Туніс (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туніс
араб. تونس

Авеню Хабіба Бургіби
Авеню Хабіба Бургіби
Основні дані
36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д. / 36.800; 10.183Координати: 36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д. / 36.800; 10.183
Країна Туніс
Регіон провінція Туніс
Столиця для Туніс
Засновано у 2-му тисячолітті до н.е.
Площа 212 км²
Населення 693 486 (2002)
Висота НРМ 4 м
Водойма Туніське озеро
Міста-побратими Белград (Сербія), Кельн (Німеччина)
Телефонний код 71
Часовий пояс UTC+1
GeoNames 2464470
Поштові індекси 1000
Міська влада
Мер міста Аббас Мохсен
Веб-сторінка commune-tunis.gov.tn
Мапа


Туніс у Вікісховищі?

Туні́с (араб. تونس‎) — столиця держави Туніс, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс.

Географічне розташування і населення[ред. | ред. код]

Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та оточуючих її пагорбах.

До складу міста входить порт Ла Ґулєт (Хальк-ель Уед).

Населення Тунісу — 693 486 чоловік (2007).

Історія[ред. | ред. код]

У 2-му тисячолітті до н. е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.

За декілька століть до н. е. Туніс (Тунет) відомий як передмістя Карфагену. У 396—395 рр. до н. е. його використовували як табір повсталі проти пунічної влади бербери.

У 310—307 рр. до н. е. місто перебувало під контролем сиракузького тирана Агафокла. Під час Пунічних воєн його як базу для суходільних операцій використовували римляни. Після утворення римської провінції Африка в Тунеті був розквартирований військовий контингент (столицею провінції натомість стала Утіка).

У 429—439 роках територію провінції захопили у Західної Римської імперії вандали. Вони заснували тут своє королівство зі столицею в Карфагені. Тунет знову перетворився на передмістя Карфагену. Під час Вандальської війни, у 533—534 роках, королівство захопив візантійський полководець Велізарій, територія королівства була приєднана до Візантійської імперії і перетворена на «преторіанську префектуру Африка» (згодом — Африканський екзархат).

698 року війська Омейядського халіфату під проводом Гасана ібн аль-Нумана розгромили візантійців біля Карфагену, захопили та зруйнували його. Того ж року Гасан ібн аль-Нуман переніс свою ставку до Тунету та перейменував його на Туніс. Після цього розпочинається піднесення Тунісу.

У ХІІІ — XVI століттях Туніс — столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламсього світу з населенням бл. 100 тисяч чоловік. Тоді ж збудована медіна — старе місто.

1534 року Туніс завоювала Османська імперія. Наступного року його звільнили війська християнської коаліції під проводом Карла V й повернули місцевій династії Хафсідів. 1574 року турки повторно здобули Туніс, який став центром Туніського еялету Османів.

З 1574 року Туніс — у складі Османської імперії.

набережна міста Туніс, з поштівки 1885 року

У 18811956 роках — адміністративний центр французького протекторату.

Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.

Місто Туніс — центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 19521954 роки).

З 1956 року Туніс — столиця незалежної Туніської республіки.

У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-квартира Арабської ліги.

У 19702003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.

Економіка[ред. | ред. код]

Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.

На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.

Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.

Освіта, наука і культура[ред. | ред. код]

Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, в якому розташовані численні навчальні і науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.

Основні ВНЗ — Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.

У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, Муніципальний театр.

Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидьских султанів ХІІІ століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція старожитностей римського і арабського періодів історії Тунісу.

Архітектурні пам'ятки Тунісу[ред. | ред. код]

У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIII—XIX століть.

Міське планування і транспорт[ред. | ред. код]

Супутниковий знімок Туніса, 2017 рік

Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину — медіну з обов'язковими казбою, мечетями і рибатами, суком — старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького протекторату. З 1970-х років у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.

Центральний проспект (авеню) міста носить ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.

У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона є однією з найкращих в Африці.

«міське метро» Тунісу

Найпопулярнішим муніципальним загально-громадським видом транспорту є так зване міське метро (на французький лад Métro) — насправді розгалужена система наземного електротранспорту, фактично трамваю (введена в дію у 1985 році).

Приміське і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).

Туніс — вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).

Передмістя[ред. | ред. код]

До муніципалітету Тунісу входять мальовничі передмістя — Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Ґулєт.

Сіді-бу-Саїд, 2006

Картаж є найреспектабельнішим районом міста, де містяться численні дипломатичні і консульські резиденції, вілли забезпечених містян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.

Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішній вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блакитними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.

Спорт[ред. | ред. код]

Провідні футбольні клуби міста:

Клімат[ред. | ред. код]

Туніс має середземноморський клімат (Csa за класифікацією кліматів Кеппена)[1] з жарким і сухим літом і м'якою зимою з помірною кількістю опадів. Місцевий клімат трохи пом'якшує Середземне море і рельєф пагорбів.

Зима — найвологіший сезон, у цей період випадає більше третини річної кількості опадів. Сонце може підвищувати температуру з 7° C вранці до 16° C вдень. Морози рідкісні. Навесні кількість опадів зменшується вдвічі. У березні температура може варіюватися від 8° C до 18° C та від 13° C до 24° C в травні.

Влітку дощі практично повністю відсутні. Середні температури в червні, липні, серпні та вересні дуже високі. Восени починаються дощі, часто з невеликими грозами, які можуть іноді викликати раптові повені або навіть затопляти деякі частини міста.[2][3] У листопаді спека спадає, середні температури в діапазоні від 11° C до 20° C.

Клімат Тунісу (Міжнародний аеропорт Туніс-Картаж) 1961–1990, екстремуми - з 1943 року
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 25,1 28,5 36,5 33,1 41,4 47,0 47,4 46,6 44,4 40,0 30,5 29,6 47,4
Середній максимум, °C 15,7 16,5 18,1 20,7 24,9 29,0 32,6 32,7 29,7 25,2 20,5 16,7 23,5
Середня температура, °C 11,5 12,0 13,2 15,6 19,3 23,2 26,3 26,8 24,4 20,4 15,9 12,5 18,4
Середній мінімум, °C 7,2 7,4 8,3 10,4 13,7 17,3 20,0 20,0 19,0 15,5 11,3 8,2 13,3
Абсолютний мінімум, °C −2 −1,1 1,0 1,7 6,0 10,0 13,0 11,7 12,0 6,0 0,8 0,0 −2
Норма опадів, мм 59.3 57.0 47.2 38.0 22.6 10.4 3.1 7.1 32.5 65.5 56.0 66.8 465.5
Кількість сонячних годин 145,7 159,6 198,4 225,0 282,1 309,0 356,5 328,6 258,0 217,0 174,0 148,8 2802,7
Кількість днів з опадами 9 8 8 6 4 2 1 1 4 7 7 8 65


Вологість повітря, % 76 74 73 71 68 64 62 64 68 72 74 77 70

Персоналії[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. http://koeppen-geiger.vu-wien.ac.at/pics/kottek_et_al_2006.gif
  2. Imen Haouari, " Pluies torrentielles sur la capitale ", La Presse de Tunisie, 25 septembre 2007
  3. Mongi Gharbi, " Trombes d'eau sur Tunis et certains gouvernorats du pays ", La Presse de Tunisie, 14 octobre 2007