Нова Ушиця (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Нова Ушиця
Країна Україна Україна
Область Житомирська
Район/міськрада Коростенський район
Рада Бондарівська сільська рада
Код КОАТУУ 1822380808
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 27 червня 1969
Населення 145
Поштовий індекс 11562
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°51′50″ пн. ш. 28°11′28″ сх. д. / 50.86389° пн. ш. 28.19111° сх. д. / 50.86389; 28.19111Координати: 50°51′50″ пн. ш. 28°11′28″ сх. д. / 50.86389° пн. ш. 28.19111° сх. д. / 50.86389; 28.19111
Місцева влада
Адреса ради 11562, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Бондарівка, вул. Леніна, 50;
тел. 9-95-42
Карта
Нова Ушиця. Карта розташування: Україна
Нова Ушиця
Нова Ушиця
Нова Ушиця. Карта розташування: Житомирська область
Нова Ушиця
Нова Ушиця

Нова Ушицяселище в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 145 осіб (за станом на 2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Бондарівська сільська рада.


Історія[ред. | ред. код]

Селище утворилося з присвоєнням назви 27 червня 1969 року шляхом об'єднання залізничної будки на 261-й версті Шепетівської залізниці (згадана з 1926 року) та селища щебеневого заводу поблизу ст. Ушиця (виникло 1956 року) [1].

До 20 січня 2005 року називалось Ушиця (перейменоване за рішенням ВРУ №2373-IV).

Назва, ймовірно, походить від старослов'янського "по лівий бік, ліворуч", на лівому березі річки Уж (Уша).

Розташовується на лівому березі річки Уж, притоки Прип'яті, за 40 кілометрів від Коростеня, 165 км від Києва. Станція Південно-Західної залізниці, станція називається Ушиця. Селище з усіх сторін оточене лісом, близько гори Точильниця, яка згадується в геологічних розвідках професора С.Бельського, що входив до складу Товариства дослідників Волині. В працях В.К.Пясецького згадується це місцезнаходження як стоянка палеоліту східної частини Волинської височини. Територія гори поросла лісом, де трапляються зарослі рододендрона жовтого (в народі називають багном). Ця рослина вважається реліктовою. Тут також проходила лінія Коростенського укріпленого району часів другої світової війни. Залишки розбитих військових дотів по всій горі. Один з елементів так званої «Лінії Сталіна», побудований в 19321939 роках.

Історія селища починається з кінця 50-х років 20 століття з часу будівництва Ушицького гранітного кар’єру, який підпорядковувався Міністерству енергетики УРСР. Селище починалось з побудови фінських будинків для керівництва кар’єру, пізніше почалося приватне будівництво робітників кар’єру та працівників залізничної станції. До 60-х років на місці станції був роз’їзд  і стояв вагончик з робочим місцем чергового роз’їзду. На сьогодні налічується 47 домогосподарств. Коростенська дирекція Південно-Західної залізниці побудувала для своїх працівників два багатоквартирних будинки.

Населення працює на залізниці та двох підприємствах – ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» та ТОВ «Гулянецький кар’єр», частина доїжджає приміськими електропоїздами на роботу в м.Коростень. До Євро – 2012 проведено реконструкцію колії Коростень-Новоград-Волинський, в результаті значна частина пасажирських поїздів напрямку Київ-Західний кордон курсує цим шляхом, в тому числі швидкісний електропоїзд Hyundai Київ-Львів-Перемишль.

В околицях селища, на березі річки Уж ведеться незаконний видобуток бурштину.

Постаті[ред. | ред. код]

Тут проживав Даманський Ян Юрійович (1991—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни .

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини у 1795-2006 роках. Довідник. Житомир, Волинь, 2007

Бельский С.К. К петрографи Волыни: Песчаники Житомирского, Овручского и Новоград-Волынского уездов//Труды общества исследователей Волыни.Т.VIII.-Житомир,1915.-С.3-37.

Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні:Збірник документів і матеріалів.-К.:Політвидав УРСР, 1963.- 488 с.

Пименова Н.В. Флора третинних пісковиків Правобережжя УРСР.-К.:Вид-во АН УРСР,1937.-135 с., табл.