Науменко Федір Іванович

Федір Іванович Науменко (1 травня 1901, Березівка — 31 січня 1991, Львів) — український педагог, дослідник історії педагогічної думки, професор Львівського університету.

Життєпис

Народився 1 травня 1901 року в селі Березівка на Полтавщині (тепер Талалаївського району Чернігівської області) в багатодітній сім’ї залізничника. Дитячі роки провів у рідному селі, де здобув початкову освіту в місцевій земській школі, згодом продовжив навчання в комерційному училищі та професійній школі.

Педагогічну діяльність розпочав на Донбасі, а з часом продовжив у Москві, Астрахані, Ленінграді та Ставрополі.

Після Другої світової війни працює у Львівському університеті на посаді завідувача кафедри педагогіки та психології. Тут йому вдалося зробити чимало: розширити викладацький склад, зібрати кафедральну літературу та нормалізувати роботу кафедри. Також були чітко виокремлені межі проблем, над котрими мав працювати педагогічний колектив: інтенсифікація процесу навчання і виховання (масова, середня і вища школи); історія психолого-педагогічної науки в Україні.

Науково-пошукова діяльність Ф. Науменка була спрямована на висвітлення історико-педагогічних процесів, розкриття “незручних” наукових тем, що стосувалися окремих сторінок розвитку української освіти і педагогічної думки - наприклад, історії Таємного університету у Львові. Науковець був одним із тих, хто в 1960-1970х роках у далеко не простих умовах насаджування ідеологічних ярликів, торкнувся цього не дуже однозначного питання.

Одна з найбільших заслуг Науменка полягала у його внеску в макаренкознавство. Активне вивчення життєвого й наукового доробку Антона Макаренка кінця ХІХ – першої половини ХХ століття привело до створення у Львівському університеті цілої макаренкознавчої лабораторії, на той час єдиної в Західній Україні. Багаторічна праця стала основою для створення і виходу в світ науково-педагогічного збірника “А. С. Макаренко”. До 1985 року світ побачило 10 видань, на сторінках яких висвітлювалися найрізноманітніші проблеми, пов’язані з реформами у педагогічній системі, запропонованими А. Макаренком. Науковий внесок Федора Науменка, насамперед як дослідника-макаренкознавця, увінчався 23 листопада 1983 року званням почесного доктора філософії Марбурзького університету (Німеччина).

Значним був внесок львівського педагога й у вивчення українських і зарубіжних персоналій. З-під пера Ф. Науменка вийшли публікації, присвячені О. Духновичу, К. Ушинському, Г. Сковороді, Я. Коменському й іншим видатним представникам педагогічної думки.

Помер у Львові 13 січня 1991 року.

Бібліографія

1. А. С. Макаренко про роль педагога у вихованні. Л., 1956;
2. Боротьба української молоді за університет. Л., 1961;
3. Педагог-гуманіст і просвітитель І. М. Борецький. 1963.
4. Колектив і особистість в педагогічній системі А. С. Макаренка // Рад. школа. 1963. № 10;
5. З історії школи і виховання Закавказзя в стародавній період і в період раннього середньовіччя. 1964.
6. Основи педагогіки О. В. Духновича. 1964.
7. Школа Київської Русі. 1965.
8. А. С. Макаренко як дидакт // Там само. 1967. № 3;
9. Педагог-демократ О. В. Духнович // Духнович О. В. Вибрані твори. Т. 2. Пряшів, 1967;
10. Принципи дидактики вищої школи. 1970.
11. Традиції народньої педагогіки в творчості Сковороди // Пед. погляди Г. Сковороди: Зб. К., 1972.

Джерела

1. Просвітитель і педагог // За рад. науку. 1961, 17 листоп.;
2. Шлепецький А. Ф. І. Науменко про карпатських педагогів // Нове життя. 1963, 23 листоп.
3. Львович Г. Медаль А. С. Макаренка – Федору Івановичу Науменку // За рад. науку. 1971, 4 черв.
4. Федір Іванович Науменко (До 80-річчя від дня народження) // Наук. зап. Культур. союзу укр. трудящих ЧССР. Пряшів, 1982. № 10;
5. Калагурка Х. Федір Науменко і його спів­праця з українськими карпатистами Чехословаччини: до 210-ї річниці з дня народження О. Духновича // Дукля. 2013. № 1.