Гіпоксія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіпоксія. Ціаноз як ознака гіпоксії.
Cynosis.JPG
MeSH D000860

Гіпоксі́я, або Кисневе голодування — патологічний стан, під час якого тканини й органи недостатньо насичуються киснем або кисню вистачає, але його не засвоюють тканини. Внаслідок цього в життєво важливих органах розвиваються незворотні зміни. Найчутливіші до кисневої недостатності центральна нервова система, м'язи серця, тканини нирок, печінки.

Типи гіпоксії[ред. | ред. код]

  • Екзогенна (гіпобарична, нормобарична),
  • Ендогенна (респіраторна, циркуляторна, гемічна, тканинна або гістотоксична, змішана).

Причини гіпоксії[ред. | ред. код]

  • перебування у не провітрюваному чи погано провітрюваному приміщенні;
  • висотний політ без використання кисневого устаткування;
  • перебування у високогір'ї;
  • удушення, утоплення;
  • набряк слизової оболонки бронхів;
  • бронхоспазм;
  • набряк легенів;
  • руйнування еритроцитів, анемії;
  • інфаркт міокарда;
  • вади серця;
  • запалення легенів (в тому числі, ускладнення коронавірусної інфекції);
  • отруєння монооксидом вуглецю, отрутами, солями важких металів;
  • васкуліти;
  • судинні патології (наприклад, при цукровому діабеті);
  • «проблемна» вагітність;
  • інтенсивні навантаження на м'язи, коли потреба в кисні перевищує його реальний приплив до тканин.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]