Національний парк Ішкель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний парк Ішкель
фр. Parc national de l'Ichkeul
араб. المحمية الوطنية إشكل
Категорія МСОПII (Національний парк)
Назва на честь (епонім):
  • Національний парк Ішкель
  • Parcichkeul3.jpg
    Розташування парку на мапі Тунісу
    37°10′00″ пн. ш. 9°40′00″ сх. д. / 37.1667000000277738536° пн. ш. 9.6667000000277774063° сх. д. / 37.1667000000277738536; 9.6667000000277774063Координати: 37°10′00″ пн. ш. 9°40′00″ сх. д. / 37.1667000000277738536° пн. ш. 9.6667000000277774063° сх. д. / 37.1667000000277738536; 9.6667000000277774063
    Розташування: Бізерта
    Площа: 126 км²
    Заснований: 1980
    Країна Flag of Tunisia.svg Туніс[1]
    Світова спадщина ЮНЕСКО
    Назва ЮНЕСКО: Ichkeul National Park
    Країна: Туніс Туніс
    Тип: Природний
    Критерії: x
    Об'єкт №: 8
    Регіон ЮНЕСКО: Арабські країни
    Зареєстровано: 1980 (4 сесія)
    Національний парк Ішкель фр. Parc national de l'Ichkeul араб. المحمية الوطنية إشكل‎
    Розташування парку на мапі Тунісу
    Розташування парку на мапі Тунісу
    Національний парк Ішкель. Карта розташування: Земля
    Національний парк Ішкель
    Дата створення: 1980
    Статус (до анулювання): Світова спадщина ЮНЕСКО і рамсарська місцевістьd

    CMNS: Національний парк Ішкель у Вікісховищі

    Національний парк Ішкель — охоронна природна територія на півночі Тунісу, за 25 км на південний схід від Бізерти. Управляється міністерством сільського господарства Тунісу, підрозділом національних парків, що підпорядковується службі охорони лісів.

    Історія[ред. | ред. код]

    У XIII столітті на території парку знаходилися мисливські угіддя династії Хафсидів. На початку XX століття парк перейшов у суспільну власність. У 1977 році оголошено ЮНЕСКО біосферним заповідником, в 1980 році було внесено до списку Світової спадщини. 18 грудня 1980 року указом президента Тунісу n°80-1608[2] був утворений національний парк. У тому ж 1980 році був внесений до списку територій, що захищаються Рамсарською конвенцією.

    Екологія[ред. | ред. код]

    Парк складається з озера Ішкель площею 50 км², заболочених територій, а також скельного масиву, що досягає висоти 510 м. Він використовується як місце зимівлі 180 видами птахів, серед яких є рідкісні. У озеро впадають шість прісноводних ваді, що поставляють воду тільки взимку. Влітку озеро через канал Тінджа і озеро Бізерта з'єднане з Середземним морем, тому солоність води влітку дещо збільшується. Озеро є останнім залишком від великої системи озер, колись розташованих у Північній Африці.

    У парку розташований один з найважливіших орнітологічних заповідників Північної Африки, з багатою різноманітністю флори і фауни. Зустрічаються рідкісні види, як, наприклад, султанка і мармуровий чирок, а також широко поширені — гуси, качки, лебеді і фламінго. Рослини в озері служать їжею птахам. Вапняковий скельний масив покритий оливковими деревами.

    Небезпека[ред. | ред. код]

    Екосистема знаходиться під загрозою через будівництво дамб вище озера, що збільшує солоність води. Передбачається встановити шлюзи, які поліпшать розподіл прісної води. Через збільшення вмісту солі у воді в 1996 році парк був внесений до списку об'єктів Світової спадщини, що знаходяться в небезпеці. ЮНЕСКО розробило антикризовий план, що поліпшило стратегію управління парком і розподіл водних ресурсів. Влада Тунісу заборонила використання води озера для сільськогосподарських потреб. У результаті поголів'я птахів відновилося, і в 2006 році парк було виключено зі списку об'єктів Світової спадщини, що знаходяться в небезпеці.

    Примітки[ред. | ред. код]