Юзафат Огризко

Юзафат Огризко
Народився	1826 Лепельський повітd, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер	1890 Іркутськ, Російська імперія
Поховання	Єрусалимський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Санкт-Петербург
Діяльність	журналіст, політичний в'язень, видавець, правник, державний службовець
Галузь	політична діяльність, видавнича справа, право, державна служба і журналістика
Alma mater	Мінська чоловіча гімназіяd і юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1849)
Знання мов	польська
Заклад	Слово і Міністерство фінансів Російської імперіїd
Учасник	Польське повстання 1863—1864

Юзафат Петро́вич Огризко (1826, Мінська губернія — 1890, Іркутськ) — чільний діяч польського визвольного руху 1860-х гг., білоруський дворянин, видавець польської газети «Слово» («Slowo») у Петербурзі.

Біографія

Закінчив Лепельське повітове училище, мінську гімназію (1844), петербурзький університет зі ступенем кандидата права (1849).

Був чиновником Міністерства фінансів. У 1858 році організував друкарню і видання польської газети «Слово», видавець восьми томів «Volumina legum» (Зібрання законів старої Польщі).

У революційний рух включився в студентські роки, примикав до гуртка З. Сераковського, до польської революційної організації в Петербурзі. Користувався великим авторитетом у російських революційних колах, підтримував стосунки з партією «Земля і воля». Був близько знайомий з М. Г. Чернишевським.

З лютого 1863 року призначений головним представником Варшавського повстанського уряду в Петербурзі. У 1864 році був заарештований, в 1865 році — засуджений до страти, заміненої після каяття і видачі спільників двадцятьма роками сибірської каторги (на етапі в Тобольську в лютому 1866 року захворів і затримався на тиждень).

У 1866 році за участь у протесті засуджених проти жорстоких умов Акатуйського тюремного режиму був відправлений з Ю. Двржачком у заслання в Якутську область. Організатори російсько-польського повстання засланців планували ввести його в керівництво сибірської республіки Свободославія. 4 роки він перебував у повній самоті в спеціально побудованому острозі в Вілюйську, без прізвища (під № 11), а з 1871 року був у засланні в Якутську. Там він займався сільським господарством, розводив худобу, вчив якутів землеробства, здобув любов місцевих жителів.

З 1874 року Огризко відбував заслання в Верхоленську і Іркутську, де намагався добувати золото, а також займався адвокатурою серед золотопромисловців.

Помер в Іркутську в 1890 році, похований на Єрусалимському кладовищі, могила втрачена.

Література

• Баренбаум И. Е. Иосафат Огрызко. — М., 1964.
• Якутия. Хроника. Факты. События. 1632—1917 гг. А. А. Калашников. — Якутск, Бичик, 2000. — 480 с. ISBN 5-7696-1200-2

Посилання

• Огризко Йосафат Петрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 669.
• Біографія