Небір Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Небір Володимир Васильович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Скрін Небір.png
Загальна інформація
Народження 3 червня 1992(1992-06-03) (27 років)
Братишів
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ПВСЛ.jpg Київський національний університет імені Тараса Шевченка.png
Псевдо «Доктор Хаос»
Військова служба
Роки служби 2009 - по теперішній час
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантно-штурмові війська України
Формування 81-а аеромобільна бригада.png 95-а аеромобільна бригада.jpg 90 batal'yon shivron.jpg
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)

Володи́мир Васи́льович Небір (нар. 1992) — «кіборг», до вересня 2015 року боєць 90 окремого аеромобільного батальйону, 95-а окрема аеромобільна бригада (Україна), пізніше новосформована 81 десантно-штурмова бригада.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня і Нагрудним знаком «За зразкову службу».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Івано-Франківській області. Дитинство пройшло в Дністровському каньйоні, де його виховували бабуся з дідусем. До школи пішов в Івано-Франківську.

У 13 років наперекір матері вступає до Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату.

Після військового ліцею юнак вступає до Військового інституту КНУ іменіТараса Шевченка.

Майдан[ред. | ред. код]

Під час подій на Майдані бере активну участь як член Медичної служби.

На посаді координатора мобільних медичних бригад він навчає волонтерів, лікує активістів.

Отримавши опіки внутрішніх органів хімічними речовинами під час лютневих розстрілів, продовжував займатися реабілітацією активістів Майдану.

Війна[ред. | ред. код]

Після проходження двомісячної військово-тактичної підготовки вже в листопаді 2014 року боронить Україну від російських окупантів в поселенні Піски Донецької області[1].

З 30 листопада по 13 грудня бере участь у бойових діях на території нового терміналу донецького аеропорту (гранатометник, зброя — АГС 17 «Полум'я»).

Отримавши струс мозку під час бою в новому терміналі Донецького аеропорту, відмовився залишати бойовий пост й продовжував виконувати свій обов'язок.[2]

Після ротації, на початку січня, продовжуючи служити в 5 км від аеропорту в поселенні Водяне в складі медичної служби як парамедик, позивний «Доктор Хаос» з колегами облаштовує медпункт.[3]

Перебуваючи серед руїн диспетчерської вежі керування польотами в період з 19 по 22 січня Володимир виконував обов'язки санітарного інструктора.

Коли терористи підірвали новий термінал, після чергового обстрілу танками та артилерією ворога рядовий Небір розшукав топографічну карту місцевості 70-х років, яка спочатку його товаришам здалась безглуздою, і створив з побратимами план для виходу з вежі, що знаходилась під постійним прицільним обстрілом. Дочекавшись ночі, викликавши на себе гради, 10 бійців самотужки врятували себе. Це були останні кіборги, які покинули Донецький Аеропорт.[4]

Продовжує захищати Україну в складі Високомобільних десантних військ України. Командир окремої військової частини.

Нагородження[ред. | ред. код]

9 червня 2015 року За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, а також за героїзм проявлений під час оборони Донецького Аеропорту в грудні 2014 року, був нагороджений Указом Президента України № 319/2015 орденом «За мужність» ІІІ ст.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військове телебачення України (2015-09-06). Програма "Будемо жити" №2 (6.09.2015р.). Процитовано 2017-07-27. 
  2. 5 Канал
  3. 1 Канал
  4. KyivPost.
  5. Указ Президента України № 319/2015

Посилання[ред. | ред. код]