Патагонська пустеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Патагонська пустеля

Патагонська пустеля (відома також як пустеля Патагонія або Патагонський степ) — піщано-камениста пустеля на території Південної Америки. Це найбільша пустеля Аргентини і сьома за величиною у світі. Її площа становить 673,000 квадратних кілометрів. Більшість її території припадає на Аргентину і лише невелика частина лежить в межах Чилі. Вона оточена Андами на заході та Атлантичним океаном на сході. Цей регіон, на півдні Аргентини, називається Патагонія.

Географічна характеристика[ред.ред. код]

Це велика пустеля, що тягнеться уздовж Атлантичного океану до 1600 км, від 39° до 53° південної широти. Займає Патагонське плато на висоті 600–800 м площею 400 000 км².

Ґрунтовий покрив представлений, в основному, слаборозвиненими пустельними кам'янистими ґрунтами. Засолені ґрунти, аж до солончаків, займають безстічні западини.

Водні ресурси обмежені, запаси підземних вод значні.

Кліматичні умови[ред.ред. код]

Середньомісячна температура найтеплішого місяця Патагонської пустелі — січня — близько 20 °С при абсолютному максимумі до 40 °С. Зими в цілому незважаючи на м'якість і позитивні температури, дуже суворі. При сильних морозах температура може знижуватися до −21 °С.

Флора і фауна[ред.ред. код]

Патагонська пустеля лежить у помірному поясі, і в порівняно вологіших районах формується розріджений злаковий покрив, з домінуванням ковили, пирію, тонконога. Проте в більшості місць покрив дуже розріджений, між окремими екземплярами лежить оголений щебеневий ґрунт.

З тварин тут зустрічаються: довговолосий броненосець, мара (родина кавієвих) або патагонський заєць, гризуни, дика лама (єдина копитна тварина Патагонії), патагонська лисиця, птахи (страуси нанду), ящірки (переважають ігуанові) та ін.

Населення[ред.ред. код]

Як свідчать наскельні малюнки пустеля здавна заселена різними автохтонними племенами. Найдавнішими відомими жителями є група індіанських племен теуелче, які займалися мисливством та збиральництвом. у XVIII і XIX століттях в результаті процесу арауканізації північна частина пустелі перейшла під контроль групи індіанських племен мапуче. Мапуче почали займатися розведенням коней в північному патагонському степу. Вони також взяли під контроль торгівлю навколо пустелі і підтримували торговельні відносини з Буенос-Айресом та регіоном Куйо.

В даний час населення пустелі дуже розріджене та нечисленне. Люди, які проживають у важких умовах, виживають в основному за рахунок розведення кіз та овець.

Див. також[ред.ред. код]