Несвоя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Несвоя
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Новоселицький район
Рада/громада Мамалигівська сільська громада
Код КОАТУУ 7323085101
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1516
Населення 1330
Поштовий індекс 60361
Телефонний код +380 8 – 03733
Географічні дані
Географічні координати 48°20′07″ пн. ш. 26°34′27″ сх. д. / 48.33528° пн. ш. 26.57417° сх. д. / 48.33528; 26.57417Координати: 48°20′07″ пн. ш. 26°34′27″ сх. д. / 48.33528° пн. ш. 26.57417° сх. д. / 48.33528; 26.57417
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми річки Бадана, Пацапуле.
Місцева влада
Адреса ради 60361, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с.Несвоя , тел. 2-39-31
Карта
Несвоя. Карта розташування: Україна
Несвоя
Несвоя
Несвоя. Карта розташування: Чернівецька область
Несвоя
Несвоя
Несвоя. Карта розташування: Новоселицький район
Несвоя
Несвоя

Несвоя у Вікісховищі?

Несво́я — село в Україні, в Мамалигівській сільській територіальній громаді Новоселицького району Чернівецької області.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бепе початок річка Бадана, права приток Пацапуле.

Назва[ред. | ред. код]

Навколо села було багато ставків, ручаїв. Під час дощів до села було майже неможливо добиратися, тому назва була від болотистої місцевості, багна[1]. Село назвали Багнівка (Глодоаса). Зараз про ставки, ручаї, багнюки не залишилося й сліду.

Історія[ред. | ред. код]

За історичними джерелами село Несвоя було засновано у 1516 році і було розташовано в західній частині місця, яке займає сьогодні село. Воно було дуже маленьким — 18-20 сімей. Зараз на цій землі городи несвоян.

Мешканці села, як і сам Сумарок (боярин) за національністю були молдованами. Люди жили бідно. Власної землі у селян не було, тільки городи біля хати. Працювали здебільшого на землях хазяїна. Виводив їх наглядач. За кожну провину він бив селян батогом.

Основним заняттям селян на той час були землеробство і скотарство. Найдавніші документи, що дійшли до наших днів, розповідають про поля, ниви, оранку, жнива, свійських тварин. Найбільше сіяли зернові культури: жита, пшеницю, ячмінь. Перероблювали зерно у млинах.

В господарстві села вирощувались вівці, свині, велика рогата худоба. Волів розводили для продажу, бо вони дуже дорого коштували. Їх купували поляки на ярмарку в Хотині.

Згодом населення почало вирощувати кукурудзу. В XVI ст.. з'явився виноград, росли фруктові сади.

Хоча село і належало молдавським господарям, та селяни на той час були вільним людьми. Вони платили власнику села десятку частину врожаю за те, що користувались орною землею, пасовищами, лісами, річками і ставками.

В селі продовжувало розвиватися ремесло. Серед жителів села були вправні ковалі, столярі, муляри, гончарі, бондарі, кожухарі. Звідси і з'явилися нові прізвища: Коваль, Боднар, Кожокар та ін..

Жили в маленьких мазанках, вкриті соломою. Хатня утвар була дерев'яна. Одягалися у білі довгі сорочки з витканого полотна. З нього шили й штанці. У холода носили кожухи, свитки.

Так названий «понт» — селяни відпрацьовували 4 дні на поміщика, а 2 дня працювали на своїх городах.

При Сумароку в селі була збудована дерев'яна церква, біля якої знаходиться і цвинтар. Церковна служба велася на старослов'янській мові. Залишки церкви є й зараз на кладовищі.

Через Несвою пролягав тоді торговий шлях з Молдови у Хотин і у місто Кам'янець–Подільський. Біля села було засновано митницю-пункт, на якому збирали гроші за різнітовари, які перевозилися територією цієї землі. Найбільше потрібно було заплатити за коней. Купці сплачували за коня по два гроші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

Посилання[ред. | ред. код]