Обговорення:Радогост

Статтю, очевидно, писав підліток або/і троль. Добре було б її взагалі викинути к бісовій матері. 31.31.117.54 00:58, 24 жовтня 2017 (UTC)

Вилучений текст

Цей текст не відповідає стилю Вікіпедії, а також не містить посилання на джерела, тому переніс його сюди.--Dƶoxar (обговорення) 23:41, 9 листопада 2017 (UTC)

Функція

Функція - очищення Сущого від неналежного, старого, невдалого, негідного. Повернення окремих впорядкованих структур (тіл, матеріалів, душ Сотворених)до первісного Хаосу і передача його знов до рук пари творення, для формування нових істот, предметів, сутностей.

Зовнішній вигляд

Традиційна зброя - дволезова сокира.

Традиційна зовнішність - могутня фігура воїна в шоломі й обладунку, на голові - качка (як знак не остаточного зникнення нищеного Радогостом, але перетворення в руках Дажбога і повернення в Суще). На грудях обладунку або на щиті - голова тура.

Європейці, зокрема бодричі, мали скульптури Радогоста з чистого золота - наприклад, в Ретрському храмі. Загалом у джерелах (християнські 10-13 ст., арабські 8-11 ст.) фіксована характерна для всієї Європи традиція вшановувати всіх Богів арійського Пантеону кольоровими фресками на стінах храмів і статуями з дорогоцінних металів (золото, срібло, їх поєднання з додаванням чи без мармуру, дорогоцінних порід деревини), декорованими дорогоцінним та півдорогоцінним камінням. Атрибутика Богів (така як блискавка в Перуна) іноді робилась цілком з самоцвіту - наприклад, кришталю.

Саме з цієї причини християнська навала була настільки агресивною: здобиччю від християнізації і руйнування храмів були тонни дорогоцінностей. І з цієї ж причини не збереглось самих статуй Богів: всі були переплавлені церквою на монети й церковний реманент і розділені між церковною та світською владою, а також новобудованими (зазвичай на фундаментах арійських храмів) місцевими християнськими храмами.

Відомі місця вшанування

Храмові комплекси Радогоста фіксовані в писемних згадках (зокрема арабів) переважно на західних землях Європи. Найбільш відомий - храм Радогоста в Ретрі.

Проблематика вивчення

За описами арабських авторів-очевидців, скульптури Богів були високохудожні й анатомічно довершені, "прекрасніші за грецькі статуї". Відповідно, варто позбутися стереотипу псевдонауки, котра накидала Європі, зокрема нинішній Україні, грубі й примітивні зображення дохристиянських Богів з рубаних колод. Такі зображення дійсно були притаманні для язичників - але для північних угро-фінських племен, чия генетична, культурна чи релігійна спорідненість з європейцями незначна. Так само штучним є ідеологізований імперський міф про "упирів і берегинь" і загалом про примітивний, неозначений Пантеон європейців, зокрема слов'ян, - або ж про "місцеві Пантеони" (нібито кожне плем'я мало власних Богів, не знаючи спільних). Пантеон був спільним на всю європейську родину - всі племена спільного кореня, що належать до 4-х пізньоєвропейських субрас. Але в кожній місцині логічно вшановувались більше ті Прояви, чиї функції і царина відповідальності були більш актуальними конкретно для цієї місцевості, цього племені: гірські племена не згадували морських Проявів, степові - гірських. Хоча і ті, і інші знали весь Пантеон вповні.