Радогост

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радогост

Радогост (також Радегост або Радегаст) — бог торгівлі та мореплавства у західних слов'янських племен. У балтів (зокрема в бодричів) — верховний бог Сонця й родючості. Його зображали в шоломі та кольчузі, з віщим птахом на голові та намальованою бичачою головою на грудях. Бодричі мали скульптури Радогоста з чистого золота, зокрема в Ретрському храмі.

Ім'я походить від складання двох слів — радъ (радісний, охочий) і гость (гість), що може вказувати на його функцію опікуна гостями. Більшість дослідників вважають культ Радогоста місцевою відміною культу Сварога.

Священною твариною Радогоста був кінь, якого тримали в присвяченій йому святині. Після завоювання Радогоща і знищення святині 1068 року коня забрав собі єпископ Бурхард з Гальберштадта, що очолював похід на Радогощ.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jerzy Strzelczyk: Mity, podania i wierzenia dawnych Słowian. Poznań: Rebis, 2007, s. 168. ISBN 978-83-7301-973-7.

Джерела[ред. | ред. код]