Патагонська пустеля
Патагонська пустеля | ||||
Країна | Аргентина | |||
---|---|---|---|---|
Патагонська пустеля у Вікісховищі |
Патагонська пустеля (відома також як пустеля Патагонія або Патагонський степ) — піщано-камениста пустеля на території Південної Америки. Це найбільша пустеля Аргентини і 7-ма за величиною у світі. Її площа становить 673 000 км2. Більшість її території припадає на Аргентину і лише невелика частина лежить в межах Чилі. Вона оточена Андами на заході та Атлантичним океаном на сході. Цей регіон, на півдні Аргентини, називається Патагонія.
Географічна характеристика[ред. | ред. код]
Це велика пустеля, що тягнеться уздовж Атлантичного океану до 1600 км, від 39° до 53° пд. ш. Займає Патагонське плато на висоті 600—800 м площею 400 000 км².
Ґрунтовий покрив представлений переважно слаборозвиненими пустельними кам'янистими ґрунтами. Засолені ґрунти, аж до солончаків, займають безстічні западини.
Водні ресурси обмежені, запаси підземних вод значні.
Пустеля розташована в помірному та субполярному поясі.
Кліматичні умови[ред. | ред. код]
Середньомісячна температура найтеплішого місяця Патагонської пустелі — січня — близько 20 °C при абсолютному максимумі до 40 °C. Зими в цілому, попри м'якість і додатні температури, дуже суворі. Під час сильних морозів температура може знижуватися до −21 °C.
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Патагонська пустеля лежить у помірному поясі, і в порівняно вологіших районах формується розріджений злаковий покрив, з домінуванням ковили, пирію, тонконога. Проте в більшості місць покрив дуже розріджений, між окремими екземплярами лежить оголений щебеневий ґрунт.
З тварин тут трапляються: довговолосий броненосець, мара (родина кавієвих) або патагонський заєць, гризуни, дика лама (єдина копитна тварина Патагонії), патагонська лисиця, птахи (страуси нанду), ящірки (переважають ігуанові) та ін.
Населення[ред. | ред. код]
Як свідчать наскельні малюнки пустеля здавна заселена різними автохтонними племенами. Найдавнішими відомими жителями є група індіанських племен теуелче, які займалися мисливством та збиральництвом. у XVIII і XIX століттях в результаті процесу арауканізації північна частина пустелі перейшла під контроль групи індіанських племен мапуче. Мапуче почали займатися розведенням коней в північному патагонському степу. Вони також взяли під контроль торгівлю навколо пустелі й підтримували торговельні відносини з Буенос-Айресом та регіоном Куйо.
Нині населення пустелі дуже розріджене та нечисленне. Люди, які проживають у важких умовах, виживають переважно за рахунок розведення кіз та овець.
Див. також[ред. | ред. код]
Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2014) |