Юзеф Ґжеґож Хлопіцький

Юзеф Ґжеґож Хлопіцький
пол. Józef Chłopicki
Народився	14 березня 1771(1771-03-14) або 24 березня 1771(1771-03-24) Капустин, Старокостянтинівський район, Кам'янець-Подільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	30 вересня 1854(1854-09-30) (83 роки) Краків, Австрійська імперія
Країна	Франція Королівство Польське  Річ Посполита
Діяльність	офіцер, політик, військовослужбовець
Знання мов	французька
Учасник	Наполеонівські війни
Титул	барон
Військове звання	генерал
Рід	Q106580562?
Нагороди	імена, нанесені на Тріумфальну арку
Медіафайли у Вікісховищі

Ю́зеф Гже́гож Хлопі́цький (пол. Józef Grzegorz Chłopicki; 1771, Капустин, Волинь — 30 вересня 1854, Краків) — учасник повстання Косцюшка і наполеонівських воєн; під час Листопадового повстання 1830—1831 диктатор, фактичний командувач польських військ у битві під Гроховом.

Біографія

герб Нечуя

Юзеф Хлопіцький народився в місті Капустин (нинішньої Хмельницької області) у небагатій шляхетській родині. Батько — Франциск Хлопіцький, мати — дружина батька Маріанна з Ленкевичів.

Навчався в школах отців-василіян у Немирові, Вінниці, Шаргороді (звідси у 1785 році таємно втік і став до лав польського королівського війська). Згодом уже в складі російського війська брав участь в російсько-турецькій війні 1787 року. Через деякий час повертається до Польщі і 29 березня 1791 року отримує ранг хорунжого. 1792 року російські і прусські війська окуповують Польщу. Ю. Хлопіцький мужньо бився в лавах польського війська, але армію розбито. 1793 рік — новий розподіл Польщі. 1794 рік — Хлопіцький бере участь у визвольному повстанні під проводом Тадеуша Косцюшка. Капітан Ю. Хлопіцький відзначений командуванням повстанської армії за участь у битвах під Мацейовицями та під Рацлавицями. 1795 року після подавлення повстання і остаточному розподілу Польщі, Ю. Хлопіцький емігрує до революційної Франції. У цей час, 1797 рік, у складі переможної Італійської армії під командуванням генерала Наполеона Бонапарта створюються польські легіони під проводом Яна Генрика Домбровського. 19 червня 1799 року поранений у невдалій для французької армії битві проти війська О. Суворова під Требією. Проте польські легіонери не знищені, вони продовжують битися і 1801 року. Відвага Ю. Хлопіцького в штурмі м. Песк'єра відмічена генералом Н. Ш. Удіно.

Разом з легіонами Хлопіцький б'ється в кампанії 1805 року в Італії, 1806 — в Неаполітанському королівстві. Через рік поляки нарешті, після 10-12 років відсутності, повертаються на Батьківщину. Разом з Великою Армією вони б'ються у битвах під Пройсіш-Ейлау і Фрідландом. Ця кампанія знаменна для Хлопіцького. 11 червня 1807 року, за три дні до переможної битви під Фрідландом, його було призначено командувачем 1 полку Польсько-італійського легіону і присвоєно чин полковника французької армії.

10 вересня 1812 року під час авангардної перестрілки під Можайськом, Ю. Хлопіцький отримав надзвичайно важке поранення в ногу і не зміг брати участь у подальших боях, і в жовтні 1812 року його було вивезено до Франції. 31 грудня 1813 року його відправлено у відставку. У 1814 році Ю. Хлопіцький повернувся до Польщі. Тепер у вигляді Королівства Польського багатостраждальна вітчизна генерала знов належала Росії. Його було запрошено до лав війська Королівства Польського з присвоєнням чину генерал-лейтенанта на службі його величності Олександра І. Через конфлікти з намісником царя в Польщі великим князем Костянтином, 1818 року Ю. Хлопіцький подав у відставку.

Під час польського повстання 1830—1831 року генерал Ю. Хлопіцький командував Військом Польським і навіть обіймав посаду «диктатора» повстання. Він був поранений і ледве зміг покинути поле бою. Польське повстання 1830-31 років було придушене.

Битва під Гроховом (1831)

Стан здоров'я генерала не дозволив йому брати участь в подальшій боротьбі за свободу і незалежність Польщі. Решту днів Юзеф Хлопіцький провів у Кракові, що був під владою Австро-Угорщини. Помер у Кракові 21 (чи 30) вересня 1854 року, похований в місті Кшешовіце.

Література

• Борщак Ілько. Наполеон і Україна. — Львів, 1937.
• Руденко Олекса. Вітчизняна війна 1812 року. Польський рахунок [Архівовано 12 грудня 2015 у Wayback Machine.].
• Коленкур де Арман. Поход Наполеона на Россию. — Смоленск, 1991. (рос.)
• Соколов О. В. Армия Наполеона. — СПБ., 1999. (рос.)
• Brandt H. Von. Souveniers d'un officier polonaise. Scenes de la vie militaire en Espagne et Russie (1808—1812). — Paris, 1877. (фр.)
• Brandys Marian. Koniec świata szwoleżerów. — Warszawa, 1974. (пол.)
• Chelminski J. Malibran A. L'armee du Duche de Varsovie 1807—1815. — Paris, 1913. (фр.)
• Gembarzewski Bronisław. з серії Zolniez polskie. Woisko polskie 1807—1814. — W., 1905/1967. (пол.)
• Kukiel Marian. Dzieje oręża polskiego w epoce napoleońskiej. — Poznań, 1912. (пол.)
• Kukiel Marian. Dzieje oręża polskiego w epoce napoleońskiej 1795—1815. — Warszawa, 1912. (пол.)
• Mała Encyklopedia Wojskowa. — Warszawa : Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1967. — Wydanie I. — Tom 2. (пол.)
• Nieuwazny Andrzej. My z Napoleonem. — seria «A to Polska wlasne». — WROCŁAW, 1999. (пол.)
• Pawłowski Bronisław. Chłopicki Józef Grzegorz, h. Nieczuja (1771—1854) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — t. 3. — 480 s. (репринт 1989 р.) — S. 310—313. — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
• Skrypt historyczny Stowarzyszenia Historycznego Legionów Polskich i Legii Polsko-Włoskiej w Nysie / pod red. Marek Szczerski, kpt. Tomek. — Nysa, 2010. (пол.)
• Szenic Stanisław. Generał Józef Chłopicki 1771—1854. — Warszawa, 1971. (пол.)
• Żaliński Henryk. Stracone szanse. — Warszawa, 1982. — ISBN 83-11-06829-1. (пол.)

Посилання

• Хлопицький // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Біографія Ю. Хлопіцького (1771—1854) (пол.)