Недзвецький Олександр Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Семенович Недзвецький
 Підпоручик
 Підполковник
Загальна інформація
Народження18 (30) березня 1885
Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія
Смертьне раніше 1933
Військова служба
Приналежність УНР
Війни / битви
Командування
командир Окремого кінного полку ім. І. Мазепи

Олександр Семенович Недзвецький (18 березня 1885 — † ?) — підполковник Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Лицарі «Залізного Хреста за Зимовий похід і бої» зі складу 3-ї Залізної дивізії з керівниками 2-ї Волинської дивізії.
1-й ряд зліва направо: Володимир Лаврик, підхор. Іван Назаренко, полк. Григорій Чижевський, ген. Олександр Загродський, підп. Олександр Недзвецький, підп. Микола Чижевський, підп. Іван Шура-Бура.
2-й ряд зліва направо: чот. Дмитро Рябінін, чот. Павло Кузенський, чот. Савко Стасюк, гуртковий Михайло Дяченко.
3-й ряд зліва напрво: рой. Прокіп Баснюк, чот. Тимко Михальчук, чот. Петро Демченко, рой. Вадим Околовський, чот. Семен Антонів, рой. Сергій Полонський, козак Максим Викторів.

Походив з міщан м. Гайсин Подільської губернії. Закінчив 2-класне Ольгопільське міське училище.

На службі РІА

[ред. | ред. код]

6 листопада 1906 р. був покликаний на військову службу, служив у 8-му запасному кавалерійському полку. 15 грудня 1909 р. був звільнений в запас у званні молодшого унтер-офіцера. 21 липня 1914 р. — знову мобілізований до армії, зарахований до 1-го паркового дивізіону 12-ї артилерійської бригади. Закінчив Омську школу прапорщиків (17 січня 1917). Останнє звання у російській армії — підпоручик.

На службі УНР

[ред. | ред. код]

У 1917 р. служив у 21-му Українському козацькому полку 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради. У лютому 1918 р. демобілізувався. 13 листопада 1918 р. був мобілізований до 6-го кінного Кременецького (Ольвіопольського) полку. З кінця листопада 1918 р. — помічник мозирського повітового коменданта УНР. На початку січня 1919 р. вступив зі своїм комендантським загоном до кінно-партизанського полку Січових стрільців під командою отамана Козиря-Зірки. З лютого 1919 р. — помічник командира цього полку.

З березня 1919 р. — командир кінного куреня «Запорізької Січі» Дієвої армії УНР під командою отамана Божка (колишнього кінно-партизанського полку). З липня 1919 р. — командир окремої кінної сотні 2-ї дивізії «Запорізька Січ». З 6 грудня 1919 р. — командир Окремого кінного дивізіону Збірної Волинської дивізії, який 29 січня 1920 р. було перейменовано на кінний полк ім. І. Мазепи (згодом — 2-й кінний полк ім. І. Мазепи). На чолі цього полку брав участь у Першому Зимовому поході та кампанії 1920-го р. З 23 червня 1920 р. — підполковник. 22 серпня 1922 р. усунутий з посади командира полку через порушення дисципліни («партизанщина» тощо). 19 грудня 1922 р. повернувся на посаду командира полку.

У 20-х рр. жив на Волині. Взимку 1932 р. — восени 1933 р. був начальником розвідчого пункту УНР у м. Корець. Усунутий з цієї посади через фінансові проблеми. У 1930-х рр. мешкав у м. Рівне.

Подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]