Титаніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Титаніт
Titanite at Senckenberg Natural History Museum.jpg
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, основна назва (A′)[d][1][2],
чинний (успадкований, G)[d][3]
IMA-номер IMA1967 s.p.
Хімічна формула CaTiSiO₅[4]
Nickel-Strunz 10 9.AG.15
Ідентифікація
Колір безбарвний, різноманітний
Сингонія моноклінна
Вид симетрії моноклінно-призматична[d][4]
Спайність досконала
Злам неправильний
Блиск від скляного до алмазного
Прозорість непрозорий, такий, що просвічує, іноді прозорий.
Інші характеристики
Походження назви титан[4]
CMNS: Титаніт на Вікісховищі

Титан́іт (сфен) — мінерал, силікат острівний титану та кальцію.

Титаніт вперше був знайдений в графітових шахтах Гаузенберг в Баварському лісі в 1795 році і описаний Мартіном Генріхом Клапротом, який назвав мінерал за вмістом титану, що входить до складу мінералу.

Синоніми: – арпіделіт, аспіделіт, ледерит, руда бура, кастеліт, піктит, сфен (грец. σφήν — клин) — пов'язаний з будовою кристалу.

Опис[ред. | ред. код]

Формула:

  • 1. За Є.Лазаренком: CaTiO(SiO4).
  • 2. За К.Фреєм, Г.Штрюбелем та З.Х.Ціммером: CaTiO[SiO4](O, OH, F).
  • 3. За “Fleischer's Glossary” (2004): CaTiSiO5.

Містить (%): CaO — 28,6; TiO2 — 40,8; SiO2 — 30,6. М.б. присутні незначна кількість рідких земель, Fe, Al, Mg і Zr; відзначаються домішки алюмінію, заліза (гротит), марганцю (гриновіт), ніобію, танталу, ітрію (кельгауіт), барію та ін.

Містить ізоморфні домішки TR (до 12% в кейльгауїті, Mn (до 4% MnO в гриновітi), Sn (до 1% SnO в Sn-титаніті).

  • Двозаломлення: +0,105 — 0,135.
  • Дисперсія: 0,051.
  • Поліхроїзм:
    • у зеленого — від безбарвного до зеленого;
    • у жовтого — сильний;
    • безбарвного — жовтий — рожево-бежевий;
  • Блиск: від скляного до алмазного;
  • Люмінесценція: відсутня.
  • Прозорість — непрозорий, такий, що просвічує, іноді прозорий. Ромбо-призматичний вид симетрії.

Кристалографія[ред. | ред. код]

Форма кристалів[ред. | ред. код]

Сингонія моноклінна, вид симетрії призматичний. Головні прості форми: пінакоїди {100} та {001}, призми {110} та {111} та ін. Габітус. Для сфена характерна добра кристалографічна індивідуальність. Його пластинчасті і клиновидні кристали мають тупі кути між гранями, внаслідок чого розрізи сфену клиновидні. Кристали мають конвертоподібну форму з клиноподібним перетином. Зустрічається сфен у вигляді окремих кристалів, що вросли в породу або у вигляді друз на стінках тріщин. Спостерігаються двійники зростання по {100} і рідше по {001}.

Агрегати[ред. | ред. код]

Утворює зернисті, голчасті, радіально-променисті агрегати. Часто наростає на інші мінерали, також утворює тонкі вкрапленики в породі, в окремих випадках — суцільні маси (зазвичай в лужних магматичних породах). У вигляді великих кристалів зустрічається в пегматитах і альпійських жилах.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Колір сфену жовтий, коричневий, зелений, інколи червоний, чорний, сірий. Блиск алмазний. Спайність досконала по (100), середня по (100) і (112). Можлива окремість по (100). Твердість 5-6. Питома вага 3,3-3,6.

Прозорі різновиди — напівкоштовні камені. Відрізняється яскравою грою і алмазним блиском.

Утворення і родовища[ред. | ред. код]

За своїм походженням сфен — магматичний і метаморфічний мінерал; відомий гідротермального походження. Акцесорний мінерал гранітів, лужних магматичних порід, зустрічається також у гнейсах, кристалічних сланцях, кварцових жилах, а також у силікатно-карбонатних породах як результат контактового метаморфізму. Тут він виникає за рахунок перетворення первинних титаністих мінералів на контакті з вапняками. Сфен пов'язаний переважно з лужними породами. Він є у Вишневих, Ільменських, Шишимських і Назямських горах Уралу, а також в Україні в ряді місць Українського щита як акцесорний мінерал у виверженних породах.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • титаніт ітріїстий (різновид титаніту, що містить понад 12% (Y,Ce)2O3;
  • титаніт олов'янистий (різновид титаніту, який містить до 10% Sn, що заміщає Ті).

Розповсюдження і застосування[ред. | ред. код]

У Росії на Кольському півострові видобувається попутно з магнетитом і апатитом. Потенційний рудний мінерал титану (включає до 24,5% Ti). Як руда використовується при виробництві металу стратегічного значення титану, що використовується в авіаційній і оборонній промисловості. Колекційний титаніт відомий зі Швейцарії, Італії (Альпи), США (штати Мен, Массачусетс, Нью-Йорк), Росії (Урал, Якутія).

Відомий також у жилах альпійського типу. Супутні мінерали: діопсид, ґранат, епідот, хлорит, кальцит, магнетит, альбіт, адуляр, скаполіт, апатит, циркон, кварц, польовий шпат, амфіболи. Знахідки: кантони Урі, Ґраубюнден, Валліс (Швейцарія), П’ємонт (Італія), шт. Мен, Массачусетс, Нью-Йорк (США), Хібіни, Якутія (РФ). Є в межах Українського щита. Поширений мінерал титану.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]