Некодуючі РНК

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Некодуючі РНК, нкРНК (англ. noncoding RNA, ncRNA) — це велика група функціональних молекул рибонуклеїнової кислоти, що не транслюються у білки, тобто чия нуклеотидна послідовність не буде переведена в амінокислотну послідовність білків. Перша некодуюча РНК була відкрита в 1960х роках і це була транспортна РНК[1]. Іншою малою нкРНК була бактеріальна 6S РНК[2].

Некодуючі РНК складають різноманітну групу транскриптів, і виконують серію функцій. До них належать нкРНК, що беруть участь у біосинтезі білків (рибосомні РНК, транспортні РНК, малі ядерні РНК, малі ядерцеві РНК), нкРНК, що виконують регуляторні функції (мікроРНК, міРНК, піРНК, довга некодуюча РНК Xist) та багато нещодавно відкритих типів нкРНК з функціями ще не до кінця з'ясованими (англ. transcription initiation RNAs (tiRNA), англ. splice site RNAs (spliRNA), короткі РНК, що походять з малих ядерцевих РНК та короткі РНК що походять з тРНК[3])[4][5]. Також ймовірно деякі з нкРНК, особливо довгі нкРНК, не виконують ніяких функцій і є побічним продуктом транскрипції у клітині: транскрипційним шумом[6]

Класифікація[ред. | ред. код]

Некодуючі РНК історично ділять на довгі та короткі. Таке розподілення пов'язано з методиками виділення РНК і має межу у 200 нуклеотидів.

Короткі некодуючі РНК[ред. | ред. код]

До них належать різноманітні за біогенезом продукти. До коротких нкРНК належать малі ядерні РНК, малі ядерцеві РНК, мікроРНК, міРНК, піРНК тощо.

Довгі некодуючі РНК[ред. | ред. код]

Довгі некодуючі РНК це тип некодуючих РНК, які мають довжину більше 200 нуклеотидів та виконують певні функції. Проте таке визначення іноді не доволі точне. Так, деякі матричні РНК можуть виконувати функції, відмінні від кодування білків, при цьому вони виступатимуть у ролі нкРНК. Також дані проекту ENCODE свідчать про те, що велика частка геному транскрибується у вигляді довгих нкРНК, проте відомостей про їхні функції немає, це може бути транскрипційним шумом.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sojin An & Ji-Joon Song (June 2011). The coded functions of noncoding RNAs for gene regulation. Molecules and cells 31 (6): 491–496. PMID 21359682. doi:10.1007/s10059-011-1004-8. 
  2. Brownlee GG (February 1971). Sequence of 6S RNA of E. coli. Nature New Biol. 229 (5). с. 147–9. PMID 4929322. doi:10.1038/229147a0. 
  3. Kevin V. Morris & John S. Mattick (June 2014). The rise of regulatory RNA. Nature reviews. Genetics 15 (6): 423–437. PMID 24776770. doi:10.1038/nrg3722. 
  4. Andrea Pauli, John L. Rinn & Alexander F. Schier (February 2011). Non-coding RNAs as regulators of embryogenesis. Nature reviews. Genetics 12 (2): 136–149. PMID 21245830. doi:10.1038/nrg2904. 
  5. Collins Lesley J., Schönfeld Barbara, Chen Xiaowei Sylvia (2011). The Epigenetics of Non-coding RNA. Handbook of Epigenetics. Elsevier. с. 49–61. doi:10.1016/B978-0-12-375709-8.00004-6. 
  6. Böhmdorfer, Gudrun; Wierzbicki, Andrzej T. (2015-10-01). Control of Chromatin Structure by Long Noncoding RNA. Trends in Cell Biology 25 (10). с. 623–632. ISSN 1879-3088. PMC PMC4584417. PMID 26410408. doi:10.1016/j.tcb.2015.07.002. 
  7. Böhmdorfer, Gudrun; Wierzbicki, Andrzej T. (October 2015). Control of Chromatin Structure by Long Noncoding RNA. Trends in Cell Biology 25 (10). с. 623–632. ISSN 1879-3088. PMC PMC4584417. PMID 26410408. doi:10.1016/j.tcb.2015.07.002.