Народний фронт Азербайджану
 | |
| Країна |
 Азербайджан |
| Голова партії | Ali Karimlid |
| Засновник | Абульфаз Ельчибей |
| Дата заснування | серпень 1988 |
| Штаб-квартира | Баку |
| Ідеологія | Націонал-демократія, лібералізм, консерватизм, націонал-консерватизм, правоцентризм, антикомунізм |
| Офіційний сайт | axcp.az |
Народний фронт Азербайджану (азерб. Azərbaycan Xalq Cəbhəsi Partiyası) — націонал-демократична політична партія Азербайджану.
Історія[ред. | ред. код]
Ініціативна група зі створення Народного Фронту Азербайджану (НФА) сформувалась у серпні 1988 року в рамках Бакинського клубу вчених, навколо якого згрупувалась бакинська інтелігенція[1][2].
Заявлені цілі НФА — підтримка політики перебудови. Основні принципи були запозичені з програми Народного Фронту Естонії.
З самого початку НФА зайняв жорстку позицію стосовно карабаської проблеми. 6-8 січня 1990 року пройшла 3-тя конференція НФА, на якій відбулось відокремлення ліберальної частини цієї організації. НФА залишили Зардушт Алізаде, Аріф Юнусов, Лейла Юнусова й інші, хто не виявив бажання лишатись в одному таборі з ультрарадикалами.[3] У 1990 році активісти Народного Фронту очолили народні заворушення на півдні та у Баку й брали участь у нападах на армійські підрозділи, введені до міста з метою наведення порядку. З'явились відомості про збройні загони НФА, які здійснювали самостійні операції в зоні Карабаського конфлікту. Того ж року партія отримала представництво у республіканській Верховній Раді й пізніше (у 1991) стала ініціатором створення Міллі Меджлісу. Мітинги Народного Фронту призвели у 1992 році до відставки першого президента Азербайджану Аяза Муталібова. Того ж року лідер Народного Фронту Абульфаз Ельчибей став новим президентом.[4]
Перед парламентськими виборами 1995 члени НФА підтримали пропозицію про офіційну реєстрацію як політичної партії, яку очолив Ельчибей. Міністерство юстиції під міжнародним тиском було змушено зареєструвати нову партію у червні 1995. В листопаді 1995 НФА зміг провести чотирьох депутатів до національного парламенту.
На парламентських виборах 2000 року партія здобула 11 % голосів та 6 із 125 місць у парламенті.
У парламентських виборах 6 листопада 2005 партія брала участь у складі блоку «Азадлиг».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фурман Д. Несостоявшаяся революция. Политическая борьба в Азербайджане (1988—1993 годы) // Дружба народів. М., 1994. N 4. C. 155—156. (рос.)
- ↑ Олексій Зверєв. Этнические конфликты на Кавказе, 1988—1994. У збірці Contested Borders in the Caucasus, ed. Bruno Coppieters. VUB University Press, 1996. ISBN 90 5487 1172 NUGI 654 [Архівовано 15 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ 20 січня: Трагедія чи масовий подвиг?: Суспільство, 20 січня 2007. Архів оригіналу за 12 березня 2008. Процитовано 9 травня 2011.
- ↑ [1] [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.].
Лідери[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.]
- З. Алізаде. Кінець Другої республіки
