Оленячоострівський могильник (Онезьке озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оленячоострівський могильник.
Оленячоострівський могильник

Оленячоострівський могильник — археологічний пам'ятник епохи мезоліту або неоліту в Карелії[1].

Розташований на території Південного Оленячого острова[ru] на Онезькому озері за 12 км від острова Кижі.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Могильник на Південному Оленячому острові був виявлений в 1936 році під час розробки вапнякових покладів. Саме вапняковий ґрунт забезпечив збереження виявлених людських кістяків могильника. У період наукових досліджень (1936—1938) була розкрита ділянка площею 2350 м² з 177 похованнями. Виявлені останки, посипані вохрою, розташовані в могилах розміром до 2 × 0,7 м, глибиною від 0,6 до 1,8 м. Орієнтовані могили із заходу на схід. У могилах знайдені предмети різного призначення: знаряддя з каменю, наконечники стріл з каменю і кістки, підвіски з різців лося та іклів ведмедя[2].

Спочатку могильник був датований II тисячоліттям до н. е., а потім вчені «відсунули» дату його утворення на п'ять тисяч років углиб історії. Радіовуглецевим методом було отримано 19 дат: поховання 70 — 7470 ± 240, 142 — 7220 ± 110, 84-85 — 7210 ± 50, 152—153 — 7140 ± 40, 71 — 7130 ± 40, 158 — 7130 ± 70, 118 — 7080 ± 80, 108—109 — 7070 ± 100, 151 — 6980 ± 200, 73 — 6960 ± 100, 10 — 6950 ± 90, 19 — 6870 ± 200, 3-3а — 6830 ± 100, 16 — 6790 ± 80 років тому. Поховання 100 давніше — 9910 ± 80 років тому.

Антропологічна належність людських останків могильника була дискусійною. Зростання скелетів досягав 180 см. Частина дослідників вважали знайдені черепа кроманьоїдні, інші (М. М. Герасимов) помічали монголоїдний вплив[3]. Найтісніше схожість з оленячоостровцями мають поховані у мезолітичному могильнику Попово в Каргополь (культура Веретьє). Обидва типи можуть бути включені в єдиний кластер найдавнішого європеоїдної населення Східної Європи, відмінний від європеоїдів Прибалтики та України[4].

Існує припущення, що предки мешканців Оленячого острова мігрували з Зауралля. Нащадки оленячоостровців, можливо, взяли участь у формуванні народності саамів[5].

Матеріальна культура[ред. | ред. код]

Носії культури полювали за допомогою лука і стріл, а також кістяних гарпунів. Вони також виготовляли одяг за допомогою кістяних голок: куртки з капюшоном, штани і взуття. Оленячоостровці жили в опалювальних землянках.

Палеогенетіка[ред. | ред. код]

У трьох індивідуумів з Південного Оленячого острова, що жили понад 5500 до Р. Х. в епоху мезоліту (UZOO-7, UZOO-8 і UZOO-74), була виявлена ​​вкрай рідко зустрічається в Європі мітохондріальна гаплогрупа C1[en]. Гаплотип всіх трьох мешканців Південного Оленячого острова відноситься до особливої нової субклади C1f. Для цієї субклади, не знайдено відповідників у поточній базі даних копалин і сучасних мітохондріальних геномів[6]. Крім гаплогрупи C (mtDNA), на Південному Оленячому острові були виявлені мітохондріальні гаплогрупи U4, U2e, U5a[en][7], J[en], H[en][8], R1b[en] (UZ0077)[9]. У одного мезолітичного мешканця Південного Оленячого острова (№ I0061 / UzOO74), що жив 6800-5950 до Р. Х.[10], була визначена Y-хромосомна гаплогрупа R1a1 (M459 +, Page65.2 +, not M515, not M198, not M512, not M514, not L449)[11] та мітохондріальна гаплогрупа C1g[en][12]. У іншого мезолитического мешканця Південного Оленячого острова (зразок I0221 / UZ0040) була виявлена ​​Y- хромосомна гаплогрупа J2a[13] та мітохондріальна гаплогрупа U4a[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Оленеостровский могильник
  2. ↑ Карелия: энциклопедия: в 3 т. / гл. ред. А. Ф. Титов. Т. 2: К — П. — Петрозаводск: ИД «ПетроПресс», 2009. С. 307—464 с.: ил., карт. ISBN 978-5-8430-0125-4 (т. 2)
  3. ↑ Проблема наличия монголоидного компонента в составе древнего населения Восточной Европы
  4. ↑ Гохман И. И. «Новые палеоантропологические находки эпохи мезолита в Каргополье» // Проблемы антропологии древнего и соврем. населения Севера Евразии. Л., 1984.
  5. ↑ Люди эпохи мезолита // Южный Олений остров Онежского Озера (Карелия). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 червня 2015.
  6. ↑ Mitochondrial Genome Sequencing in Mesolithic North East Europe Unearths a New Sub-Clade within the Broadly Distributed Human Haplogroup C1
  7. ↑ Clio Der Sarkissian, Oleg Balanovsky, Guido Brandt, Valery Khartanovich, Alexandra Buzhilova, Sergey Koshel, Valery Zaporozhchenko, Detlef Gronenborn, Vyacheslav Moiseyev, Eugen Kolpakov, Vladimir Shumkin, Kurt W. Alt, Elena Balanovska, Alan Cooper, Wolfgang Haak, Genographic Consortium, and Theodore G. Schurr. «Ancient DNA Reveals Prehistoric Gene-Flow From Siberia in the Complex Human Population History of North East Europe», 2013.
  8. ↑ Балановский О. П. Изменчивость генофонда в пространстве и времени: синтез данных о геногеографии митохондриальной ДНК и y-хромосомы [Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Alissa Mittnik et al. The Genetic History of Northern Europe, 03.03.2017
  10. ↑ Qiaomei Fu et al. The genetic history of Ice Age Europe, 2016
  11. ↑ Massive migration from the steppe is a source for Indo-European languages in Europe страница 74-42
  12. ↑ Massive migration from the steppe is a source for Indo-European languages in Europe
  13. ↑ The Genomic Formation of South and Central Asia, March 31, 2018
  14. ↑ Iain Mathieson et al. Eight thousand years of natural selection in Europe, 2015

Література[ред. | ред. код]

  • Гурина Н. Н. Оленеостровский могильник // МИА. — М., 1956. № 47. 430 с.
  • Якимов В. П. Антропологические материалы из неолитического могильника на Южном Оленьем острове // Сборник МАЭ. — М.; Л., 1960. Вып. 19
  • Журавлёв А. П. Оленеостровская культура охотников на северных оленей // Комплексное изучение и использование памятников археологии и природы Европейского Севера: [Сб. ст.]. — Петрозаводск, 1994. С. 7—11
  • Шахнович М. М., Филатова В. Ф. «О выделении культурно-хронологического варианта в мезолите Фенноскандии — заонежской (оленеостровской) мезолитической культуры» // Вестник Карельского краеведческого музея. Вып. 3. Петрозаводск, 1995. С. 34—45
  • Филатова В. Ф. Оленеостровский могильник в системе мезолитических поселений Карелии // Кижский вестник. — Петрозаводск, 2002. № 7

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оленячоострівський могильник (Онезьке озеро)

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оленячоострівський_могильник_(Онезьке_озеро)&oldid=41079014