Написи на партах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Напис на парті

Написи на партах — різновид молодіжних графіті, що зустрічається в установах початкової, середньої та вищої освіти, відноситься до сучасного фолькльору[1]. Написи можуть бути розміщені як на робочій поверхні, так і на інших частинах парти.

Дослідження написів[ред. | ред. код]

До кінця XX сторіччя написи на партах були порівняно маловивченим явищем[2]. Більшість вчених сприймають їх виключно з нормативно-естетичної точки зору, за якою вони є лише шкідництвом, псуванням майна навчального закладу. Проте у 2000-х роках з'явилися дослідження, створені задля вивчення лінгвістичних характеристик написів. Домінуючими підходами до опису графіті є історичний, соціо-культурний, психолого-культурний, лінгвокультурний та лінгвістичний[3]. Тюкаєва Н.І. у 2001-2004 роках провела дослідження[4] студентських графіті в Барнаульському державному педагогічному університеті, Алтайському державному технічному університеті, основу якого склали написи на партах. У 2006 році школярка провела аналіз написів на партах шкіл міста Кірова та завдяки своєму дослідженню стала лауреатом Всеросійських юнацьких читань ім. В.І. Вернадського. Дослідники стверджують, що аналіз написів може допомогти у виховному процесі.

Функції[ред. | ред. код]

Написи на партах виконують такі функції:

Причинами створення написів є:

  • компенсація відсутності можливості звернутися безпосередньо до адресата;
  • компенсація відсутності можливості масового розповсюдження повідомлення;
  • компенсація відсутності вільного часу;
  • подолання одноманітності, монотонності навчального процесу[5];
  • страх іспиту, контрольної чи іншої перевірної роботи.

Автори написів[ред. | ред. код]

Результати досліджень у вузах показали, що написи найчастіше залишають студенти І-ІІ курсів (близько 90% усіх написів)[6]. Автори написів в основному ставляться до процесу навчання байдуже.

Типовий студентський автор, як правило, матеріально залежить від батьків, відвідує навчальний заклад вимушено, перебуває у пошуку кандидатури статевого партнера. Психологічна установка типового автора: «Я пишу там, де не прийнято, тому що я кращий, і мені так хочеться»[7][8].

Авторів написів за стратегією поведінки можна поділити на кілька груп.

  1. За емоційно-смисловою характеристикою:
    • ліричні — які прагнуть надати своїм проблемам художній образ у вигляді поетичних та прозових творів («Хотіти не шкідливо, шкідливо не хотіти»);
    • нейтральні — що залишають написи, що не передають емоційний стан («Дорогий студент, тобі необхідно вчитися, щоб стати повноцінною особистістю»);
    • емоційні — створюють написи, що містять експресивні вирази, повторення розділових знаків і т. п., найбільш часто зустрічається («Ура!!!!!», «Нема сил...», «НУДНО»)[9].
  2. За ступенем прагнення до креолізованості:
    • художники — реалізують через написи свій творчий потенціал, відрізняються схильністю ретельно промальовувати деталі;
    • креолісти — застосовують спеціальні матеріали — різнокольорові маркери, кулькові ручки, фарби;
    • скриптори — що використовують виключно вербальні знаки; тип, що найчастіше зустрічається[10].
  3. За стратегічним параметром:
    • репрезентанти — які представляють себе, записуючи свої імена, прізвиська, номер групи, абревіатуру факультету; тип, що найчастіше зустрічається («Вася, гр. 221»);
    • опоненти — які ставлять себе і собі подібних до привілейованого становища щодо інших суб'єктів навчання, у тому числі через негативну оцінку тих, хто не належить до цього конгломерату («2204 — лохи», «Шансон — фуфло», «Арія — супер»);
    • що дають оголошення — які прагнуть оприлюднити певні події за допомогою оголошень, іноді оголошення носять жартівливий характер («Приходьте на КВК повболівати за наших», «У нас скоро весілля», «Хлопчики за викликом, телефон 02»);
    • страждальці — невдоволення існуючими порядками («Набридло», «Я не можу більше жити»);
    • оповідачі — залишають написи, які ідентичні жанровому типу записка («Я вчора гуляла з Женею»);
    • запитуючі — питання, прохання, пропозиції про початок спілкування («Хто з нами в кіно?»)[11].
  4. За креативним параметром:
    • пасивні графітисти — автори небагатослівних написів, що не несуть інформаційну функцію;
    • інвективні граффітисти — автори негативних, вульгарних написів;
    • рефлектуючі граффітисти — автори, які вважають за краще висловлювати негатив непрямим чином, за допомогою іронії[12].
  5. За психологічним образом:
    • «стурбовані» (рос. «озабоченные») — автори написів на сексуальну тему («Надаю інтимні послуги, тел. »);
    • «покинуті» — автори текстів про нещасливе кохання, про нетерпимість самотності («Юро, мені погано без тебе»);
    • «нетерпимі» — автори негативних написів, які містять невдоволення необхідністю знаходження у стінах навчального закладу («Мені холодно, голодно та спати хочеться»);
    • «нестримані» — різко реагують на різноманітні обставини, що супроводжують навчальний процес («Я сиджу на лекції, у мене ерекція»);
    • «експресивні» — повідомлення, що характеризуються емоційними сплесками («Клас!»);
    • «протестанти» — протест проти навколишнього середовища («Скільки можна нас мучити»);
    • «непомічені» — автори, які бажають заявити про себе, часто страждають на синдром БобчинськогоПривіт, мене звуть Олена, давай переписуватися»);
    • «радісні» — автори закликів, звеличень подій, що супроводжують навчальний процес («Від сесії до сесії живуть студенти весело»);
    • «веселі» — ті, що осміюють різні події, у тому числі заборонені теми («Не захропи на лекції, щоб не розбудити ближнього свого»);
    • «сумні» — залишають написи зневіреного, безнадійного характеру («Встану вранці рано, вип'ю кухоль ртуті і піду здохну в цьому інституті»);
    • «агресивні» — негативні емоції, що виражають у різкій формі, часто використовують ненормативну лексику («Сьогодні я купив гранату — кінець рідному деканату»)[13].

Написи на партах залишають особи як чоловіки, так і жінки.

Види написів[ред. | ред. код]

Написи на партах може бути як віршованими, і прозовими. Також це можуть бути креслення, малюнки та інші записи. У цілому написи характеризуються тезовим викладом інформації. Написи класифікують за кількома ознаками.

  1. За цілеспрямованістю:
    • оповідальні («Євгеній, ви — бяка»);
    • окличні («Підтримую попереднього аффтара!»);
    • запитальні («Як тебе звати?»);
    • освітні («Хто не вірить у псевдоголдстоунівські бозони[en] — намалюй паровозик»[14], а також написи, що використовуються як шпаргалки (написані на парті олівцем формули, зроблені, наприклад, перед здаванням контрольної роботи з фізики на перерві, після використання зазвичай такі написи стирають);
    • міркування («Краще повіситися, ніж складати сесію»)[15].
  2. За кількістю відбитих ситуацій:
    • одномоментні («Хочу Женю»);
    • двомоментні («У мене чудова пропозиція: ходімо всі додому»);
    • багатомоментні, до яких належать переважно довгі вірші[15].

Серед тем, до яких звертаються автори, — кохання, музичні захоплення, вечірнє проведення часу. Часто зустрічається ненормативна лексика, характерною рисою є те, що автори, знаючи правила мови, нехтують орфографією та пунктуацією.

Адресати написів[ред. | ред. код]

Потенційним читачем залишених написів є будь-який учень (студент чи школяр). Характерною відмінністю написів на партах від інших форм масової комунікації є використання в більшості випадків при зверненні форми однини, попри те, що читачів може бути безліч («На препода дивись, а не сюди»)[16].

Відповідальність[ред. | ред. код]

Заборони нанесення написів на парти прописані у Правилах внутрішнього розпорядку та інших документах навчальних закладів. Як дисциплінарні стягнення можуть застосовуватися зауваження та догани. Керівники вищих навчальних закладів можуть загрожувати відрахуванням студентам за нанесення написів на партах[17]. У 2007 році CBS повідомила про те, що 13-річну ученицю нью-йоркської школи було заарештовано поліцією за нанесення слова «Okay». Арешт був здійснений на прохання директора школи[18].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Халюк, Леся Миколаївна. СУЧАСНІ УСНІ (ФОЛЬКЛОРНІ) ОПОВІДАННЯ: МЕХАНІЗМИ СТВОЕННЯ ТА УМОВИ ІСНУВАННЯ // Мова і культура. — 2020.: «Особливих успіхів досягають лінгвістичні науки, зокрема у фольклористиці активізуються дискусії про сутність і специфіку фольклору, його систему жанрів і функціональність. Наслідком стало залучення до фольклору на рівних правах з традиційними жанрами таких інноваційних жанрів, як: графіті (написи на партах, стінах, парканах тощо.), армійські та дівчачі альбоми...»
  2. Тюкаева, 2005, с. 87.
  3. Тюкаева, 2005, с. 89.
  4. Тюкаева, 2005.
  5. а б Тюкаева, 2005, с. 88.
  6. Тюкаева, 2005, с. 92.
  7. Тюкаева, 2005, с. 90.
  8. Тюкаева, 2005, с. 101.
  9. Тюкаева, 2005, с. 94.
  10. Тюкаева, 2005, с. 95.
  11. Тюкаева, 2005, с. 96.
  12. Тюкаева, 2005, с. 97.
  13. Тюкаева, 2005, с. 130.
  14. Из истории создания физтеховских песен. «За науку» № 7 от 23 марта 2010 г.
  15. а б Тюкаева, 2005, с. 126.
  16. Тюкаева, 2005, с. 111.
  17. Иванова Е. Добро пожаловать в университет, или Памятка первокурсника. Омский государственный педагогический университет. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 7 грудня 2008.
  18. Американскую школьницу арестовали за надпись на парте (рос.). Lenta.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2007. Процитовано 7 грудня 2008.

Література[ред. | ред. код]

  • Косых Н. И. Игровое начало в студенческом граффити // Вестник Барнаульского государственного педагогического университета. Серия гуманитарные науки. — 2002. — № 2 (21 квітня).[недоступне посилання з Апрель 2020]
  • Косых Н. И. «Партовые граффити» как разновидность коммуникации в молодёжной субкультуре // Картина мира: методы, модели, концепты. Материалы всероссийской междисциплинарной школы молодых учёных: «Картина мира: язык, философия, наука» 1—3 ноября 2001 / Под общей редакцией З. И. Рязановой. — Томск : Изд-во ТГУ, 2002. — С. 144—149.
  • Ларионова А. Ю. Студенческое граффити как дискурсивный текст // Известия Уральского государственного университета. Гуманитарные науки. Вып. 14. — 2007. — 21 квітня. — С. 120—129.
  • Лебедева Н. Б. Студенческое граффити: жанроведческий аспект (Часть первая: фациент “Автор”) // Вестник Алтайской науки. Образование. — 2002. — № 1 (21 квітня).
  • Прохоренко Олег. Школьница читала надписи на партах // Вятский край. — . Архівовано з джерела 5 березня 2016.
  • Тюкаева Н. И. Некоторые аспекты рассмотрения студенческих граффити // Естественная письменная русская речь: исследовательский и образовательный аспекты. Часть II: Теория и практика современной письменной речи: Материалы конференции / Под ред. Н. Д. Голева. — Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2003. — С. 80—86.
  • Тюкаева Н. И. Студенческое граффити как жанр естественной письменной русской речи. — М. : РГБ, 2005. — Вип. 10.02.01 (21 квітня). — С. 229.