Обговорення користувача:Дядько Ігор/Архів 8

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Bohemian Rhapsody

Вітаю Вас, пане Ігоре! Допоможіть з перекладом цих фрагментів:

  • The operatic section leads into a rock interlude with a guitar riff written by Mercury. At 4:15, a quadruple-tracked Mercury (in stereo, the four parts are panned two on the left and two on the right) sings angry lyrics addressed to an unspecified "you", accusing them of betrayal and abuse and insisting "can't do this to me, baby". Three ascending guitar runs follow. Mercury then plays a similar B♭ run on the piano, as the song builds up to the finale with a ritardando.

(розділ "2.5 Rock (4:07–4:54)")

    • Оперна частина веде до рокової інтерлюдії з гітарним рифом, написаним Меркурі. У 4:15 четверний трек Меркурі (в стерео чотири доріжки розділені дві на праву колонку, дві на ліву) співає сердиті слова в адрес неназваного «тебе» (або вас) зі звинуваченням у зраді та кривді й повторенням «ти не можеш так вчинити зі мною, бебі». Далі зі зниженням слідують три гітарні фрази. Тоді Меркурі грає схожу B♭ послідовність на піаніно, зі сповільненням підводячи пісню до завершення.
  • "we had a reel-to-reel copy but we told him he could only have it if he promised not to play it. 'I won't play it,' he said, winking..."

(пряма мова з розділу "4 Release")

    • у нас була копія з бобіни на бобіну, але ми сказали йому, що дамо лише, якщо він пообіцяє її не крутити. Я не крутитиму, сказав він, підморгуючи...
  • According to May, the video was produced so that the band could avoid miming on Top of the Pops, since they would have looked off miming to such a complex song.

(розділ "5 Promotional video")--Парус (обговорення) 18:12, 1 червня 2018 (UTC)

    • За словами Мея відео зробили для того, щоб гурту не довелося роззявляти роти в передачі Top of the Pops, бо влаштовуючи пантоніму з такою складною піснею, вони виглядали б недоречно.

Bohemian Rhapsody, фрагмент з прямою мовою

Вибачте, якщо я Вам набрид зі своїми частими зверненнями про переклад, але дуже важко найти ще одного досвідченого знавця англійської. Подивіться, будь ласка, цей фрагмент з прямою мовою, з розділу "6 Critical reception".

  • Ray Fox-Cumming of Record Mirror was also left unmoved, saying, "It has no immediate selling point whatsoever: among its many parts. there's scarcely a shred of a tune and certainly no one line to latch onto. There's no denying that it's devilishly clever, encompassing everything from bits of operatic harmonies to snatches that sound like Sparks and David Cassidy, but, in the end the whole adds up to less than the sum of its parts."--Парус (обговорення) 06:44, 2 червня 2018 (UTC)
    • Рея Фокса-Каммінга з Record Mirror теж не зачепило, він говорив: "Вона зовсім не має продажного пункту: між численним частинами ледь знайдеться уривок мелодії, не кажучи вже про рядок слів, за який можна було б зачепитися. Не можна заперечувати того, що вона до біса розумна, охоплює усе від щматків оперної гармонії до уривків, що звучать як Sparks та Девід Кассіді, але, у підсумку усе вкупі менше, ніж частини".
      • Ла-ла-ла. Критик зробив кар'єру й тепер його у Вікіпедії цитують. :)

Знову Bohemian Rhapsody

Пане Ігор! Будь-ласка, подивіться ці фрагменти, не все у них мені зрозуміле, не знаю як правильно сформулювати.

  • When the hard rock section began, the lights came back up to the full band on stage, including Rodgers, who took over lead vocals. Rodgers duetted with the recording of Mercury for the "outro" section, allowing the audience to sing the final "Nothing really matters to me", while the taped Mercury took a bow for the crowd. Rodgers would then repeat the line, and the final line ("Any way the wind blows") was delivered with one last shot of Mercury smiling at the audience. Commenting upon this staging, Brian May says that they "had to rise to the challenge of getting Freddie in there in a way which gave him his rightful place, but without demeaning Paul in any way. It also kept us live and 'present', although conscious and proud of our past, as we logically should be."
    • Коли почалася секція важкого року, світло повернулося до всього гурту на сцені, включно з Роджерсом, який взяв повів вокал. Роджерс співав у дуеті з Меркурі усю завершальну секцію, дозволивши публіці проспівати заключне "Nothing really matters to me", тоді коли Меркурі, записаний на плівку, розкланювався перед наповпом. Далі Роджерс повторив заключний рядок, і останні слова ("Any way the wind blows") подавалися разом із ще одним зображенням Меркурі, який усміхався публіці. Коментуючи цю постановку, Браян Мей говорить, що перед ними «був виклик, як подати усе так, наче Фредді тут і займає своє законне місце, водночас жодним чином не роблячи Пола меншим. Завдяки цьому ми теж були живими й присутніми, хоча й свідомими нашого минулого, й гордими ним, як логічно ми повинні були бути».
  • "Bohemian Rhapsody" was performed by Queen + Adam Lambert on Queen & Adam Lambert Rock Big Ben Live, with a different live version which has never been done before – the opening ballad was shared between Lambert & Mercury, then after May's guitar solo, instead of the normal light show while the opera section was played from a tape, the band stayed on and performed "Killer Queen" instead. At the end of "Killer Queen", the band performed the rock and outro sections of "Bohemian Rhapsody".--Парус (обговорення) 13:03, 4 червня 2018 (UTC)
  • Богемську рапсодію Квін виконали разом із Адамом Ламбертом в передачі Queen & Adam Lambert Rock Big Ben Live в іншій версії, якої раніше вони ніколи не робили — початкову баладу Ламберт та Меркурі співали разом, тоді, після гітарного соло Мея, замість нормального світлового шоу у супроводі записаної на плівку оперної секції, гурт грав далі й виконав "Killer Queen". Після "Killer Queen" гурт виконав рокову та завершальну секції Богемської рапсодії.

Останній ривок

Пане Ігоре, вибачте за мої часті звернення, але допоможіть перекласти ще ось цю пряму мову, і цю велетенську статтю буде завершено.

  • «I'm going to shatter some illusions, it was just one of those pieces I wrote for the album: just writing my batch of songs. In its early stages I almost rejected it, but then it grew. We started deciding on a single about halfway through. There were a few contenders – we were thinking of "The Prophet's Song" at one point – but then "Bohemian Rhapsody" seemed the one. There was a time when the others wanted to chop it around a bit, but I refused. If it was going to be released, it would be in its entirety. We knew it was very risky, but we had so much confidence in that song – I did anyway. I felt, underneath it all, that if it was successful it would earn a lot of respect. People were all going, You're joking, they'll never play it, you'll only hear the first few bars and then they'll fade it out. We had numerous rows. EMI were shocked – a six-minute single? You must be joking! The same in America – oh, you just got away with it in Britain» — Freddie Mercury, 1976 --Парус (обговорення) 04:46, 5 червня 2018 (UTC)
  • Я зараз розіб'ю деякі ілюзії, це був один зі шматків, що я їх написав для альбому: писав свою збірку пісень. На ранніх стадіях я ледь не викинув цю штуку, але потім вона виросла. Ми вирішили зупинитися на синглі напівдорозі. Було кілька претендентів - ми думали про "The Prophet's Song" в якийсь момент – але тоді "Bohemian Rhapsody" стала саме тим. Був час, коли інші хотіли її трошки обрубати, але я відмовився. Якщо випускати, то повністю. Ми знали, що це дуже великий ризик, але ми так вірили в цю пісню — принаймні я вірив. Відчував у глибині, що у разі успіху вона заробить нам багато пошани. Люди говорили Ви жартуєте, її ніколи не крутитимуть, ви чутимете перші кілька тактів, а далі її приглушать. У нас були численні сварки. EMI була шокована – сінгл на шість хвилин? Ви напевно жартуєте! Те ж в Америці – о, це вам зійшло з рук в Британії — Freddie Mercury, 1976.

Keep Yourself Alive

Вітаю Вас! Вибачте за нав'язливість, дуже важко знайти ще одного досвідченого знавця англійської, без Вашої допомоги я не зміг би доопрацювати таку кількість статей, як результат — Уквікі буде мати одне з найкращих у Вікіпедії розкриття такої надзвичайно популярної теми Queen. Чи можете Ви переглянути ці фрагменту тексту, коли буде час та бажання? Доволі важка для мене стаття, багато незрозумілого для мене тексту, багато-чого не знаю як правильно сформулювати.--Парус (обговорення) 09:20, 9 червня 2018 (UTC)

  • The single received mixed reviews from the British music press. New Musical Express praised the "cleanly recorded" song, as well as the "[g]ood singer", and quipped that if Queen "look half as good as they sound, they could be huge". The reviewer for Melody Maker felt that Queen "[made] an impressive debut with a heavily phased guitar intro and energetic vocal attack"; however, he thought the song to be unoriginal, and unlikely to become a hit.[7] On the other hand, Disc magazine's critic believed the single "should do well". The review praised "Keep Yourself Alive"'s drum solo, as well as its "attractively stilted, vaguely Hendrix-y lead riff".[8] The South Yorkshire Times rated the single as "good"; the newspaper predicted that "[i]f this debut sound from Queen is anything to go by, they should make very interesting listening in the future."[9] In his album review of Queen for Rolling Stone, Gordon Fletcher hailed "Keep Yourself Alive" as "a truly awesome move for the jugular".
    • Відгуки британської музичної преси на сингл були змішаними. New Musical Express похвалила «чисто записану» пісню, а також «[д]оброго співака», і зауважила, що якби Квін «виглядали хоча б наполовину так добре, як вони звучать, то вони могли б бути грандіозними». Оглядач із Melody Maker відчував, що Квін «почали добре важко фазованим гітарним вступом в енергійну до вокальної атаки», але на його думку пісня була неоригінальна, й навряд чи їй судилося стати хітом. З іншого боку критик журналу Disc вважав, що пісня «піде добре». Оглядач хвалив соло ударника в "Keep Yourself Alive", а також непривабливо скований у стилі Гендрікса провідний риф. South Yorkshire Times оцінило сингл як «добрий»; газета пророкувала, що «якщо можна судити по цьому дебютному звучанню Квін, в майбутному їх буде цікаво слухати». В огляді альбому Квін для журналу Rolling Stone, Гордон Флетчер розхвалив "Keep Yourself Alive" як «спраді крутий хід саме в точку (ривок до горла)».
  • Retrospectively, "Keep Yourself Alive" is cited as the highlight of Queen's otherwise inconsistent debut album. Stephen Thomas Erlewine of Allmusic wrote that while Queen "too often . . . plays like a succession of ideas instead of succinct songs", "[t]here is an exception to that rule — the wild, rampaging opener 'Keep Yourself Alive,' one of their very best songs".[11] In 2008, Rolling Stone rated the song 31st on its list of "The 100 Greatest Guitar Songs of All Time". The magazine dubbed "Keep Yourself Alive" as "Brian May's statement of purpose: a phalanx of overdubbed guitars crying out in unison, with rhythm and texture from over-the-top effects.. ..an entire album's worth of riffs crammed into a single song."
    • Ретроспективно відзначається, що "Keep Yourself Alive" була родзинкою в непослідовному в інших відношеннях дебютному альбомі Квін. Стівен Томас Ерлвайн з Allmusic писав, що хоча Квін надто часто... грає наче послідовність ідей, а не чітко визначену пісню, це правило має виняток — дика шалена пісня-відкриття Keep Yourself Alive, одна з найкращих у них. У 2008 році Rolling Stone поставив пісню 31-ою в списку 100 найкращих гітарних пісень усіх часів Журнал назвав "Keep Yourself Alive" програмною заявою Браяна Мея; накладені одна на одну фаланги гітари плакали в унісон, у ритмі й текстурі з ефектом що аж випліскувався... в одну пісню впхали стільки рифів, що вистачило б на альбом.

Альбом Queen

Пане Ігоре! Не сердіться. Подивіться будь ласка ці фрагменти:--Парус (обговорення) 09:25, 13 червня 2018 (UTC)

  • Despite the demo tape's quality, the band received only one offer from a record company – a low bid from Chrysalis Records, which they used to try to entice other companies.
    • Попри якість демо-стрічки гурт отримав лише одну пропозицію від компанії звукозапису – низьку ціну від Chrysalis Records, яку вони використовували для того, щоб підстьобнути інші компанії.
  • They were finally given a break and signed in 1972 by Barry and Norman Sheffield, who ran the successful Trident Studios; however, because the studio was very popular, Queen mainly recorded during the studio's downtime but were given free use of everything after the paying artists had left; including the latest technologies and production team.
    • Нарешті вони пробилися й підписали в 1972-му контракт з Баррі та Норманом Шеффілдами, власниками успішної Trident Studios; однак, через популярність студії, Квін записував здебільшого лише, коли студія не була завантажена, але вони отримували вільний доступ до всього після того, як артисти йшли, включно з останіми новинками техніки й продюсерською групою.
  • The limitations this imposed on them led the band to focus on completing one track at a time, but problems arose almost immediately.
    • Обмеження, які це на них накладало, призвели до того, що гурт зосередився на завершенні одного треку за раз, але майже одразу постали проблеми.
  • During this time, Queen had begun writing material for their next album, but they were disheartened by the current album's delay, feeling they had grown past that stage, even though the record-buying public was just getting wind of them.
    • У той час Квін почали писати матеріал до наступного альбому, та занепали духом через затримку з цим альбомом, відчуваючи, що вони вже пройшли ту стадію, хоча люди, що купують платівки, щойно тільки про них краєм вуха почули.
  • According to what May said in a radio special about their 1977 album, News of the World, he had penned the lyrics thinking of them as ironic and tongue-in-cheek, but their sense was completely changed when Freddie Mercury sang them.
    • За словами Мея на спеціальному випуску радіопередачі News of the World про альбом 1977 ркоу, він налисав слова, думаючи про них як про іронічні, тримаючи дулю в кишені, але сенс слів абсолютно змінився, коли Фредді Меркурі їх проспівав.
  • Mercury might have helped on the musical arrangements based on the fact that (as it has been recalled by former bassists and the band themselves) they were in a more collaborative period in the pre-studio days and he was usually the one getting his way with structural ideas. While it is highly possible that he contributed ideas to the song (the modulation types and the expanded form are closer to his style than to May's), the bottom line is that even in that case Mercury would be more a co-arranger than a co-writer per se (like George Martin on The Beatles' songs).
    • Можливо, що Меркурі допомагав із музичним аранжуванням, з огляду на той факт що (як про це згадують колишні басисти й сам гурт) вони в ті достудійні часи співпрацювали більше, і зазвичай саме він брав гору щодо структури. Попри те, що дуже можливо, що він вніс у пісню свої ідеї (типи модуляції та розширені форми ближчі за стилем до нього, ніж до Мея), головне те, що навіть у цьому разі Меркурі можна вважати радше співаранжувальником, ніж співавтором як таким (як Джордж Мартін у піснях Бітлз).
  • The band played this song as early as 1970, and it was notable as the band's first song Mercury played live on the piano for. Staffell sang it when it was a Smile song, and Mercury tried to sing in the same manner when it became a Queen song.
    • Гурт грав цю пісню уже в 1970-му, й примітно те, що це перша пісня гурту, яку Меркурі грав на фортепіано. Стаффелл співав її, коли вона була піснею Смайл, а Меркурі співав її у тій же манері, коли вона стала піснею Квін.
  • In 1972, Trident Studios signed Queen to a recording contract which limited them to only down-time studio access (when paying artists were not recording) and they began working with Roy Thomas Baker.
    • 1972 року Trident Studios підписали з Квін контракт, що давав гурту в ррозпорядження тільки час затишшя (коли інші артисти не записували), і вони почали працювати з Роєм Томасом Бейкером.
  • The song follows what would become trademark Brian May themes such as coming-of-age, nostalgia over the loss of childhood to the past, and the difficulties of life as an adult.
    • Пісня торкається тем, що стануть фірменними для Браяна Мея — дорослішання, ностальгія за втраченим дитинство, складність дорослого життя.

Альбом Queen — заключні фрагменти

Подивіться, будь ласка, ще оці фрагменти, і статтю буде завершено. Дякую!--Парус (обговорення) 17:37, 13 червня 2018 (UTC)

The solo would not be properly recorded until 1974, for "Brighton Rock" from Sheer Heart Attack. Until this time, and occasionally afterward, the guitar solo would take over the middle of "Son and Daughter" during concerts, allowing the rest of the band a bit of a rest and costume change.

Соло не запишуть як слід до 1974, до "Brighton Rock" з Sheer Heart Attack. Доти, і часом після, гітарне соло брало на себе сердину "Son and Daughter" на концртах, даючи решті гурту час відпочити й переодягнутися в інші костюми.

Unlike other songs from Queen's early period which crept back into circulation in the live set of their 1984-86 tours, such as "Liar", "Keep Yourself Alive", "Seven Seas of Rhye" and "In the Lap of the Gods...Revisited", "Son and Daughter" stayed off the setlists after Queen's hit singles began to dominate their live show. The song is indicative of their very earliest sound, influenced by blues rock and heavy metal.

На відміну від інших пісень раннього періоду Квін, я пробилися в живі постановки турів 1984-86 років, на кшталт "Liar", "Keep Yourself Alive", "Seven Seas of Rhye" та "In the Lap of the Gods...Revisited", "Son and Daughter" випало із постановок після того, як хітові сингли Квін почали домінувати над живими шоу. Пісня має характерне для їхнього дуже раннього періду звучання, в якому відчувається блюзовий рок і важкий метал.

Rolling Stone Magazine wrote, "There's no doubt that this funky, energetic English quartet has all the tools they'll need to lay claim to the Zep's abdicated heavy-metal throne, and beyond that to become a truly influential force in the rock world. Their debut album is superb."[13] The Winnipeg Free Press opined that Queen borrowed from other artists, but also compared it favourably to Led Zeppelin, writing, "the band manages to inject such a fresh, energetic touch to most of it that I don't mind a bit... With its first album, Queen has produced a driving, high energy set which in time may be looked upon with the same reverence Led Zep 1 now receives." Illinois' Daily Herald also commended the record, writing "Good listening is guaranteed in songs like 'Keep Yourself Alive,' 'Great King Rat' and 'Doing All Right'."

Журнал Rolling Stone писав: "Немає жодного сумніву, що цей фанковий, енергійний англійський квартет має усі знаряддя, потрібні для заявки на покинутпй Зеп трон важкого метелу, й понад те, щоб стати по справжному впливовою силою у світі року. Їхній дебютний альбом — супер."[13] The Winnipeg Free Press виразила думку, що Квін започив у інших, утім порівняла їх схвально з Лед Зеппелін: "гурту вдається впорскнути такий свіжий енергійний струмінь у більшіть того всього, що я ніскілечки не заперечую... Своїм першим альбомом Квін видала драйвовий, високоенергійний набір, на який згодом можливо глядітимуть з такою ж шанобливістю, яку отримує тепер Led Zep 1. Іллінойська Daily Herald теж пхвалила запис: "Добре слухання гарантовано в піснях на зразок 'Keep Yourself Alive,' 'Great King Rat' та 'Doing All Right'."

In later years, AllMusic awarded the album three out of five stars, calling it a "patchy but promising debut from a classic rock group". In 1994, Guitarist Magazine ranked Queen the 19th most influential guitar album of all time. The album placed at #54 in NME's "100 Greatest Albums You’ve Never Heard" in 2011. In 2008, Rolling Stone ranked "Keep Yourself Alive" #31 in the "100 Greatest Guitar Songs Of All Time", describing it as "an entire album's worth of riffs crammed into a single song". It has also been cited as heavy metal journalist Martin Popoff's favorite record of all time.

Пізніше, через роки, AllMusic дав альбому три з п'яти зірочок, назвавши його "уривчастий але обіцяючий дебют класичного рок-гурту". 1994 року журнал Guitarist назвав Queen 19-им найвпливовішим гітарним альбомом усіх часів. Альбом поставили номером 54 в списку "100 найвизначніших альбомів, які ви ніколи не слухали" NME 2011 року. 2008 року журнал Rolling Stone поставив "Keep Yourself Alive" на 31 місце в списку "100 найвизначніших гітарних пісень усіх часів", описуючи: "в одну пісню напхано стільки рифів, що вистачило б на цілий альбом". Пісню цитують також як улюблений запис усіх часів журналіста важкого металу Мартіна Попоффа.

Queen II

Пане Ігоре! Мені важко уявите, що би я робив без Вашої допомоги, у нас не було би тієї серії статей про цей легендарний гурт. Подивіться, будь ласка, ці фрагменти.--Парус (обговорення) 17:08, 14 червня 2018 (UTC)

August 1973 found the band back in Trident Studios, now allowed to book proper hours there, with an album under their belts.

Серпень 1973-го застав гурт знову в Trident Studios, тепер їм уже було дозволено резервувати зручний час, у них уже був альбом за поясом.

So, Queen and Baker made sure that "Rhye" began in a way which would grab people. Mythology and art were passions of Mercury's, and Richard Dadd's painting The Fairy Feller's Master-Stroke (which currently hangs in the Tate Gallery) sparked his creativity. This scene from Dadd's imagination was inspired by characters from fairy myths, which in the painting are gathered around the Feller of Trees to watch him crack a walnut for Queen Mab's new carriage.

То ж, Квін та Бейкер забезпечили, що "Rhye" починалася так, що одразу ж полонила людей. Міфологія й мистецтово для Меркурі були палкими захопленнями, а картина Річарда Дедда «Майстерний удар казкового лісоруба» (яка тепер висить у галереї Тейта) дала іскру його креативності Сцена з уяви Дедда мала натжнення в персонажах казкових міфів, які на картині з'юрбилися навколо Дереворуба, щоб почити як він розщеплюватиме горіх для нової карети королеви Меб.

Robin Cable, with whom Mercury had worked during the "I Can Hear Music" session, was recruited to reproduce the Spector production sound for "Funny How Love Is".

Робіна Кейбла, з яким Меркурі працював при запису "I Can Hear Music" мобілізували, щоб відтворити звук Спектор-продакшн у "Funny How Love Is". (я тут не зовсім розумію хто чи що є Спектор)

«Led Zeppelin and The Who are probably in Queen II somewhere, because they were among our favourite groups, but what we are trying to do differently from either of those groups [is] this sort of layered sound. The Who had the open chord guitar sound... but our sound is more based on the overdriven guitar sound.. I also wanted to build up textures behind the main melody lines. We were trying to push studio techniques to a new limit for rock groups – it was fulfilling all our dreams, because we didn't have much opportunity for that on the first album. —Brian May, on Queen II and the band's sound.»

«Led Zeppelin та The Who мабуть у Queen II десь є, бо вони були серед наших улюблених гуртів, але що ми намагалися робити інакше від них обох [це] накладене шарами звучання. The Who мала відкритий звук акустичної гітари.. а основою нашого звучання радше був гітарний овердрайв (надірваність?).. А ще я хотів робудувати текстуру навколо основних ліній мелодії Ми намагалися підняти студійну техніку на нову висоту для рок-гуртів – це було наче усі наші бажання сповнились, бо при роботі над першим альбомом у нас не було такої можливості. —Браян Мей про Queen II та звучання гурту.»

The song also had personal significance for May; he drew inspiration from a fellow student whom he revered and thought represented the idea of the "perfect woman". In a later interview he said, "I remember being totally in love with this girl from biology, and I never ever talked to her...I [was] dared to ask out this girl, and she became a lifelong friend, it's very strange...".

  • Пісня мала також особисте значення для Мея; його натхненням була студентка, яку він обожнював, і яка на його думку відповідала ідеї про «досконалу жінку». У пізніших інтерв'ю він говорив: "Пам'ятаю, що був по вуха закоханий у цію дівчину з біологічного факультету, і ніколи навіть з нею не розмовляв... мене під'южили запросити цю дівчину на побачення, і вона стала другом на все життя, дуже дивно... "

The song features May playing his Hairfred acoustic guitar. The guitar had been given a replacement hardwood bridge, chiselled flat, with a small piece of fret wire placed between it and the strings, which lay gently above. The strings produce the buzzing effect of a sitar.

У пісні Мей грає на акустичній гітарі Hairfred. Гітару оснастили новим містком різьбленим невеличкою дротяною інкрустацією у просторі між містком та струнами, що ніжно лежала зверху. Струни гуділи наче ситар. (Ні, не уявляю, я не знаю як робляться гітари)

The band did not want to record it for their first album, but rather waited until they could have more studio freedom to do it properly.

  • Гурт не хотів записувати її для першого альбому, а волів почекати, доки в них не буде більші студійної свободи і змоги зробити її як слід.

The beginning of the song is the end of the song in reverse including the final gong, which when played backwards at the start of the song, creates the building wave sound.

  • Початок пісні є оберненням її закінчення, вколючно із завершальним гонгом, який, коли його програли задом-наперед на початку пісні, створив ефект розбудови звуку.

Queen II — потрібна ще допомога

Пане Ігоре, подивіться, будь ласка, ще ось ці фрагменти. Вибачте, що багато тексту, але більше нема до кого звернутися--Парус (обговорення) 14:51, 16 червня 2018 (UTC)

The Queen II album cover features a photograph taken by Mick Rock of, according to VH1, "Queen standing in diamond formation, heads tilted back like Easter Island statues" against a black background. The band had hired Rock because they wanted to, in Rock's words, "graft some of [the trademark] decadent 'glam' sensibility" of his work with artists such as David Bowie, Iggy Pop and Lou Reed. Subsequently, the brief the photographer received from Queen was to have a black and white theme for the Queen II artwork. According to Rock, the group were looking to grab people's attention with the cover, especially since their first album had failed to do so; "They realised that if you could catch people's eyes you could get them interested in music." Describing it as a "sort of a knockoff of an old Marlene Dietrich shot", the photographer took inspiration for the cover from a still of the actress from the 1932 film Shanghai Express. "And of course no one was ever more 'glam' than the divine Ms Dietrich", Rock quipped.

На конверті альбому Queen II поміщена фотографія, зроблена Міком Роком, на якій, як розповідає відеокасета "Квін стоять, утворююи ромб, зі схиленими назад головами як статуї з острова Пасхи" на чорному тлі. Гурт найняв Рока бо вони хотіли, як розповідає Рок, "прищепити трошки [фірменної] декадентської гламурної чутливості", яку вони бачили в його роботі з іншими артистами, такими як Девід Боуї, Іггі Поп та Лу Рід. Як наслідок, інструкція, що її фотограф отримав від Квін, була використати чорно-білу тему для оформлення Queen II. За словами Рока, гурт прагнув заполонити конвертом увагу, особливо тому, що перший альбом не зміг цього зробити. "Вони збагрули, що злапавши погляд людини, можна добитися, щоб вона зацікавилась музикою". Описуючи це як "щось на кшталт відштовухування від старої фотографії Марлен Дітріх", фотограф почерпнув натхнення для конверту зі світлини актриси з фільму Шанхайський експрес 1932 року. "І, звісно, ніколи не було нічого гламурнішого, ніж божествення міс Дітріх", жартував Рок.

Although the band almost rejected the photograph because they felt it too pretentious, Rock convinced them otherwise; "It made them look like much bigger a deal than they were at the time, but it was a true reflection of their music."

Хоча гурт ледь не зарубав фото, вважаючи його надто претензійним, Рок переконав їх змінити думку; "Конверт зображав їх типу набагат більшими цабе, ніж вони тоді були, але це було правдивим відображенням їхньої музики".

Queen II received a mixed critical reaction from the contemporary music press. Disc wrote, "The material, performance, recording and even artwork standards are very high." NME opined that the record showcased "all their power and drive, their writing talents, and every quality that makes them unique," while Sounds wrote, "Simply titled Queen II, this album captures them in their finest hours." Rolling Stone, who had highly praised the band's first LP, awarded the album two-and-a-half stars out of five. While the magazine had little enthusiasm for "Side Black", they applauded "Side White", writing that it featured the "saving grace of timely and well-chosen power chords and some rather pretty tunes."

Реакція тогочасної музичної критики на Queen II булла змішаною. Журнал Disc писав: "Матеріал, виконання, запис і навіть ходожне оформлення дуже високого рівня". NME висловив думку, що запис показав "усю силу й весь драв гурту, його талант до написання пісень та усі якості, що роблять його унікальним", тоді як Sounds писав: "Цей альбом просто названий Queen II захопив Квін у найкращу годину". Rolling Stone, що розхвалив першу платівку гурту, дав альбому дві з половиною зірочки з п'яти. Тоді, коли журналу не мав особливого ентузіазму щодо "Side Black", Білій стороні (Side White) вони палодували, написавши, що в ній є "рятівна благодать вчасно виконаних й добре підібраних потужних акордів та кілька доволі гарненьких мелодій".

Melody Maker had little praise for the record, writing, "It's reputed Queen have enjoyed some success in the States, it's currently in the balance whether they'll really break through here. If they do, then I'll have to eat my hat or something. Maybe Queen try too hard, there's no depth of sound or feeling." Record Mirror were also unamused, writing, "This is it, the dregs of glam rock. Weak and over-produced, if this band are our brightest hope for the future, then we are committing rock and roll suicide." Robert Christgau, writing in Creem magazine, derisively referred to it as "wimpoid royaloid heavyoid android void."

Melody Maker не знайшов, чим похвалити запис, написавши: "Кажуть, що Квін мають певний успіх у Штатах, але наразі незрозуміло, чи буде в них тут прорив. Якщо вони проб'ються, то мені доведеться з'їсти капелюха або щось у тому дусі. Можливо вони надто стараються, нема глибини звуку й почуття". Record Mirror теж не сподобалося: "Оце воно, мішура гламурного року. Слабенько й надміру продуковано, якщо цей гурт найкраща наша надія на майбутнє, то ми чинимо самовбивство рок-н-ролу". Роберт Крістго у статті в журналі Creem зневажливо обізвав його "примхивоїдна, роялоїдна, важкоїдна андроїдна пустота".

In 1987, the Post-Tribune ranked Queen II 9th in an article covering "albums that should be in everyone's record collection, but aren't."

У 1987-у Post-Tribune поставили Queen II на 9-е місце в статті з назвою "альбоми, що мали б бути в колекції кожного, але не є".

In 2008, IGN Music named Queen II as one of their "10 Classic Glam Rock Albums", writing, "Queen gave glam a bigger, more anthemic sound with this glittery opus. Combined with Freddie Mercury's underrated keyboard work, Brian May's ringing leads and pristine riffs created a backdrop for songs that were by turns ferocious and elegant."

У 2008-у IGN Music назвав Queen II одним із "10 класичних альбомів гламурного року", пишучи: "Квін дав гламуру масштабніший, більш гімновий звук у цьому іскристому опусі. Разом із недооціненим клавіром Фредді Меркурі, дзвіка пропвідна партія Браяна Мея та свіжі рифи створили тло для пісень, що були жорстко енергійними й елегантними водночас".

Along with the Queen albums Sheer Heart Attack and A Night at the Opera, Queen II is featured in the book 1001 Albums You Must Hear Before You Die, where it is described as "a distinctly dark album" which "displayed their diversity," and contrasted with their later "expansive, stadium-pleasing anthems."

Поряд із альбомами Sheer Heart Attack та A Night at the Opera Queen II фігурує в книзі 1001 альбом, які ви повинні посухати перш, ніж помрете, де його описують як "виразно темний альбом", що відобразив їхню різноманітність і контрастував із пізнішими "дорогими гімнами на вдоволення стадіону".

Queen II — пряма мова

Пане Ігоре! Важко знайти ще одних знавців англійської мови. Вибачте за мою набридливість. Для повного завершення цієї доволі важкої статті необхідний переклад ще оцих фрагментів з прямою мовою.--Парус (обговорення) 04:50, 18 червня 2018 (UTC)

Considering the abuse we've had lately, I'm surprised that the new album has done so well. I suppose it's basically that audiences like the band... we took so much trouble over that album, possibly too much, but when we finished we felt really proud. Immediately it got really bad reviews so I took it home to listen to again and thought "Christ, are they right?" But after hearing it a few weeks later I still like it. I think it's great. We'll stick by it. —Roger Taylor on the critical reaction to Queen II.

Зважаючи на нападки, яких ми останнім часом зазнавали, дивуюся, що новий альбом пішов так добре. Гадаю, суть в тому, що публіці гурт подобається... ми стільки намучилися з тим альбомом, можливо аж надто, але, закінчивши, ми направду почувались гордими. Одразу ж він отримав справді погану критику, тож я взяв його додому, щоб ще раз послухати й подумав: "Боже, вони праві?" Але послухав знову через кілька тижнів — і мені все ще подобається. Думаю, альбом чудовий. Ми за нього триматимемося. —Рождер Тейлор про реакцію критики на Queen II.

(On the concept of Side White and Side Black) Well... that was a concept that we developed at the time... it doesn't have any special meaning. But we were fascinated with these types of things... the wardrobe that we used at the time described it perfectly well... — Freddie Mercury

(Про ідею Білої та Чорної сторони) Гмм.. це була ідея, яку ми тоді розвивали... жодного особливого смислу вона не має. Але речі такого типу нас захоплювали... наші тогочасні костюми відображають це абсолютно. - Фреді Меркурі

The most important thing to me was the Queen II album going into the charts – especially satisfying that, since the first one didn't do so well. It's nice to see some recognition for your work though I don't usually worry too much. Roger tends to worry more about what's happening on that side. — John Deacon

Найважливіше для мене було те, що альбом Queen II потрапив у чарти - це було особливо приємно, бо перший альбом пішов не дуже. Приємно бачити, що твою роботу визнають, хоча зазвичай я не дуже переживаю. Роджер цією стороною справ мартвиться більше.

That's when we first really got into production, and went completely over the top. — Roger Taylor

Це тоді ми вперше влізли в продюсування, і нас абсолютно занесло. — Роджер Тейлор

When Queen II came out it didn't connect with everyone. A lot of people thought we'd forsaken rock music. They said: "Why don't you play things like Liar and Keep Yourself Alive." All we could say was, give it another listen, it's there, but it's all layered, it's a new approach. Nowadays people say: "Why don't you play like Queen II?" A lot of our close fans think that, and I still like that album a lot. It's not perfect, it has the imperfections of youth and the excesses of youth, but I think that was our biggest single step ever. — Brian May

Коли вийшов Queen II, він не всім припав до душі. Чимало людей думало, що ми закинули рок-музику. Говорили: "Чому ви не граєте такі речі як Liar або Keep Yourself Alive?" А ми могли сказати лиш — послухайте ще раз, воно там, але воно все шарами, це новий підхід. Тепер люди кажуть: "Чому ви не граєте як Queen II". Так думають багато наших близьких фанів, і мені той альбом усе ще дуже подобається. Він не досконалий, має недоліки молдості й зловживання молодості, яле, гадаю, то був наш найбільший крок із усіх. — Браян Мей

Питання

Вітаю Дядько Ігор прошу вас залишити ваш голос у "пропоновані зміни" цієї сторінки щодо зміни змісту фотоколлажу задля урівноваження представленості різних сфер діяльності та статей і зменшення надто явного перекосу у бік політиків та чоловіків, тут конкретна пропозиція і чітко буде видно проявив спільноти. Бо в попередніх розділах все туманно, захаращено та завершується порожніми балачками.--Yasnodark (обговорення) 14:13, 18 червня 2018 (UTC)

Sheer Heart Attack

Подивіться, будь ласка, коли буде бажання, ці фрагменти, які не вистачає для завершення статті.--Парус (обговорення) 15:30, 18 червня 2018 (UTC)

Jenny cannot linger because she is afraid her mother will find out "how I spent my holiday", but afterwards "writes a letter every day"; Jimmy, eager on the day, is not so happy with her "nothing can my love erase": now he is the one afraid of discovery by "my lady".

  • Дженні не може баритися, бо боїться, що мама дізнається "як я провела канікули", але потім "пише листа що божий день"; Джиммі, тоді палкий, не дуже радий її "ніщо не може стерти мою любов"; тепер уже він боїться, що "леді довідається".

It grew out of May's experimentation with an Echoplex unit, as he had been attempting to recreate his guitar orchestrations during live performances of Son & Daughter. He had made modifications to the original unit so that he could change the delay times, as he felt that it wasn't the length he needed, and ran each echo through a separate amplifier to avoid interference. The studio version only contains one "main" guitar and one "echoed" guitar for a short section, but live, May would usually split his guitar signal into "main" and two "echoed", with each going to a separate bank of amplifiers.

  • Це виросло з експериментів Мея з вузлом Echoplex, коли він намагався відтворити свою гітарну оркестровку при концертному виконанні Son & Daughter. Він вніс модифікації в оригінальний вузол, щоб можна було міняти час затримки, оскільки відчував, що тривалість йому не годиться, і пропускав кожне ехо через окремий підсилювач аби не було інтерференції. Студійна версія містить тільки одну "основну" гітару і одну гітару-відлуння упродовж короткого відрізку, але наживо Мей зазвичай розділяв сигнал від гітари на основний й дві луни, кожна з яких проходила через окремий підсилювальний блок.

"It really shows off Taylor’s versatility. He nails dozens of kicks throughout this fast and tricky song and proves that he could’ve been a big band drummer or ably fit into any theatrical pit band if Queen hadn’t worked out so well for him. Honky-tonk piano, upright bass, ukulele-banjo, and a smokin’ drummer all add up to a rollicking good time."

  • Це виставляє напоказ різноманітність Тейлора. Він відшпилює десятки трюків упродовж цієї швидкої і непростої пісні й доказує, що міг грати на барабанах у біг-бенді й не був би чужим у будь-якій театральній оркестровій ямі, якби Квін не влаштовував його настільки. Хонкі-тонк піаніно, строгий бас, укелеле-банджо й суперкрутий барабанщик — усе разом сворює пречудову забаву.

(Хонкі-тонк буде зрозуміло? Якщо ні, то можна замінити на щось типу "піаніно з ковбойського салуну").

"She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)" was written and sung by May with him and Deacon playing acoustic guitars. Its finale features what May referred to as "New York nightmare sounds", which include NYC police vehicle sirens and deep-breathing sounds which accompany the closing bars.

  • "She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)" (Вона мене робить (щтурмовик на підборах-щпильках)) була написана й проспівана Меєм, а він та Дікон акомпанували на акустичних гітарах. У фіналі звучить те, що Мей називав "звуками з нью-йоркського кошмару", куди входило завивання сирен нью-йоркських поліційних машин й гучне дихання в останніх тактах.

«The album is very varied, we took it to extreme I suppose, but we are very interested in studio techniques and wanted to use what was available. We learnt a lot about technique while we were making the first two albums. Of course there has been some criticism, and the constructive criticism has been very good for us. But to be frank I'm not that keen on the British music press, and they've been pretty unfair to us. I feel that up and coming journalists, by the large, put themselves above the artists. They've certainly been under a misconception about us. We've been called a supermarket hype. But if you see us up on a stage, that's what we're all about. We are basically a rock band.» — Freddie Mercury

  • Альбом дуже різний, ми довели це до краю, гадаю, ал нас дуже цікавила студійна техніка, й ми хотіли використати все, що могли. Ми багато чого довідалися про техніку, коли працювали над першими двома альбомами. Звісно, не бракувало критики, і конструктивна критика була для нас дуже корисною. Але, щиро кажучи, британська музична критика не викликає у мене ентізіазму, і вони були до нас дуже несправедливими. Думаю, що журналіст, що преться вгору, ставить себе вище від артистів. Вони, без сумніву, мали про нас неправильне враження. Ми — по суті рок-гурт. — Фредді Меркурі

The Winnipeg Free Press commended "Brian May's multi-tracked guitar, Freddie Mercury's stunning vocalising and Roy Thomas Baker's dynamic production work", calling the album "a no-holds barred, full-scale attack on the senses".

  • Winnipeg Free Press хвалила: "Мультитрекова гітара Браяна Мея, разюча вокальна техніка Фредді Меркурі й динамічна продюсерська робота Роя Томаса Бейкера", називаючи альбом "жодного зачитеного трюма, повномасштабна атака на органи чуття".

Rolling Stone wrote, "If it's hard to love, it's hard not to admire: This band is skilled, after all, and it dares". John Mendelsohn was unimpressed, writing, "I hunted all over both sides of this latest album for something, anything, even remotely as magnificent as "Keep Yourself Alive" or "Father to Son", only to end up empty-eared and bawling". As 1974 drew to a close, the album was ranked by Disc as the third best of the year and placed a joint No. 24 of the 60 albums to appear in NME's end-of-year list.

  • Rolling Stone писав: "Якщо його важко полюбити, то важко ним і не захоплюватися: цей гурт зрештою майстрерний і має відвагу. Джон Мендельсон залишився байдужим: "Я із лупою шукав на обох сторонах цього останнього альбому чогось, будь-чого, що б навіть віддалено нагадувало такі чудові твори як "Keep Yourself Alive" або "Father to Son" і залишився з порожніми вухами й риданням". Під кінець 1974-го Disc назвав альбом третім найкращим і поставив його 24 номером у перелік 60 альбомів, що повинні були фігурувати в передноворічному списку NME.

AllMusic later said "the theatricality is now wielded on everyday affairs, which ironically makes them sound larger than life. And this sense of scale, combined with the heavy guitars, pop hooks, and theatrical style, marks the true unveiling of Queen, making Sheer Heart Attack as the moment where they truly came into their own".

  • Пізніше AllMusic говорив: "театральність тепер стала щоденною, що за іронією змушує їх звучати більшими за життя. І це відчуття масштабу разом із важкими гітарами, попсовими штучками й театральним стилем, позначає те, що Квін показали своє справжнє лице, тож Sheer Heart Attack знаменує ту мить, коли вони стали собою."

The BBC wrote, "they stretched contemporary production methods to their very limit with multi-layered vocals and guitars and Freddie's vaudevillian streak finally emerged... this was the album that finally saw Queen find their true voice".

  • BBC писали: "вони до самого краю використали сучасні методи продукування: багаторазове накладення співу та гітар, і тоді нарешті виринув з небуття водевільний чортик Фреді... саме у цьому альбомі Квін нарешті знайшли свій справжній голос"

Квантифікаційний аналіз

Вітаю. Може розширити цю статтю? --Jphwra (обговорення) 19:11, 18 червня 2018 (UTC)

Ні, такий термін мені не зустрічався. У англійців Quantification calculus є перенаправленням на логіку першого порядку. Але я не впевнений, що саме це малося на увазі автором цього стабу. --Дядько Ігор (обговорення) 20:14, 18 червня 2018 (UTC)
Тому і звернувся. Треба порада, його лишати чи вилучати? І він до того ж має посилання на інші статті Вікіпедії дві чи три. --Jphwra (обговорення) 20:16, 18 червня 2018 (UTC)
Немає корисних посилань. Зі статті Квантор в розділі Див. також — це просто притулили, а квантори - це логіка першого порядку, а не те, що там написано. Інші посилання — неосновний простір.--Дядько Ігор (обговорення) 20:22, 18 червня 2018 (UTC)
Я б перенаправив на квантифікацію, а з квантора прибрав. --Дядько Ігор (обговорення) 20:24, 18 червня 2018 (UTC)
YesТак Зроблено --Jphwra (обговорення) 05:37, 19 червня 2018 (UTC)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обговорення_користувача:Дядько_Ігор/Архів_8&oldid=23837491