів, які сполучені у єдиний комплекс — коннексон, що формує структуру, схожу на пори або «проміжок, щілину» між клітинами, призначену для транспорту речовин діаметром до 1,5 нм.
    • Синапси — контакти, що передають сигнали, беруть участь у передачі інформації між клітинами через мембрани.
      • Хімічні синапси;
      • Імунологічні синапси;
      • Трансмембранні клітинні контакти ліганд-рецептор (наприклад Delta-Notch, ephrin-Eph). Будь-який із трьох інших типів клітинних контактів може виконувати, крім структурної, сигнальну функцію.
    • Плазмодесми — характерні для рослинних клітин.


Джерела[ред. | ред. код]

  1. Harvey Lodish et al. (2000). [http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK21607/def-item/A7383/ Glossary]. Molecular Cell Biology (вид. 4th). W H Freeman. ISBN 0-7167-3136-3.  — Переглянуто 5 березня 2012
  2. Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN 978-0-8153-4105-5. 
  3. а б Harvey Lodish et al. (2000). [http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK21599/ 22.1 Cell-Cell Adhesion and Communication]. Molecular Cell Biology (вид. 4th). W H Freeman. ISBN 0-7167-3136-3.  — Переглянуто 5 березня 2012

Посилання[ред. | ред. код]