Науель-Уапі (національний парк)
 | |
| 41°00′ пд. ш. 71°30′ зх. д. / 41.000° пд. ш. 71.500° зх. д.Координати: 41°00′ пд. ш. 71°30′ зх. д. / 41.000° пд. ш. 71.500° зх. д. | |
| Країна |
 Аргентина |
|---|---|
| Розташування | Ріо-Неґро |
| Площа | 7050 км² |
| Висота над р. м. | 904 м |
| Засновано | 1934 |
| Вебсторінка | nahuelhuapi.gov.ar |
  Науель-Уапі (національний парк) (Аргентина) | |
 | |
 Науель-Уапі у Вікісховищі | |
Науе́ль-Уапі́ (ісп. Parque Nacional Nahuel Huapi) — найстаріший національний парк Аргентини, розташований в районі озера Науель-Уапі.
Опис[ред. | ред. код]
Історія цієї території починається від 1903 року, коли Ф. Морено пожертвував державі 80 км2 землі між Пуерто-Блест[es] і озером Фріас[es] для облаштування національного парку. 1907 року площа охоронюваних земель зросла до 430 км2, а 1922 року стала близькою до 8000 км2. 1934 року побачив світ природоохоронний закон, за яким Науель-Уапі став першим національним парком Аргентини[1]. Сьогодні територія займає площу 7050 км2 у провінціях Неукен і Ріо-Негро в північній Патагонії. Парк Науель-Уапі в довжину простягається на 130 км уздовж аргентинсько-чилійського кордону. В парку, розташованому на межі Вальдівійських лісів і Патагонських степів, переважають високі гори, безліч озер і великих важкодоступних лісів, з такими деревами, як чилійський мирт (спеціально для її охорони частину земель парку Науель-Уапі 1971 року виділено для парку Лос-Арраянес[es]). На острові Вікторія[es] площею 37 км2, розташованому в Науель-Уапі, є первинні ліси з річкових кедрів (Libocedrus chilensis) і південних буків (Nothofagus dombeyi[en]); висота останніх — до 40 м, а найстаршим з них — 500 років. В іншій частині парку розташовані ліси Анд, де поряд з південними буками виростають патагонські модрини висотою до 35 м. Тут мешкає південноандський олень, а також мініатюрний олень пуду[2]. На півночі до парку Науель-Уапі приєднується національний парк Ланін[es]. До озера Науель-Уапі прилягає територія національного парку Лос-Арраянес.
Висота над рівнем моря території національного парку коливається в межах 700-3500 м[3].
На березі озера розташований Сан-Карлос-де-Барілоче, центр аргентинського туризму і зимовий курорт[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Банников, Борисов, 1976, с. 192.
- ↑ Банников, Борисов, 1976, с. 193—194.
- ↑ IUCN Commission on National Parks and Protected Areas
- ↑ Банников, Борисов, 1976, с. 194.
Література[ред. | ред. код]
- В Патагонии / А. Г. Банников, В. А. Борисов // Заповедными тропами зарубежных стран / Отв. ред. А. Г. Банников. — М. : Мысль, 1976. — С. 191—197. — 351 с. — 80 000 екз.
Посилання[ред. | ред. код]
|
