Обговорення користувача:Yakudza/PD-Ukraine

Підстави

З доповіді на Вікіконференції

В Україні в різні історичні періоди терміни дії авторського права на зображення були різними. Так, із 1974 року його збільшили до 25 років, в 1994 – до 50, а в 2001 – до 70. Єрмілов помер 1968 року, і термін дії авторського права, за тодішнім законодавством, сплив 1992 року і не подовжився, адже Закон України «Про авторське прав і суміжні права» набув чинності лише 1994 року.

Термін захисту — 25 років після смерті автора на всі твори, крім фотографій. 2. На фотографії авторське право поширюється якщо це явно зазначено. На зворотній стороні фото має бути вказаний автор і дата (уточнити). Якщо це вказано, то діє термін захисту 10 років (уточнити). 3. Цей закон діяв до прийняття Україною Закону про авторське право від 1993 року, за яким термін захисту був продовжений до 50 років. 4. Закон про АП 1993 року не мав положення про зворотну дію. Тобто, якщо на момент прийняття цього закону твір був у суспільному надбанні, то він таким і залишився. 5. Таким чином, на момент прийняття цього закону всі твори видані в Україні і автори яких померли до 1968 (уточнити) року знаходяться у суспільному надбанні.

2001 року в Україні приймають новий Закон про авторське право, який розширює дію до 70 років. Дехто вважає, що у цьому законі є норма про зворотну дію. Проте на думку юриста Клима Братковського це суперечить нормам Конституції. У той же час, відповідно до Закону США 17 USC 104A та ін. (див.шаблон), якщо робота була у суспільному надбанні в Україні до 1996 року, то вона залишається у суспільному надбанні у США. Таким чином, дата у цьому шаблоні має бути зміщена до 1 січня 1969 року. Плюс всі фото, створені до 1993 року і в який явно не було вказано про захист авторських прав є у суспільному надбанні.

Зі справи Альошина

На момент смерті ОСОБА_2 діяв закон УРСР, яким був встановлений термін охорони майнових авторських прав 15 років після смерті автора.

З 1974р. і до 1994 р. діяла ст.493 Цивільного кодексу УРСР, якою було встановлено, що авторське право діє протягом життя автора та 25 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.

Відповідно до вимог ст.499 того ж ЦК УРСР твір архітектури - будинок на вул. Володимирській № 57 в м.Києві став надбанням держави.

Таким чином, на момент приєднання України до Бернської конвенції про охорону . літературних творів твір архітектора ОСОБА_2 став суспільним надбанням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що 1 січня 1987 року термін охорони майнових прав на твір ОСОБА_2 за авторським правом вичерпано 1 січня 1987 р. і

Суд повно і всебічно з»ясувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову позивачці в позові.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування немає.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8965110

з більш ранніх обговорень

Так Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, що регулював авторські права, містив статтю 472 з таким текстом (за підручником Дахно І. І. Право інтелектуальної власності (2015)): « Авторське право на фотографічні твори і твори, одержані способами аналогічними фотографії, визнається, якщо на кожному екземплярі твору зазначено ім’я автора, місце і рік випуску твору в світ

Зі справи № 22-12964 від 14.11.2012

"З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що фільм "Секретний ешелон" був створений до травня 1993 року (у травні відбулася презентація стрічки в Одесі та Києві), тобто у період дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, тому до відповідних правовідносин, у тому числі при визначенні суб'єкта авторського права, застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року."

Положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (набрав чинності 23 лютого 1994 року) та ЦК України 2003 року (набрав чинності з 1 січня 2004 року) не розповсюджуються на правовідносини, які виникли до набрання чинності указаними законодавчими актами, зокрема на момент створення художнього фільму "Секретний ешелон", - 1993 рік.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (набрав чинності 23 лютого 1994 року) та ЦК України 2003 року (набрав чинності з 1 січня 2004 року) не розповсюджуються на правовідносини, які виникли до набрання чинності указаними законодавчими актами.

Крім того, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів набрала чинності для України 25 жовтня 1995 року, Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року (Женева, 6 вересня 1952 року) набрала чинності для України 17 січня 1994 року, до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року, Україна приєдналася 20 вересня 2001 року.

Джерело посилання

@NickK: --Arxivist (обговорення) 23:55, 25 листопада 2018 (UTC)

Зі справи № 3/167 від 23.03.2010

Станом на час створення фільму «Острів скарбів», відносини щодо майнових авторського права на твір регулювалися Цивільним кодексом Української РСРвід 18 липня 1963 року (надалі також «Цивільний кодекс УРСР»).

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про авторське права та суміжні права»«цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності».

Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи із зазначеного Суд вважає, що при вирішенні адміністративної справи, зокрема при визначенні субєкта, який має майнові авторські права на Фільм, відповідні правовідносини регулюються законодавством про авторське право, яке було чинним на момент створення Фільму.@NickK:--Arxivist (обговорення) 00:03, 26 листопада 2018 (UTC)

Зі справи № 2-190/10 від 09.06.2010

Відповідно до ч. 1. ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. п. 2, 3 Рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 р. за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Виходячи із зазначеного, оскільки всі мультиплікаційні фільми були створені в період з 1967 р. по 1987 р., коли ще діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, суд вважає, що до відповідних правовідносин, в т.ч. у визначенні субєкта авторського права, застосовується норми ЦК УРСР 1963 р. посилання@NickK: --Arxivist (обговорення) 00:06, 26 листопада 2018 (UTC)

Зі справи № 761/25131/13-ц

від 30.05.2015

Авторські права на кінофільми, зняті у період до 01.01.1964 р. були врегульовані Постановою Центрального виконавчого комітету СССР та Ради народних комісарів СССР від 30.01.1925 р. «Про основи авторського права» та Постановою Центрального виконавчого комітету СССР та Ради народних комісарів СССР від 16.05.1928 р. «Про введення в дію основ авторського права в новій редакції».

Відповідно до п. 1 Постанови від 30.01.1925 р. «Про основи авторського права» авторське право на твір, як той, що з'явився на світ на території Союзу ССР, так і тих, що знаходяться на території Союзу ССР у вигляді рукопису, ескізу або в іншій об'єктивній формі, визнається за автором та його правонаступниками незалежно від їх громадянства.

При цьому, п. 8 вказаної вище Постанови від 30.01.1925 р. визначено, що строк користування авторським правом у т.ч. на кінематографічні сценарії і кінострічки встановлюється у десять років.

Положення зазначених нормативно-правових актів містили положення про те, що у разі смерті автора, авторське право переходить до його спадкоємців лише на залишок строку, встановленого Постановою, однак, не більш ніж на 15 років, рахуючи з першого січня року смерті автора.

За таких обставин, строк користування позивачем авторськими правами на фільми «ІНФОРМАЦІЯ_7» (1958 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (1962 рік), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (1963 рік) сплинув по закінченню десяти років з моменту їх першого правомірного видання, тобто на сьогоднішній день позивач не є суб'єктом авторського права на зазначені фільми, у зв'язку з чим Відповідачами не можуть бути порушені його авторські права на такі фільми.

посилання @NickK: --Arxivist (обговорення) 00:12, 26 листопада 2018 (UTC)

№ 332/2106/14-ц від 14.07.2014

Суд критично оцінює твердження позивача стосовно наявності підстав застосування судового захисту в сфері інтелектуальної власності до твору образотворчого мистецтва, створеного у 1967 році. Оскільки цивільні відносини по створенню твору у ОСОБА_2 виникли ще під час дії Цивільного Кодексу УРСР від 18 липня 1963 року із змінами, внесеними в нього, то при мотивуванні пред'явлених позовних вимог слід ним керуватись. посилання @NickK:--Arxivist (обговорення) 00:19, 26 листопада 2018 (UTC)

@Arxivist: Дякую за посилання, в мене реєстр не працює (може, часто шукав і мою IP-шку забанили?), тому я не можу сам пошукати. Загалом до фільмів окремі норми, а до інших творів (образотворче мистецтво, архітектура тощо) окремі. Але я не можу зрозуміти одного: яким чином суд визначає, який закон застосовувати?

• На момент смерті ОСОБА_2 діяв закон
• цивільні відносини по створенню твору у ОСОБА_2 виникли ще під час дії Цивільного Кодексу УРСР

То нам важлива дата створення чи дата смерті авторів? — NickK (обг.) 00:43, 26 листопада 2018 (UTC)

Можливо, люди скаржились з інших країн на це. Відповідно чинного законодавства того часу. Закони зворотньої сили не мають. І тут є пояснення та безліч рішень по цьому (це саме стосується і щодо смерті). Тут скрізь написано, що будь-які правовідносини вирішуються тим законом, який був на той момент чинний. «правовідносини регулюються законодавством про авторське право, яке було чинним на момент створення». Це будь-який юрист скаже. Слід запросити пана Клима, який між тим авторитетним у питанні авторського права — бо це 100% його тематика захисту, він дає коментарі. (Це якщо рішень суддів недостатньо). --Arxivist (обговорення) 07:17, 26 листопада 2018 (UTC)

зі справи № 554/7031/14-ц

ЗУ «Про авторське право і суміжні права» №3792-XII від 23 грудня 1993 року, на який посилається ОСОБА_2 у позові, набув чинності з 23 лютого 1994 року.

Чернетка

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, тому що вона опублікована до 1 січня 1969 року і її автор (якщо він відомий) вмер раніше цієї дати. Підстава: стаття 493 Цивільного кодексу УРСР, якою було встановлено, що авторське право діє протягом життя автора та 25 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора та Закон України про авторські й суміжні права від 1993 року, і розширення терміну дії копірайту з 25 до 50 років у 1994 році.

Ця фотографія перебуває в суспільному надбанні в Україні, тому що вона опублікована до 1994 року без вираженого застереження авторських прав. Підстава: Стаття 472 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року: «Авторське право на фотографічні твори і твори, одержані способами аналогічними фотографії, визнається, якщо на кожному екземплярі твору зазначено ім’я автора, місце і рік випуску твору в світ»

Українська або радянська робота, що перебуває в суспільному надбанні в Україні, відповідно до цього правила, перебуває в суспільному надбанні у США тільки в тому випадку, якщо вона була такою в Україні на 1996 рік, і її автор вмер до цієї дати, і авторські права не були зареєстровані в США. (Це спільний ефект дії статті 493 Цивільного кодексу УРСР, закону України про авторські й суміжні права від 1993 року, приєднання України до Бернської конвенції в 1995, і закону США 17 USC 104A із критичною датою 1 січня 1996 року

Запрошення до обговорення

@NickK:--Arxivist (обговорення) 21:26, 25 листопада 2018 (UTC)

Пінг же не діє без підпису.--Анатолій (обг.) 21:21, 25 листопада 2018 (UTC)

Не знав, дякую. --Arxivist (обговорення) 21:26, 25 листопада 2018 (UTC)

І так не спрацює. Згадка і підпис мають бути додані в одному редагуванні. ось так спрацює: @NickK: --Анатолій (обг.) 21:37, 25 листопада 2018 (UTC)

Gute Nacht! --Arxivist (обговорення) 23:30, 25 листопада 2018 (UTC)

@Yakudza, Arxivist та Ahonc: Я, здається, вже зазначав два моменти:

1. Зміни 2001 року мали зворотню силу на 50 років. Це, власне, прямо зазначено в п. 4 прикінцевих положень: Установити, що починаючи з дня набрання чинності цим Законом строки охорони авторського права, передбачені статтею 28 і частинами першою і другою статті 44 цього Закону, застосовуються у всіх випадках, коли 50-річний строк дії авторського права після смерті автора або строк дії суміжних прав не закінчився до дня набрання чинності цим Законом. (виділення жирним моє). Практична інтерпретація: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів вимагає мінімального терміну захисту авторських прав у 50 років (з винятками), наші законодавці просто поставили 50 років зі зворотною силою.
2. До Бернської конвенції Україна була приєдналася з хитрим винятком щодо творів, які тоді були в суспільному надбанні. Після цього в 2001 році до цих творів була застосована зворотна сила і одночасно вони були приєднані до Бернської конвенції. Відповідно, в США є дві категорії творів:
   • ті, які не були в суспільному надбанні в 1996 — їх захист розраховується з 1996
   • ті, які були в суспільному надбанні в 1996 — їх захист розраховується з 2001.

   У цього уточнення була якась практична причина, яку я зараз не можу знайти. Можливо, пізніше знайду, де саме я це писав, і додам

Відповідно, це має давати 2001 - 50 = 1951 і для України, і для США

Конкретно щодо Будинку вчителя: на Сховищі він у суспільному надбанні як створений у Російській імперії. Визнаю винахідливість суду (НБУ ж не може програти), але я десь бачив і рішення про те, що термін мінімум 50 років (зараз знайти не можу, бо реєстр не відкривається) — NickK (обг.) 21:48, 25 листопада 2018 (UTC)

NickK твоє трактування закону про АП є трохи ОД, а з іншого боку є трактування апеляційного суду --yakudza 00:12, 26 листопада 2018 (UTC)

@Yakudza: Я в якомусь обговоренні знаходив детальний аналіз цього закону авторитетними юристами. Зараз не можу його знайти та й не маю особливо часу шукати, в кращому разі за пару днів, в гіршому тижні за два. Щодо апеляційного суду вище — NickK (обг.) 00:32, 26 листопада 2018 (UTC)

В нас де-юре Російська імперії не визнається в законодавстві. В рішенні про Російську імперію немає ані слова. Нам за кожну справу судитись? Чомусь шаблони РФ випливають з листів Мін'юсту РФ, а в нас не може через суд апеляції. Чи суди вже не авторитет? Чи ми вже рішення колегії не визнаємо? Це ваша особиста думка, чи може/не може НБУ програти. Апеляційний розглядав законодавство 2001 року. Чи ні? @NickK:--Arxivist (обговорення) 23:30, 25 листопада 2018 (UTC)

p.s. Закони зворотньої сили не мають. Це порушення Конституції України. Чи вона теж нам ніщо? Давайте конкретне рішення по 50 років, а там будемо порівнювати. --Arxivist (обговорення) 23:32, 25 листопада 2018 (UTC)

Обговорення

Все вірно. В 1994 році твори перейшли у СН, які мали б бути. Закони зворотньої дії не мають. --Arxivist (обговорення) 20:53, 25 листопада 2018 (UTC)