Мірошник В'ячеслав Володимирович
| Мірошник В'ячеслав Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
9 листопада 1971 УРСР, Рівне | |||
| Смерть |
24 квітня 2015 (43 роки) Україна, Рівне(помер від хвороби) | |||
| Поховання | Рівне | |||
| Alma Mater | НУВГП | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014-2015 | |||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |||
| Рід військ |
 Інженерні війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
В'ячесла́в Володими́рович Міро́шник (9 листопада 1971, м. Рівне, Українська РСР — 24 квітня 2015, м. Рівне, Україна) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У мирному житті — інженер, підприємець.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Народився 1971 року в місті Рівне, був молодшою дитиною у батьків. Дід по татовій лінії — Мірошник — родом з Дніпра, а бабуся — Сєрова — розкуркулена росіянка. Були в роду і військові, дід по маминій лінії — офіцер Іванчук, українець, репресований, бо потрапив у полон до німців, відсидів у тюрмі, повернувся з туберкульозом. Сам В'ячеслав усе життя розмовляв російською. Навчався у рівненській середній школі № 15. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування з «червоним» дипломом. Власноруч майстрував вироби із деревини, каменю, металу. Успішно займався підприємництвом. Одним із перших у Рівному зайнявся утепленням будинків, відкрив виробничу лінію з виготовлення матеріалів для утеплення. Робив фасади будівель — кафе «Бруклін», «Аміго», дах в офісі «Рівнетеплоенерго», у кафе «Мармелад», що біля драмтеатру.
З початком війни зайнявся волонтерською діяльністю, а у вересні 2014 добровольцем пішов на фронт.
Старший лейтенант, заступник командира роти з озброєння 703-го інженерного полку, в/ч А3817, м. Самбір, Львівська область. Забрав на передову свій мікроавтобус Mercedes Vito, який волонтери переобладнали для евакуації поранених. Бус назвали «Любочка» на честь дружини.
Був поранений у вересні 2014, зазнав контузії. Взимку 2015 брав участь у боях за Дебальцеве, після виходу з котла казав: «Ми вийшли в крові і мізках наших хлопців». Не міг спати. Внаслідок розвинулась тяжка форма цукрового діабету, і В'ячеслав потрапив до лікарні.
24 квітня 2015 о 9:30 помер у рівненському військовому шпиталі.
Похований 25 квітня у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове» («Молодіжне»), в місті було оголошено жалобу[1][2].
Без В'ячеслава лишилися батьки, дружина Любов Тимофіївна Шелкович, четверо синів та онук.
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[3].
- Медаль «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
- Відзнака УПЦ КП — медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно).
- Рішенням Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 присвоєне звання Почесний громадянин міста Рівного (посмертно)[4].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У жовтні 2015 в Рівному, на перехресті вулиць Соборної та 16 Липня, відкрито меморіал з іменами шістнадцятьох загиблих рівненських бійців АТО, серед яких і В'ячеслав Мірошник, та трьох Героїв Небесної сотні[5].
- 12 жовтня 2016 на фасаді Рівненської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 15 відкрито пам'ятну дошку випускнику школи В'ячеславу Мірошнику[6][7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Рівному оголосили жалобу в день прощання з добровольцем АТО [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 25 квітня 2015
- ↑ У Рівному хоронять військового-добровольця (+фото) [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] // «ЧаРівне», 25 квітня 2015
- ↑ Указ Президента України від 16 січня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Рішення Рівнеради № 5756 [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «7 днів», 1 жовтня 2015
- ↑ У Рівному відкрили дошку пам'яті Героям АТО та Майдану [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] // «Четверта влада», 14 жовтня 2015
- ↑ Відкриття меморіальної дошки загиблому учаснику АТО Мірошнику В'ячеславу Володимировичу [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт Освіта м. Рівне, 12 жовтня 2016
- ↑ У Рівному відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО В᾿ячеславу Мірошнику [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.] // Телеканал «Рівне1», 12 жовтня 2016
Джерела[ред. | ред. код]
- Мірошник В'ячеслав Володимирович [Архівовано 8 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Мірошник В'ячеслав Володимирович // Сайт пам'яті загиблих «Революція гідності. Війна. Рівненщина».
- Завтра у Рівному день жалоби — прощатимуться із бійцем АТО [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] // Рівненська ОДА, 24 квітня 2015.
- Мирослава Опанасик. «З Дебальцевого котла ми вийшли в крові і мізках наших хлопців», — Герой АТО В'ячеслав Мірошник [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «РадіоТрек», 24 квітня 2017
- Старші лейтенанти (Україна)
- Народились 9 листопада
- Народились 1971
- Померли 24 квітня
- Померли 2015
- Поховані в Рівному
- Військовики 703-го інженерного полку
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Рівного
- Випускники Національного університету водного господарства та природокористування
- Почесні громадяни Рівного