Щит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Види щитів

Щит — заслона для захисту воїна від удару холодною зброєю, один з найстарших видів озброєння. Щит — це перше власне бойове спорядження людства, оскільки списи, луки та стріли тощо попервах використовувалися мисливські.

Розміри, форма і матеріал щита мінялися в залежності від країни та епохи. Звичайно щити робили з дерева, плетеного пруття, покривали шкірою, оковували металом або робили з металу. Щити носили на руці за допомогою ременів або скоби чи руків'я. На Русі щити виробляли спеціальні ремісники — щитники (щитовники). Щит був символом військової честі й перемоги; вираз: повертатися з щитом — бути переможцем, на щиті — бути переможеним, убитим у бою. «Узяти город на щит» — значило здобути та пограбувати його.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «щит» відоме всім слов'янським мовам: біл. шчыт, дав.-рус. ЩИТЪ, рос. щит, защита («захист»), болг. щит, серб. шти̑т/štit, хорв. štit, старослов. ШТИТЪ, словен. ščìt («щит», «навіс», «сушильня»), чеськ. štít («щит, захист, навіс»), словац. štít «щит, гребінь даху», старопол. szczyt («щит»), пол. szczyt («вершина», «навіс»), верх.-луж. škit, ниж.-луж. šćit. Всі походять від праслов. *ščitъ. Це слово споріднене з лит. skiẽtas («перекладина на бороні», «ткацке бердо»), латис. šk̨iêts («ткацке бердо») і šk̨ieta «грудна кістка у гусей», дав.-прусск. sсауtаn («щит»), ірл. sсīаth («щит»), кімр. ysgwyd, лат. scūtum («щит»), старолат. *skoitom. Виводиться з праіндоєвропейського кореня *skei-t- («ділити», «відмежовувати») або *(s)kei- («відділяти», «краяти»). Спорідненість з гот. skildus («щит»), нім. Schild (так само), англ. shield (так само) не доведена[1][2].

Класифікація[ред.ред. код]

Щити поділяються на чотири види:

Види щитів[ред.ред. код]

  • Пельта — щит давньогрецької легкої піхоти (пельтастів)
  • Гоплон — щит давньогрецької важкої піхоти (гоплітів)
  • Туреос (фіреос) — великий овальний щит, уживаний давніми греками з ІІІ ст. до н. е.
  • Скутум — щит римських легіонерів
  • Краплеподібний щит — щит у формі краплі (мигдаля), направленої гострим кінцем донизу. Був поширений у Європі у X—XIV століттях.
  • Праскоподібний щит — західноєвропейський щит, який розвився з краплеподібного. Був поширений з XIІ-го століття.
  • Баклер — маленький круглий щит, уживаний у Європі
  • Щит-ліхтар — різновид баклера, споряджений «ліхтарем» (виступом з отворами). Уживався у XV-XVI ст.
  • Тарч — європейський чотирикутний щит. Уживався з XIII-XIV ст. до XV-XVI ст.
  • Тарч (торч) — щит зі залізною рукавицею у центрі, уживаний воїнами Московської Русі у XVI—XVII ст. під час оборони фортець
  • Павеза — великий щит у зріст людини
  • Адарга — шкіряний щит іспанських маврів. Також уживався в іспанській армії у XV-XVI ст.

Легкі щити[ред.ред. код]

У першу чергу легкі щити використовували для захисту від стріл та інших метальних снарядів. Цей тип щитів виник раніше інших, перші щити такого типу виготовляли з переплетеного пруття, яке обтягували шкірою тварин. Такі щити не були дуже міцними, їх можна було знищити будь-яким типом холодної зброї, але стріли і дротики витримували дуже добре.

Такі щити могли бути різних розмірів, іноді вони закрити воїну весь тулуб, іноді від плеча, до коліна, але висота такого щита майже ніколи не перевищувала 70 см, а маса була до 500 г, що робило його неймовірно мобільним, та швидким.

Круглі щити[ред.ред. код]

Щити такого типу були трохи більшого розміру, ніж легкі(в діаметрі до 90см), і мав відносно малу масу, та вже були призначені не лише для захисту від дальньої зброї(луків, арбалетів), а й від деяких ударів зброєю для ближнього бою.

Сучасне уживання[ред.ред. код]

У теперішній час щити уживаються поліцією різних країн світу під час придушення вуличних заворушень. Такі щити робляться з пластику або алюмінію і мають розміри на зріст людини. Під час проведення спецоперацій застосовують важкі штурмові щити, яки здатні витримати влучення куль.

Див.також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  • Этимологический словарь Фасмера.