Тур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тур
Картина зі зображенням тура. Копія Ч. Г. Сміта з незбереженого оригіналу XVII ст., купленого в Аугсбурзі
Картина зі зображенням тура. Копія Ч. Г. Сміта з незбереженого оригіналу XVII ст., купленого в Аугсбурзі
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бики (Bovinae)
Рід: Бик (Bos)
Вид: Тур
Біноміальна назва
Bos primigenius
(Bojanus, 1827)
Bos primigenius map.jpg
Підвиди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bos primigenius
Commons-logo.svg Вікісховище: Bos primigenius
ITIS logo.jpg ITIS: 183845
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 136721
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9909
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bos primigenius

Бик первісний, або Тур (Bos primigenius) — вид вимерлих диких представників роду бик (Bos), безпосередній пращур свійського бика (великої рогатої худоби). Тур був поширений в Європі, центральній і південно-західній Азії, північній Африці. Тварина існувала в умовах як лісів, так і степів.

Етимологія[ред.ред. код]

Українське слово «тур» походить від праслов'янського *turъ. Аналогічно звучать назви цієї тварини в інших слов'янських мовах: біл. і рос. тур, дав.-рус. і старослов. ТОУРЪ, словен. tȗr, чеськ., словац., хорв., пол. і луж. tur, полаб. täur, серб. тур/tur. Назва села Туряк (Tureac) у Румунії того ж походження. Праслов'янське *turъ, судячи з всього, має праіндоєвропейське походження, існують схожі слова у споріднених мовах: лит. taũras («буйвіл», «тур»), дав.-прусськ. tauris («зубр»), лат. taurus («бик»), грец. ταῦρος, ірл. tarb, авест. staōra- («велика рогата худоба»), гот. stiur («бик», «теля»), дав.-англ. stēor («бичок»), нім. Stier («бик», «Телець»). Спільним джерелом для всіх слів вважають праіндоєвропейське *táwros («дикий бик»)[1]. Це слово порівнюють з прасемітським *θawr- («бик», «віл»), але не виключено, що до праіндоєвропейської і прасемітської мов слово «тур» могло бути запозичене з якоїсь третьої, невідомої мови[2][3].

Загальний опис[ред.ред. код]

Тур — велика тварина (жива маса до 1200 кг, висота в холці — до 200 см), з важкою головою, довгими розвиненими рогами, високими, міцними кінцівками, чорної, чорно-бурої й червоної мастей.[4][5] Тур відзначався великою силою, швидкістю, злим норовом.[5] Самка тура за лактацію давала 500–700 кг молока.[4]
Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидностей дикого тура, серед яких виділяють такі: європейський, азіатський і африканський. О. О. Браунер довів близьку подібність тура і сірої степової худоби не тільки за будовою черепа, а й за будовою скелета.[4]

Найвідоміший тур європейський (Bos taurus primigenius Bojanus = Bos primigenius), предок бика свійського. В Україні населяв степи, лісостепи, мішані ліси і був мисливською твариною; вимер у 17 столітті (у середині 17 століття турів спостерігав в Україні Боплан). Остання туриця загинула у Біловезькій Пущі (Польща) в 1627 році.[6] Про поширення турів в Україні свідчать численні географічні назви (Турка, Турійськ, Турія), також є згадки у пам'ятках народної творчості.

Тур як символ[ред.ред. код]

Тур — один із українських народних символів. Згаданий в ряді художніх творів, народних казках, переказах та бувальщинах.

Археологічні знахідки в Україні[ред.ред. код]

Кістки тура (Bos primigenius Bojanus) були знайдені в обох шарах Занівського-1 та на Підгорівці-2[7]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Appendix:Proto-Indo-European/táwros. 
  2. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  4. а б в Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловиччини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.22-25
  5. а б Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. — К.: Вища освіта, 2005. — 496 с.: іл. ISBN 966-8081-34-Х (с.: 5)
  6. Гузєєв, О. О. Гладирь, Н. А. Зінов'єва, Л. К. Ернст, П. В. Горєлов, М. П. Демчук Генетичний моніторинг аборигенних порід великої рогатої худоби з використанням ДНК-технологій / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва Збірник наукових праць. — 2011, Вип. 160, ч.2. ISSN:2222-8578
  7. О. П. Журавльов, С. А. Теліженко Тваринництво та полювання населення Сіверськодонеччини в пізньому неоліті-енеоліті (за результатами археозоологічних досліджень поселень Занівське-І та Підгорівка-2) / Матеріали та дослідження з археології Східної України Збірник наукових праць. — 2008, № 8.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.