Банківська система України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ба́нківська систе́ма Украї́ни — це складова економічної системи держави, що включає в себе Національний банк України; інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленому законодавством порядку на території України); небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; банківську інфраструктуру, а також зв'язки та взаємини між ними[1].

Сьогодні банківська система України — це один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку[2].

Історичний нарис і сучасний розвиток вітчизняної банківської системи[ред.ред. код]

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було започатковане з прийняттям у 1991 році Закону Української РСР «Про банки та банківську діяльність». Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:

19881990 рр. — створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

1991 р. — І півріччя 1992 р. — перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави;

II півріччя 1992 р. — 1993 р. — розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету;

19941996 рр. — розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами;

19971998 рр. — розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.

19992008 — розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння прибутковості банківських операцій, збільшення та консолідації капіталу банків.

У банківській системі до 2008 року спостерігалися позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки та їхні представництва, відбувається зміна акціонерів шляхом продажу і перепродажу банків, а також здійснюється реєстрація нових банків[3].

Після виходу з кризи система функціонувала в умовах достатньо стабільної ліквідності, проте частка іноземного капіталу в банках зменшувалася[4].

Політична та військова нестабільність 2014 року негативно вплинула на банківську систему: стався значний відтік клієнтських коштів, якість клієнтського портфелю впала. Ліквідність та платоспроможність системи перебувають під тиском[5]. Кількість неплатоспроможних банків істотно зросла в час, коли криза платіжного балансу трансформувалась у банківську та боргову кризу[6].

В умовах російсько-української війни на банківський сектор впливає депресія економічної активності і погіршення стану державних фінансів; як результат — напруга на грошово-кредитному ринку, зниження довіри до банківської системи та національної валюти. Фактори кризи: значне падіння ВВП — 7,5 % у 2014 році, девальвація гривні — 100 %, споживча інфляція — 24,9 %, втрата третини депозитів у банках. У результаті міжнародні резерви країни знизились до найнижчого за 11 років рівня — 7,533 млрд доларів[7][8].

Наприкінці 2015 року стан банківського ринку почав покращуватися і на початку 2016 ліквідність всієї системи досягла найвищого показника у 100 млрд грн.[9]

Кінець 2016 року відзначився націоналізацією Приватбанку — істотною подією для всієї економіки[10][11]. Всього ж, за підсумками 2016 року, система отримала рекордний збиток у 159 млрд грн.[12]

У березні 2017 року було ухвалене рішення заборонити банкам з російським капіталом виводити кошти за межі України на користь пов'язаних осіб[13].

Механізм[ред.ред. код]

Поряд із законодавчо визначеною структурою банківської системи як дворівневої (Центральний банк / комерційні банки)[14], в сучасних умовах поряд із рівнями доцільно говорити про наступні елементи банківської системи України:

Національний банк України[ред.ред. код]

НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи.
НБУ визначає та проводить грошово-кредитну політику, монопольно здійснює емісію гривні та організовує готівковий грошовий обіг, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та ін.[15]

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб[ред.ред. код]

ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку[16]. Фактично — другий регулятор на банківському ринку України.

Банки, банківські групи, банківські холдингові компанії, банківські спілки та асоціації[ред.ред. код]

Банк — ядро системи, оскільки на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Банківська група — група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається:

з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами;
з двох або більше фінансових установ та в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія — фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків, створена з метою захисту та представлення інтересів своїх членів[17].

Небанківські установи, які наділені правом надавати окремі види банківських послуг[ред.ред. код]

НБУ ліцензує (окрім, власне, банківської діяльності) валютні операції, видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків, сертифікує фахівців з тимчасової адміністрації і реорганізації банків, фахівців з ліквідації банків. Останніх можна вважати окремими складовими системи.

Банківська інфраструктура[ред.ред. код]

Банківська інфраструктура — сукупність організацій та установ, що безпосередньо забезпечують функціонування банківської системи[18]. Наприклад, Засвідчувальний центр — установа для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів[19].

«До банківської системи не включаються інші фінансово-кредитні установи, що за своїм статусом не є банками […] Включення фінансово-кредитних установ до банківської системи спотворить її сутність»[20]

Функції банківської системи України[ред.ред. код]

Виділяють наступні специфічні функції банківської системи України:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;
б) трансформаційна функція;
в) стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Для банківської діяльності характерна висока ризикованість і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, тому боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи[21].

Кандидат наук Данило Гетманцев зазначає, що банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи України, зокрема, шляхом:

  • забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;
  • розробки та забезпечення способів управління ризиками;
  • забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;
  • забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;
  • забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки[22].

Основні характеристики банківської системи України[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Кількість підрозділів банків на 1 тис. наявного населення станом на 01.04.2014 р.
(Електронна таблиця Google Docs)
Searchtool.svg Джерело: Щомісячний бюлетень Незалежної асоціації банків України
Кількість банків в Україні за роками:

На 1 липня 2016 у країні функціонували 111 банків, у тому числі:

  • банки з приватним українським капіталом — 35 %;
  • банки з іноземним капіталом — 34 %;
  • державні банки — 31 %[23].

Станом на 1 січня 2017 у стані ліквідації знаходяться 81 банк[24]. До чотирьох банків уведено тимчасову адміністрацію[25].

Кількість клієнтів банків на 1 січня 2016 — 69,8 млн, з яких 67,7 млн — фізичні особи (резиденти і нерезиденти)[26].

Більшість банків є учасниками міжнародних карткових систем та/або НСМЕП, у розвитку якої бере активну участь НБУ. Станом на 1 серпня 2016 року в обігу перебувало 57,49 млн платіжних карт, емітованих вітчизняними банками, з яких майже 54 % були активними; інфраструктура обслуговування карткового бізнесу налічує 33,6 тис. банкоматів і 198,4 тис. банківських терміналів; еквайрингова мережа складається з 179,5 тис. торговельних терміналів[27]. У країні функціюють 50 платіжних систем (у тому числі 14 внутрішньобанківських; 19 міжнародних)[28].

Останнім часом помітно розвивається напрямок електронних грошей[29][30].

Регіональна мережа банківських установ складається з більш ніж 18 000 точок продажу (включаючи філії та дочірні компанії). При цьому, найбільше число банків сконцентровано у промислових і столичному регіонах (див. тут).

За підсумком І півріччя 2016 року доходи банків України знизилися на 56.4 % і становили 88,0 млрд грн, витрати зросли на 18.6 % — до 97,2 млрд грн.[23]

Банківська система України має високий рівень сегментації. Щороку в грудні Національний банк України затверджує розподіл банків по групах на наступний рік, в результаті чого структура банківської системи України в розрізі груп банків за активами виглядає так:

Кількість банків Активи, млн грн.
2011 2012 2013 2014 2015 2011 2012 2013 2014
І група 17 17 15 15 16 628 785,60 705 449,00
ІІ група 22 19 20 20 19 170 328,60 155 635,80
ІІІ група 21 22 25 23 33 59 806,00 81 974,10
IV група 115 117 116 122 95 83 163,70 111 213,40[31]

У 2016 році застосовувалася нова класифікація:

Кількість банків
2016
Банки з державною часткою (в яких держава володіє часткою понад 75 %) 7
Банки іноземних банківських груп 19
Група І (банки, частка активів яких більше 0,5 % активів банківської системи) 13
Група ІІ (банки, частка активів яких менше 0,5 % активів банківської системи) 78[32]

З 2017 року класифікація діє лише за ознакою форми власності:

Кількість банків
2017
Банки з державною часткою (в яких держава володіє часткою понад 75 %) 6
Банки іноземних банківських груп 25
Банки з приватним капіталом (не менше ніж 50 % статутного капіталу) 63[33]

До початку великої «чистки» банківської системи[34] значне число банківських установ України було орієнтоване на обслуговування окремих бізнес-груп, а самі банки були учасниками формальних чи неформальних бізнес-груп (кептивні банки).

В цілому банківська система України характеризується високим рівнем конкуренції і має потенціал розвитку[35].

Системно важливі банки[ред.ред. код]

Системно важливими є банки, діяльність яких впливає на стабільність банківської системи. Системна важливість визначається щорічно на основі таких критеріїв як загальний розмір активів, зобов'язань юридичних та фізичних осіб, системні взаємозв'язки в банківській системі (об'єм міжбанківського кредитування) та об'єм кредитування найважливіших секторів економіки.

Системно важливими в Україні у різні роки визнавалися:

2015[36] 2016[37]
1. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»
2. АТ «Ощадбанк» 2. АТ «Ощадбанк»
3. АТ «Укрексімбанк» 3. АТ «Укрексімбанк»
4. АТ «Дельта Банк»
5. АТ «Райффайзен Банк Аваль»
6. ПАТ «УКРСОЦБАНК»
7. ПАТ «Промінвестбанк»
8. АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»

Міжнародні рейтинги[ред.ред. код]

Рейтинг S&P «Banking Industry Country Risk Assessment» (BICRA) за грудень 2015 відводить банківську галузь України до 10-ї (найризикованішої) групи у світі, поряд з Білоруссю, Єгиптом, Грецією, Ямайкою, Монголією. Фактично, більш насиченою ризиками ніж українська, є лише білоруська банківська система.

За конкретними показниками ризики оцінюються так:

  1. Економічна стійкість —
    Надзвичайно високий
  2. Економічні дисбаланси —
    Дуже високий
  3. Кредитний ризик в економіці —
    Надзвичайно високий
  4. Загалом економічний ризик — 10 з 10
  5. Інституційні рамки —
    Дуже високий
  6. Конкурентна динаміка —
    Дуже високий
  7. Загальносистеме фінансування —
    Надзвичайно високий
  8. Загалом галузевий ризик — 10 з 10.

Оцінка урядової підтримки банківського сектору України оцінена як англ. Uncertain (мінлива, сумнівна, невизначена, непевна)[38].

У звіті Global Competitiveness Report Всесвітнього економічного форуму в Давосі (дані на 2016) йдеться про те, що за показником надійності українські банки є найгіршими у світі — 138 місце[39].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — С. 25. — ISBN 978-966-364-551-3.
  2. Гетманцев, Шукліна, 2007, с. 19
  3. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — К. : Знання, 2008. — С. 23-28. — ISBN 978-966-346-319-3.
  4. Національне рейтингове агентство «Рюрик». Аналітичний огляд банківської системи України за 2013 рік
  5. Національне рейтингове агентство «Рюрик». Аналітичний огляд банківської системи України за І квартал 2014 року
  6. Джордж Сорос. Нова політика порятунку України / The New York Review of Books (передрук УП), 08 січня 2015, 13:40
  7. Стенограма виступу Валерії Гонтаревої у парламенті / ЕП, 16 січня 2015, 20:01
  8. Гривня на міжбанку оновила історичний мінімум / УП, 19 січня 2015, 17:50
  9. Гонтарева каже, що ліквідність банків — найвища за всю історію / Укрінформ, 11.01.2016
  10. ПАТ «Приватбанк» переходить у стовідсоткову власність держави / ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ, 18.12.2016 Архівовано 19.12.2016
  11. Націоналізація Приватбанку: всі подробиці / Корреспондент.net, 19 грудня 2016
  12. Банківська система України отримала рекордний збиток — 159 мільярдів / ЕП, 7 лютого 2017
  13. Глава держави затвердив санкції щодо низки російських банків / Офіційне інтернет-представництво Президента України, 16 березня 2017
  14. Стаття 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»
  15. Про Національний банк України: Верховна Рада України; Закон від 20.05.1999 № 679-XIV
  16. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Верховна Рада України; Закон від 23.02.2012 № 4452-VI
  17. Статті 2, 13 Закону України «Про банки і банківську діяльність»
  18. Гетманцев, Шукліна, 2007, с. 25
  19. Не плутати з Центральним засвідчувальним органом Міністерства юстиції України
  20. Орлюк О. П. Фінансове право. Академічний курс: Підручник — К.: Юрінком Інтер, 2010. — 808 с.
  21. Гетманцев, Шукліна, 2007, с. 26-27
  22. Гетманцев, Шукліна, 2007, с. 20
  23. а б Національне рейтингове агентство «Рюрик». Аналітичний огляд банківської системи України за І півріччя 2016 року
  24. Банки, що ліквідуються / ФГВФО
  25. Банки з тимчасовою адміністрацією / ФГВФО
  26. Інформація про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків
  27. Українська спілка учасників платіжного ринку. Показники розвитку платіжного ринку
  28. Платіжний ландшафт України
  29. Електронні гроші в Україні
  30. НБУ спростив доступ міжнародних платіжних систем на ринок України / Інтерфакс-Україна, 29.07.2015
  31. Джерела — офіційний сайт НБУ; Аналітика НАБУ
  32. Банки у 2016 році розподілятимуться на групи за новими критеріями / НБУ, 05.01.2016
  33. Національний банк змінив критерії розподілу банків на групи / Прес-реліз НБУ, 10.02.2017
  34. «Чистка» банківської системи не поліпшила ситуацію, — нардеп Рибалка
    Першим сигналом стабілізації банківської системи стане заява про кінець «чистки» — експерти
    НБУ анонсував новий етап банківської «чистки»
  35. Банківська система України — результати діяльності у 2011 році
  36. Національний банк України затвердив методику визначення системно важливих банків / Прес-реліз НБУ від 30.12.2014
  37. Національний банк визначив три системно важливих банки / Прес-реліз НБУ від 22.02.2016
  38. Banking Industry Country Risk Assessment Update: December 2015
  39. The Global Competitiveness Report 2016—2017. Klaus Schwab, World Economic Forum стор. 351, п. 8.06.

Посилання[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

  1. Банки Львова: минуле і сучасне / ред.: Я. В. Грудзевич, З. М. Комаринська; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. - Л., 2002. - 223 c. - Бібліогр.: 88 назв.
  2. Банківська система країни та її вплив на реальний сектор економіки: монографія / О. І. Воробйова. — Сімферополь: Доля, 2008. — 198, [1] с. : іл., табл. ; 20 см. — Бібліогр.: с. 193—199 (93 назви). — 350 пр. — ISBN 978-966-366-227-5
  3. Брітченко І. Г., Момот О. М. Інтегровані банківські послуги та конкурентоспроможність банківської системи // Полтава: РВЦ ПУСКУ. — 2008. — 315 с.
  4. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку / С. К. Реверчук, О. М. Ковалюк, Л. М. Стрельбицька, М. І. Крупка, О. В. Дзюблюк, І. Р. Михасюк, В. П. Лисий, М. В. Брик, С. М. Злупко, І. О. Бочан; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - К. : Атіка, 2002. - 320 c.
  5. Державне регулювання іноземного банківництва в Україні: монографія / У. В. Владичин ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Львів: Вид-во ЛНУ, 2015. — 594 с. : іл. — Бібліогр.: с. 459—504 (596 назв). — ISBN 978-617-10-0214-2
  6. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей XIV Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 жовтня 2011 р.): у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011
  7. Герасимчук З. В., Корецька Н. І. Проблеми територіальної організації банківської системи України
  8. Вовчак О. Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку // Фінанси України. — 2003. — № 10. — С. 118—125.
  9. Гриценко Р. Структуризація та консолідація банківського сектора України // Вісник Національного банку України. — 2004. — № 4. — С. 4-8.
  10. Грудзевич У. Я. Особливості розміщення та діяльності банків у регіонах України // Регіональна економіка. — 2003. — № 3. — С. 127—133.
  11. Гуляєва Л. Регіональні аспекти функціонування комерційних банків України // Вісник ТДЕУ. — Тернопіль: Економічна думка. — 2006. — № 1. — С. 36-41.
  12. Долішній М., Другов О. Проблеми та перспективи підтримки банками розвитку економіки регіонів // Економіка України. — 2005. — № 9 (526). — С. 4-11.
  13. Другов О. Регіональні аспекти функціонування банківської системи України // Вісник Національного банку України. — 2004. — № 10. — С. 42-45.
  14. Кіреєв О. І. Банківська система в умовах глобалізації інвестиційної діяльності: проблеми та перспективи // Фінансовий ринок України. — 2004. — № 10(12).
  15. Матвієнко П. В. Динаміка розвитку вітчизняної банківської системи // Економіка та держава. — 2007. — № 6. — С. 44-49.
  16. Могильницька М. П., Васюта В. О., Побурко Я. О. Ефективність банківської системи регіону: методологія і апробація моніторингу: Препр. наук. доповіді / НАН України. Інститут регіональних досліджень. — Львів, 2005. — 63 с.
  17. Патрікац Л., Крохмалюк Д. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України // Вісник Національного банку України. — 2004. — № 1. — С. 38-43.
  18. Черноіванова О. М., Козменко А. В., Черноіванова О. Г. Зміцнення банківської системи України в контексті регіоналізації фінансових відносин
  19. Гриценко Р. Фінансова привабливість областей України для банківської діяльності
  20. Управління ефективністю моніторингу банківської системи України: монографія / В. І. Приймак, С. М. Лобозинська, П. В. Приймак; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Львів: Растр-7, 2015. — 401 c. — Бібліогр.: с. 304—331.