Удовенко Геннадій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Удовенко Геннадій Йосипович
Удовенко Геннадій Йосипович

Час на посаді:
16 вересня 1994 — 17 квітня 1998
(в. о. 25 серпня 1994 — 16 вересня 1994)
Президент  Леонід Кучма
ПопередникАнатолій Зленко
НаступникБорис Тарасюк

Заступник Міністра закордонних справ України
Час на посаді:
24 серпня 1991 — 17 березня 1992
(Заступник Міністра ЗС УРСР 22 лютого 1991 — 24 серпня 1991)
ПрезидентЛеонід Кравчук

Народився22 червня 1931(1931-06-22)
Кривий Ріг, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Помер12 лютого 2013(2013-02-12) (81 рік)
Київ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяНРУ
ДружинаДіна Григорівна Бутенко
Дітидочка Олена (1954)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
НРУ 21 травня 2005 25 травня 2006
5-го скликання
НРУ 25 травня 2006 23 листопада 2007

Генна́дій Йо́сипович Удове́нко (нар. 22 червня 1931, Кривий Ріг, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР — пом. 12 лютого 2013, Київ, Україна[1]) — український дипломат і політик, народний депутат України 3-го і 4-го скликань. Був міністром закордонних справ України, головою Народного Руху України (з 1999 до 2003 р.), 52-м президентом Генеральної Асамблеї ООН, членом Ради президентів Генеральної Асамблеї ООН.

Дитинство. Юність. Родина[ред. | ред. код]

Народився 22 червня 1931 (Кривий Ріг); українець; батько Йосип Петрович (1900—1978) — гірничий інженер; мати Марія Максимівна (1888—1973) — домогосподарка; дружина Діна Григорівна Бутенко — колишня завідувачка парникового комбінату ВДНГ УРСР; донька Олена (1954) — науковий працівник Києво-Печерського заповідника.

Освіта[ред. | ред. код]

Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет міжнародних відносин (1954), історик-міжнародник; аспірантура Українського НДІ економіки і організації сільського господарства (1958—1959).

Робота в галузі сільського господарства (1952—1959)[ред. | ред. код]

1952—1955 — секретар Міністра, секретар колегії, Міністерство промисловості будівельних матеріалів УРСР.

1955—1958 — голова («тридцятитисячник»), колгосп ім. Дзержинського, с. Домантівка Сквирського району Київської області.

1958—1959 — аспірант, Український НДІ економіки і організації сільського господарства, м. Київ.

Робота в структурі МЗС УРСР (1959—1991)[ред. | ред. код]

1959—1965 — 1-й секретар, радник відділу міжнародних економічних організацій, МЗС УРСР.

1965—1971 — працівник секретаріату, Відділення ООН у Женеві.

1971—1977 — член колеґії, начальник відділу кадрів, начальник відділу міжнародних економічних організацій, МЗС УРСР.

1977—1980 — директор Управління (Д-2), Секретаріат ООН, м. Нью-Йорк.

1980—1985 — заступник Міністра, МЗС України.

З січня 1985 — Надзвичайний і Повноважний Посол.

Лютий 1985—1992 — Постійний представник України при ООН, м. Нью-Йорк.

Робота в структурі МЗС незалежної України (1991—1998)[ред. | ред. код]

1991—1992 — заступник Міністра закордонних справ України — Постійний Представник України при ООН, м. Нью-Йорк.

Вересень 1992-серпень 1994 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі.

25 серпня 1994-17 квітня 1998 — Міністр закордонних справ України. Президент 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (вересень 1997-вересень 1998). Представляв Україну на численних сесіях і конференціях ООН та інших міжнародних організацій. Головував на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради ООН. Обирався Головою економічного і спеціального політичного комітетів Генеральної Асамблеї ООН.

Був членом Ради національної безпеки при Президентові України, член Ради національної безпеки і оборони України (серпень 1996-квітень 1998).

Володів англійською, французькою, польською мовами.

Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол.

Почесний доктор Бриджпортського університету (1997, США), Українського вільного університету в Мюнхені (1997).

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Березень-травень1999 — в.о. голови НРУ, Травень 1999-травень 2003 — голова НРУ.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002 від НРУ, № 3 в списку. На час виборів: Міністр закордонних справ України. Член фракції НРУ (травень 1998-лютий 1999), керівник фракції НРУ (першої) (з березня 1999; з квітня 2000 — фракція НРУ); голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 Блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 3 в списку, член НРУ. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-вересень 2005, уповноважений представник фракції з червня 2002), уповноважений представник фракції НРУ (з вересня 2005), голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання квітень 2006-листопад 2007 від Блоку «Наша Україна», № 31 в списку, член НРУ. Член фракції «Наша Україна» (з травня 2006), голова підкомітету з питань прав людини Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006).

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 року. У 1-му турі 319 778 голосів (1.22 %), 7-е місце серед 13 претендентів.

Могила Геннадія Удовенка

Помер 12 лютого 2013 року[1]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52 а)[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Зленко Анатолій Максимович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 2-й Міністр закордонних справ України
(в.о. 25 серпня 1994 — 16 вересня 1994)
16 вересня 1994 — 17 квітня 1998
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Тарасюк Борис Іванович