Міхал Ґедеон Радзивілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Гедеон Радзивілл
Michał Gedeon Hieronim Radziwiłł
Michał Gedeon Radziwiłł 111.PNG
Народився 1778(1778)
Варшава
Помер 1850
Варшава
Підданство Російська імперія
Діяльність військовослужбовець, політик
Учасник Повстання Костюшка, Наполеонівські війни і Листопадове повстання 1830—1831
Титул князь
Посада сенатор-воєвода
Військове звання генерал
Конфесія католицтво
Рід Радзивілли
Батько Михайло Єронім Радзивілл
Мати Олена Пшездецька
Брати, сестри  • Антоній Генріх Радзивілл і Q22981310?
У шлюбі з Олександра Стецька
Діти 2 сина і 1 донька
Нагороди
Virtuti Militari
Герб

Михайло Гедеон Єронім Радзивілл, пол. Michał Gedeon Hieronim Radziwiłł (*13 липня 1775 — 7 квітня 1833) — польський політичний і військовий діяччасів падіння Речі Посполитої, Царства Польського в Російській імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з полсько-литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Несвізько-Олицької. Третій син Михайла Єроніма Радзивілла, воєводи віленського, та Олени Пшездецької. Народився у 1778 році у Варшаві. Отримав гарну домашню освіту.

Обравдля себе військову кар'єру. У 1794 році долучився до повстання під проводом Тадеуша Костюшка, звитяжив проти російських і прусських військ. після поразки повстання емігрував за кордон. У 1806 році після перемоги Франції над Пруссією та утворенням Великого герцогства Варшавського, вступив Михайло Гедеон Радзивілл на службу до Північного польського легіону. 1807 року одержав звання полковника і став командиром легіону. Брав участь боях 1807 року, що завершили війну четвертої коаліції. за звиятгу отримав стає кавалером Ордену Почесного легіону.

З 1808 року очолював 5-й піхотний полк герцогства Варшавського (після з'єднання легіону з 5 і 6-м полками герцогства Варшавського). Того ж рокунагороджено орденом Virtuti Militari. 1811 року одержав чин бригадного генерала. Брав участь в облозі Данцига. Під час франко-россійської війни 1812 року командував польською бригадою в дивізії Шарля-Луї Гранжана 10армійського корпусу. під час кампанії отримавзвання бригадного генерала. У 1813 році обороняв Данциг від російських військ. За свій героїзм стає офіцером Ордену Почесного легіону. Після капітуляції Наполеона I 1814 року прийняв російську присягу.

1815 року очолив дивізію в армії Царства Польського, але того ж року вимушений був піти у відставку. Невдовзі оженився на представниці заможного шляхетського роду Стецьких. В якості посагу отримав містечко Шпанів під Рівним (Волинь). 1822 року стає сенатором-каштеляном в Царстві Польському, а з 1825 року — сенатором-воєводою. У 1828 році він був членом суду Сейму, який мав судити людей, звинувачених у державній зраді.

Під час Листопадового повстання у 1830 році після відставки Юзефа Хлопіцького обрано командувачем польських військ. Після невдачі в битві під Гроховом відмовився від головного командування, яке з 26 лютого 1831 перейшло до Яна Скржінецького. Після поразки повстання 1831 року Михайла Гедеона Радзивілла було заслано до Ярославля.

Після звільнення у 1836 року перебрався до Дрездена (Саксонія), де мешкав наступні роки. Перед смертю повернувся до Польщі і помер у Варшаві 1850 року.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Олександра, донька Карла Стецького.

Діти:

  • Михайлина (1816—1883), дружина графа Леона Жішевского
  • Кароль Анджей (1821—1886)
  • Зигмунд (1822—1892)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tadeusz Bieczyński, Sąd sejmowy 1827—1829 na przestępców stanu. Urzędowe akta, Poznań 1873, s. IX, 50.
  • Mała Encyklopedia Wojskowa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. Tom 3, Warszawa 1971, c. 27
  • Mykolas Gedeonas Jeronimas Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
  • Andrzej Biernat, Ireneusz Ihnatowicz, Vademecum do badań nad historią XIX i XX wieku, Warszawa 2003, s. 478.