Овчаренко Трохим Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Овчаренко.
Овчаренко Трохим Трохимович
Народження 7 вересня 1911(1911-09-07)
Юрченкове, Білоколодязька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 28 жовтня 1963(1963-10-28) (52 роки)
Юрченкове, Вовчанський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Партія КПРС
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви Друга світова війна і Сталінградська битва
Нагороди
орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда»

Трохим Трохимович Овчаренко (7 вересня 1911, Юрченкове — 28 жовтня 1963, Юрченкове) — радянський військовик, учасник Німецько-радянської війни. Орденоносець.

Життєпис[ред. | ред. код]

Трохим Овчаренко народився 7 вересня 1911[1] року у селі Юрченкове Білоколодязької волості Вовчанського повіту. За етнічним походженням українець[2]. У 1932—1936 роках проходив службу у Червоній армії, пізніше проходив навчання на курсах удосконалення командного складу, які закінчив у 1940 році[3].

Третього вересня 1941 року був мобілізований та направлений у розташування 411-ї стрілецької дивізії[ru]. Брав участь в обороні Сталінграда, з 31 жовтня 1942 як командир вогневого взводу 3-ї батареї 202 окремого винищувально-протитанкового дивізіону 124-ї стрілецької дивізії[ru]. Його взвод відзначився у боротьбі з румунськими військами, за що молодший лейтенант Трохим Овчаренко, 9 грудня 1942 року, був нагороджений орденом Червоної зірки[2][3].

Сімнадцятого серпня 1943 року, вже старший лейтенант Трохим Овчаренко, очолив батарею 58-ї гвардійської стрілецької дивізії[ru]. Вже 23 серпня він відзначився під час відбиття німецької контратаки у районі сіл Артемівка та Рубашкине. Під час якої його батарея знищила чотири танки Pz.Kpfw. IV, дві кулеметні точки та близько 50 солдатів супротивника. Також 30-31 серпня того ж року батарея Овчаренка успішно прикрила радянських солдатів, які прорвалися у тил супротивника в районі хутора Полузюкова та знищила три ворожих танки та одну самохідну артилерійську установку. Трохим Овчаренко був представлений до ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, однак його відзначили другим орденом Червоної зірки[4]. Отримав бойове поранення 6 вересня того ж року[3].

Був членом КПРС[4]. По закінченню війни, Трохим Овчаренко продовжував службу до 14 березня 1946 року, коли був звільнений у запас. Мешкав у рідному селі де і помер 28 жовтня 1963 року[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Овчаренко Трофим Трофимович Учетно-послужная картотека. Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 11 березня 2023.
  2. ↑ а б в Овчаренко Трофим Трофимович : Орден Красной Звезды Наградной документ. Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 11 березня 2023.
  3. ↑ а б в г д Переможці, 2014, с. 347.
  4. ↑ а б в Овчаренко Трофим Трофимович : Орден Красной Звезды Наградной документ. Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 11 березня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Овчаренко Трохим Трохимович // Книга Пам'яті України. Харківська область. Переможці / Головна ред. кол.:Конашевич В. Д. (в. о. голови) та ін.; Обласна ред. кол.: І. О. Терехов (керівник) та ін. — Харків : Комунальний заклад Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам'яті України, 2014. — Т. 4 (27). — С. 347. — 594 с. — ISBN 978-5-88500-078-9.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Овчаренко_Трохим_Трохимович&oldid=39558206