Мікоян Серго Анастасович
Мікоян Серго Анастасович | |
---|---|
Народився |
5 червня 1929[1] Москва, СРСР[1] |
Помер |
6 березня 2010[2] (80 років) Москва, Росія ·лейкоз |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | medieval historian |
Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин (1952)[1] |
Заклад | Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd[1] |
Науковий ступінь | доктор історичних наук[1] (1976) |
Партія | КПРС[1] |
Батько | Мікоян Анастас Іванович[1] |
Серго (Сергій) Анастасович Мікоян (вірм. Սերգո Անաստասի Միկոյան; 5 червня 1929, Москва, СРСР — 6 березня 2010, там само, Росія) — радянський та російський історик і публіцист, доктор історичних наук (1976).
Біографія[ред. | ред. код]
Незважаючи на те, що батьки Серго Мікояна були вірменами, ні він сам, ні його брати не говорили вірменською. Під час навчання в елітній школі № 175 міста Москви Сергій був учасником таємної організації «Четвертий рейх». 18 грудня 1943 року разом із іншими членами організації був висланий з Москви строком на 1 рік[3].
Закінчив МДІМВ (1952) та аспірантуру (1956), захистив кандидатську дисертацію на тему «Британський імперіалізм в Індії та кашмірська проблема». Навчався на одному курсі з Генріхом Боровиком, з яким перебував у приятельських стосунках[4]. Член КПРС із 1953 року.
Із 1960 року — науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН. У 1975 році в Інституті сходознавства АН СРСР захистив докторську дисертацію «Зовнішньополітичні проблеми національно-визвольного руху народів Індостану (1947—1971 рр.)»
Автор десятка робіт, визнаний фахівець з Латинської Америки. У 1957—1960 роках науковий редактор журналу «Мировая экономика и международные отношения» (укр. «Світова економіка та міжнародні відносини»), у 1970—1990 роках очолював щомісячний журнал «Латинская Америка» (укр. «Латинська Америка»).
Із 1990 року жив у США, співпрацював із низкою американських університетів, працював в американських наукових архівах. Професор Джорджтаунського університету (місто Вашингтон). Співпрацював із такими американськими істориками та політологами, як Вільям Таубман, Джон Лі Андерсон, Ірвінг Луїс Горовіц.
Помер у Москві 6 березня 2010 року від раку крові. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка № 1, 43-й ряд)[5].
Сім'я[ред. | ред. код]
Молодший син радянського державного та політичного діяча Анастаса Івановича Мікояна та племінник радянського авіаконструктора Артема Івановича Мікояна. Мати — Ашхен Лазарівна. Був названий на честь Серго Орджонікідзе.
Був одружений на Аллі Олексіївні Кузнецовій (1928—1957), дочці першого секретаря Ленінградського обкому ВКП(б) Олексія Кузнецова, розстріляного в 1950 році по «Ленінградській справі». Алла Кузнецова народила Серго трьох дітей — Володимира, Світлану і Каріне, померла у віці 28 років від білокрів'я. Згодом одружився повторно. З другою дружиною, Тетяною Миколаївною Мікоян, в 1976 році у них народився молодший син Гай-Сергій (внучки Мартініана і Христина). Пізніше вступив у цивільний шлюб із Вірою Юріївною Ігошиною. У 1989 році у них народилася молодша дочка Анастасія Мікоян.
Праці[ред. | ред. код]
- Анатомия Карибского кризиса. — М.: Academia, 2006. — ISBN 5-87444-242-1.
- СССР — Мексика: 60 лет сотрудничества. — М.: «Международные отношения», 1984.
- Куба строит социализм. — М., 1976.
- США: Государство, политика, выборы. — М., 1969.
- Stalinism as I saw it. Kennan Institute for Advanced Russian Studies, 1992.(англ.)
- Алексей Снегов в борьбе за «десталинизацию» // Вопросы истории. — 2006. — № 4. — С. 69—84.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Հայկական սովետական հանրագիտարան — Երևան: 1981. — Т. 7. — С. 542.
- ↑ AV Production — 2010.
- ↑ Глава «Послесловие автора» // Алексей Кирпичников. «Сталинъюгенд». — М.: Издательство «Вече», 2008. — С. 315.
- ↑ Серго Микоян: интервью Генриху Боровику // facts.kiev.ua, 2004. — 16 декабря. [недоступне посилання з Июль 2018]
- ↑ Микоян Серго Анастасович (1929—2010). nd.m-necropol.ru. Новодевичье кладбище. Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 11 січня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Дабагян Э. С. Памяти Серго Микояна // Новая и новейшая история. — 2010. — № 5. — С. 245—246.
- Московская энциклопедия. — Т. 1: Лица Москвы. — Книга 6: А — Я. Дополнения. — М.: ОАО «Московские учебники», 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Историк Серго Микоян: «Саакашвили — это американский Кастро. Только менее культурный и более темпераментный» // Известия. — 2006. — 11 октября.
|
- Народились 5 червня
- Народились 1929
- Уродженці Москви
- Померли 6 березня
- Померли 2010
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники Московського державного інституту міжнародних відносин
- Доктори історичних наук
- Члени КПРС
- Померли від лейкемії
- Російські історики
- Радянські історики
- Кавалери ордена Дружби народів