Олешковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олешковичі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Рожищенський
Рада/громада Носачевичівська сільська рада
Код КОАТУУ 0724584605
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1570
Населення 86
Площа 5,01 км²
Густота населення 17 осіб/км²
Поштовий індекс 45109
Телефонний код +380 3368
Географічні дані
Географічні координати 50°55′59″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.93306° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.93306; 25.39000Координати: 50°55′59″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.93306° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.93306; 25.39000
Середня висота
над рівнем моря
179 м
Водойми Конопелька
Місцева влада
Адреса ради 45108, Волинська обл., Рожищенський р-н, с. Носачевичі, вул. Молодіжна, 23; тел. 9-00-10
Карта
Олешковичі. Карта розташування: Україна
Олешковичі
Олешковичі
Олешковичі. Карта розташування: Волинська область
Олешковичі
Олешковичі
Мапа

Оле́шковичі — село в Україні, в Рожищенському районі Волинської області. Населення становить 86 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Про першу згадку можна прочитати в Олександра Цинкаловського (у праці «Стара Волинь і Полісся»). Він пише, що вперше Олешковичі згадуються в 1570 році, коли належали до села Бутиня, князя Андрія Масальського, а в 1577 до Степана Харлинського, що платив від 6 домів.

Згодом, у 1816 році сюди з-над Буга, переселяються так звані «голєндри», тобто голландці, що почали займатися тут господарством. І ось тут починаються цікавинки. Через деякий час вони розуміють, що насправді вони не голландці, а поляки! Ходять до римо-католицького костелу в Вишеньках.

А коли у другій половині XIX ст. на Волинь з'їжджаються німецькі колоністи, які отримують численні привілеї, то поляки-голландці з Олешкович знову змінюють свою національну приналежність і стають німцями.[1]

До середини XX ст. (до початку ІІ світової війни) село розкинулось невеликими хутірськими поселеннями аж до земель сучасних Носачевич. Хатини розміщувались хаотично, зовсім не близько одна біля однієї, як зараз. За свідченням Олександра Цинкаловського — наприкінці XIX ст. тут було 36 будинків і 159 жителів.

Є у селі і декілька цікавинок архітектури. Зокрема — мурована лютеранська кірха, яка була спочатку дерев'яною. Сучасний вигляд будівлі сформувався у 1930-х роках. Станом на 2016 рік, цей храм належить християнам-баптистам. За селом збереглася ще (щоправда у вкрай жахливому стані) німецька хатина міжвоєнного періоду. Зараз тут руїни, а в одну з кімнат хтось ще й напхав сіна, перетворивши колись житло на клуню. Але попри те — хатина ще зберігає свій оригінальний вигляд.

У 1939 році, перед війною, коли більшість колоністів залишили село, на пусті хатини були заселені українці з прикордонних надбужанських сіл. Цікаво, що переселенців з Холмщини у селі майже немає. Зате сюди переселялися українці із Гродненської губернії (Сучасна Білорусь) у 20-х роках минулого століття.

Збереглося до нашого часу старе кладовище колоністів. І хоч більшість могил ніхто не доглядає, бо ж нащадків немає, але на кладовищі в 2001 р. установлений пам'ятник, який і розповідає про те, хто ж тут похований. Цікаво, що на цьому ж місці (поруч) діє і сучасне православне кладовище. Ба більше — є могили однієї родини нібито з різних часів. З одного боку — німецькі надписи ще з початку століття, з іншого українські зовсім сучасні. Це одна з небагатьох родин колоністів, що залишилась в Олешковичах до сьогодні.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Олешковичі: історія одного волинського села. Хроніки Любарта (uk-UA). 2016-09-14. Процитовано 2017-03-04. 

Посилання[ред. | ред. код]