Норит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Норит — магматична гірська порода, різновид габро. Головні породотвірні мінерали: основний плагіоклаз (35—70%), ортопіроксен (20—60%), клінопіроксен (до 5%).

Різновиди[ред. | ред. код]

Різновиди з вмістом клінопіроксену понад 5% називають габроноритами, з вмістом олівіну 5—35% — олівіновими норитами. У деяких різновидах норитів присутні (до 5%) біотит, кварц, мікроклін, зрідка — кордієрит. З акцесорних мінералів зустрічаються титаніт, апатит, циркон. Іноді значний вміст ільменіту і титаномагнетиту.

Фізичні і хімічні характеристики[ред. | ред. код]

Структура звичайно гіпідіоморфно-зерниста, текстура масивна або трахітоїдна.

Усереднений хімічний склад (%)
SiO2 50,32
TiO2 0,34
Al2О3 16,71
Fe2О3 2,47
FeO 9,41
MnO 0,11
MgO 8,63
CaO 9,41
Na2O 1,93
К2O 0,36
Р2O5 0,06

Розповсюдженість[ред. | ред. код]

Зустрічається в складі великих розшарованих інтрузивів основних і ультраосновних порід, в анортозитових комплексах раннього докембрію, в анортозит-рапаківігранітних асоціаціях; іноді складає дрібні самостійні інтрузиви. З норитовими інтрузивами пов'язано родовища сульфідних мідно-нікелевих руд, що містять платиноїди, а також родовища апатит—магнетит—ільменітових руд.

В Україні є на Волині та у Приазов'ї. Виявлено також на Місяці[1].

Норит застосовується як будівельний та облицювальний матеріал.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 298—300. — ISBN 966-613-263-X.

Література[ред. | ред. код]