Ніцой Лариса Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніцой Лариса Миколаївна
Міжнародний літературний конкурс "Коронація слова" 2014.jpg
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» 2014
Народилася 17 березня 1969(1969-03-17) (50 років)
Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область
Національність українка
Діяльність письменниця
Сайт: nitsoi.com

Лариса Миколаївна Ніцо́й (нар. 17 березня 1969, смт Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область) — українська письменниця, педагог, громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

1986 року закінчила середню школу в смт Голованівську Кіровоградської (нині Кропивницької) області.

1996 року закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет (тепер Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка), факультет української мови і літератури.

Викладала в Кіровоградській школі українську мову та літературу.

1999 року переїхала до Києва.

Працювала в політичних структурах:

  • Центральному апараті Народного Руху України на чолі з В'ячеславом Чорноволом, а потім Геннадієм Удовенком;
  • партії «Реформи і порядок» під керівництвом Віктора Пинзеника;
  • Верховній Раді України — помічником-консультантом народних депутатів.

Діяльність[ред. | ред. код]

Ініціатор щорічного круглого столу «Книга на захисті дитячої душі», присвяченого Міжнародному Дню захисту дітей, за участі посадовців, письменників, діячів культури та освіти.

2012 року ініціювала, за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука, щорічне святкування в Україні Всесвітнього дня письменника.[1]

Організатор Всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», Всеукраїнської акції «Почитай мені, татку!»[2]

Автор серії уроків для загальноосвітніх шкіл «Бібліотечний урок веде письменник», ініціаторка першого письменницького флеш-мобу в Україні «Читаємо дітям».

Одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського проекту — вистави «Ярик і дракон» для Мінського театру «Зьніч». Казки — Лариса Ніцой (Україна), сценарій — Лявон Нікіта (Білорусь), музика — Ілля Прудников (Росія).

Всеукраїнська хвиля «Дорослі читають дітям»[ред. | ред. код]

17 березня 2016 Лариса Ніцой розширила формат своєї акції «Дорослі читають дітям» і започаткувала в соцмережах Всеукраїнську хвилю «Дорослі читають дітям».[3]

При цьому Лариса Ніцой зауважує, що читати дитячі книжки повинні люди різних професій та віку: поліція, пожежники, лікарі, будівельники, актори, бабусі, дідусі, тата, мами, хто має дітей і не має.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 2001 — «Казка про славного Орленка», присвячена річниці загибелі В. М. Чорновола.
  • 2006 — казкова повість «Пригоди лисеняти Бума» — І частина.
  • 2008 — «Як хом'ячок друзів шукав».
  • 2009 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — І частина
  • 2009 — «Казка про Українське Щастя»
  • 2010 — «Ярик і дракон»
  • 2012 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — видання друге.
  • 2012 — «Ярик-векалка»
  • 2013 — «Ярик і рогатий Мі…»
  • 2013 — «Страшне страховисько»
  • 2014 — «Мій Блек»
  • 2014 — «Неслухи і вередулі»
  • 2015 — «Зомба або історія про милосердя»
  • 2015 — «Павлусь і Павлинка»
  • 2016 — «Дві бабуськи в незвичній школі або скарб у візку»

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]