Нуклеїнові кислоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Порівняння структури дволанцюгової ДНК та одноланцюгової РНК та азотистих основ, що входять до їх складу

Нуклеїнові кислоти — складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Загальний опис[ред.ред. код]

Природні нуклеїнові кислоти — ДНК і РНК — виконують у всіх живих організмах роль передачі і експресії генетичної інформації. Цей термін був введений Рихардом Альтманом. Вперше їх виявлено в ядрі клітини, звідки й походить назва цих сполук (від лат. нуклеус — ядро). Молекула нуклеотиду складається із залишків нітрогенвмісного гетероциклу (азотистої основи), п'ятивуглецевого моносахариду (пентози) і фосфатної кислоти. Розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнову (ДНК) і рибонуклеїнову (РНК). До складу ДНК входить залишок пентози дезоксирибози, до складу РНК — рибози.

Біомакромолекули, мономерними одиницями яких є нуклеотиди (нуклеїдні ланки). Залежно від природи нуклеотидів, належать до двох груп— дезоксирибонуклеїновi та рибонуклеїновi кислоти (ДHK (DNA) i РHК (RNA)). Мають оптичну активність, обертають площину поляризації світла вправо. Первинна структура їх— регулярний лінійний ланцюг, в якому один нуклеозидний залишок з’єднується з сусіднім від-повідно по3’- і5’-гідроксильних групах фосфатною(між-нуклеотидною) ланкою, кожна з котрих зберігає одну йонізовну групу(кислотну), що надає їм властивостей полі-електроліту та забезпечує водорозчинність при високих моле-кулярних масах. Гідролізуються в піримідинові та пуринові основи(аденін, цитозин, гуанін, тимін, урацил), D-рибозу або 2-деокси-D-рибозу та фосфатну кислоту. Є основними орга-нічними речовинами ядер біологічних клітин. Синонім — полінуклетиди.

Структура[ред.ред. код]

Нуклеїновим кислотам, як і білкам, притаманна первинна структура — певна послідовність розташування нуклеотидів, а також складніша вторинна і третинна структури, які формуються за допомогою водневих зв'язків, електростатичним та іншим взаємодіям.

Будова[ред.ред. код]

Нуклеїнові кислоти є біополімерами, мономерами яких є нуклеотиди. Нуклеотиди є складними ефірами нуклеозиду і фосфорної кислоти і з'єднуються через залишок фосфорної кислоти (фосфодіестерний зв'язок). Нуклеозид складається з цукру — пентози (рибози або дезоксирибози, залежно від типу нуклеїнової кислоти) і азотистої основи (пуринового або піримідинового). Відстань між нуклеотидами в складі полінуклеотиду становить 0,34 нм.

Вперше були виділені у 1868 році з ядер лейкоцитів ран людини у результаті досліджень Фрідріха Мішера. Зустрічаються два типи кислот: дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнова (РНК). Це найбільш високомолекулярні речовини у клітині; маса ДНК у декілька сот разів перевищує масу РНК. Вперше їх виявлено в ядрі клітини, звідки й походить назва цих сполук (від лат. нуклеус — ядро).

ДНК і РНК[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.