Сугоняко Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Анатолійович Сугоняко
Олександр Сугоняко у 2014
Народився 24 квітня 1953(1953-04-24) (71 рік)
с. Араповичі, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик, економіст
Посада народний депутат України[1]
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Сайт sugonyako.info
Україна Народний депутат України
1-го скликання
безпартійний (Народна Рада) 15 травня 1990 10 травня 1994

Олекса́ндр Анато́лійович Сугоня́ко (* 24 квітня 1953, Араповичі, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область) — український політик, економіст і громадський діяч, колишній президент Асоціації українських банків (АУБ) до 2018 року, керівник приватного підприємства «Десна», а також шеф-редактор київської духовно-просвітницької газети "Наша віра", заснованої Євгеном Сверстюком, перед її закриттям у кінці 2019 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1975 році закінчив Вінницький філіал Київського політехнічного інституту. За фахом — радіоінженер.

З 1975 року — робітник цеху регулювання електронних приладів заводу радіовиробів міста Кіровограду.

З 1977 року — служба в Радянській армії.

З 1979 року — старший електрик шляхового зв'язку, старший інженер, начальник Житомирського цеху виробничого експлуатаційно-технічного вузла шляхового зв'язку.

З 1981 року — начальник Житомирського районного вузла зв'язку.

З 1985 року — старший інженер, інженер економіст, викладач політекономії Житомирського філіалу Київського політехнічного інституту.

З травня по жовтень 1986 року брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

В 2001-2005 роках - голова оргкомітету Всеукраїнської громадської організації “Громадянська позиція”.[2]

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

Один із засновників та організаторів діяльності Громадянського фронту сприяння перебудові на Житомирщині у 1989—1990 рр.

До української політики був уведений житомирською журналісткою Аллою Ярошинською, в якої був довіреною особою на виборах народних депутатів СРСР. У 1990 році Ярошинська запропонувала його кандидатуру на вибори до ВР УРСР 12-го скликання. В другому турі був обраний народним депутатом України в Корольовському виборчому окрузі № 154 (Житомир). Працював у постійній Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством, займав посаду голови підкомісії. Входив до Народної Ради.

Був членом КПРС. В травні 1990 року — один із засновників Соціал-демократичної партії України, з листопада 1990 року — член Правління СДПУ, з 27 жовтня 1991 року — перший голова партії (обраний на II-му позачерговому з'їзді партії в Донецьку).

В травні 1992 року на ІІІ-му з'їзді СДПУ поступився лідерством Юрію Збітнєву (залишив з'їзд, не визнавши порушень статуту партії в його роботі). Згідно зі збірником Сергія білоконя «Хто є хто в українській політиці» (Київ, 1995, стор. 436), Сугоняко підтримував також і наступного лідера СДПУ Юрія Буздугана, який продовжує очолювати партію. Надалі відійшов від партійної діяльності, зосередившись на професійній та громадській роботі.

Займався питанням формування національної грошової системи України. Організував ряд міжнародних і національних конференцій та випуск серії книг з проблем впровадження та стабілізації національної валюти та розвитку банківської системи. В травні 1992 р. був головою оргкомітету Міжнародної конференції високого рівня «Проблеми впровадження національної валюти в країнах Центральної та Східної Європи — Практичні аспекти», що проводилась Верховною Радою України за підтримки Національного банку України та Економічної служби Президента України.

У квітні 1993 року обраний Президентом Асоціації українських банків (АУБ), займається питаннями розвитку банківської системи України, захисту інтересів комерційних банків.

В січні 2014 року, під час подій, пов'язаних з Єврореволюцією в Україні, визнав «закони про диктатуру» як такі, що не діють на підконтрольній йому території[3].

У 2018 році під час XVI З'їзду АУБ Сугоняко було увільнено з займаної посади на його прохання, а новим президентом Асоціації українських банків обрано Дубаса Андрія Богдановича(нім.)

Вихід банків з АУБ[ред. | ред. код]

У квітні-травні 2012 році через конфлікт між Олександром Сугоняко і головою НБУ Сергієм Арбузовим[4], найкрупніші банки України — (такі як Приватбанк, Укрсоцбанк, ВТБ[5]) заявили про свій вихід з АУБ[6].

Згідно з коментарем голови правління Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна «не було конфлікту з АУБ, був конфлікт з певною людиною».

На початок 2012 року в Асоціації українських банків лишилися, в основному, банки, які входять до 3—4 групи за класифікацією[7] банківських активів НБУ. Таким чином, на сьогодні Олександр Сугоняко як президент АУБ презентує інтереси лише 25 % української банківської системи.

Згідно із заявою голови правління ВТБ Банка Вадима Пушкарьова, «АУБ перетворилася на кишеньковий орган, який позиціонує себе скоріш як захисник дрібних банків»[8].

«Робота Асоціації, — заявив голова правління Єврогазбанку Ростислав Павліченко — полягає у пошуку компромісу та вирішенні проблемних питань, які виникають між гравцями ринку та органами влади, а не у свідомому створенні конфліктних ситуацій. Саме тому ми прийняли рішення припинити своє членство в АУБ»[9].

Деякі джерела називають причиною того, що Олександр Сугоняко балотується у Верховну Раду, його бажання повернути минулий статус представника всієї банківської системи перед владою[10].

Підозри у фінансових порушеннях[ред. | ред. код]

У 2012 році Асоціація українських банків піддавалася перевірці з боку Державної податкової інспекції та Генеральної прокуратури. Низка експертів та аналітиків вважають, що участь Олександра Сугоняко у парламентських виборах 2012 року є спробою отримання депутатській недоторканості, аби уникнути покарання за вказані порушення.

Олександр Сугоняко спростовує такі твердження: «АУБ не надає послуг, не торгує, не отримує прибутку. „Наїзд“ податківців і прокуратури є відвертим політичним тиском на організацію за її принципову професійну позицію і діяльність»[11].

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Заслужений економіст України. Нагороджений медаллю „За трудову доблесть“ (1987 р.) та орденом „За заслуги“ ІІІ ступеня (1997 р.)[12].

Наукова і публіцистична творчість[ред. | ред. код]

Автор книжок „Банки: проростання крізь постсоціалізм“, „Україна: повернення до себе“ та численних публікацій з питань фінансів, економіки, політики та духовного відродження.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. “Споконвіку було Слово”: Засідання круглого столу “Церква і політика: від президентських виборів 2004 до... Радіо Свобода. 19 лютого 2005. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  3. Президент Асоціації українських банків відмовився визнавати закони, прийняті в «чорний четвер» [Архівовано 2014-01-25 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. RETV. Сугоняко пояснює чому хоче відставки Арбузова. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 3 вересня 2012.
  5. [1]
  6. Українські банки один за іншим покидають АУБ. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 26 жовтня 2012.
  7. банки за класифікацією
  8. Издание From-UA: Крах инженера Сугоняко. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 26 жовтня 2012.
  9. Найбільший український банк прощається з АУБ
  10. " Finance.ua: Можно ли доверять прогнозам главы АУБ Александра Сугоняко?
  11. « АУБ обвинила Налоговую в „наезде“ и „откровенном политическом давлении“
  12. Указ Президента України від 15 серпня 1997 року № 816/97 «Про відзначення народних депутатів України»

Посилання[ред. | ред. код]