Ольгерд Ґеблевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольгерд Томас Ґеблевич
Ольгерд Томас Ґеблевич
Ольгерд Томас Ґеблевич
Маршалок Західнопоморського воєводства
Нині на посаді
На посаді з 7 грудня 2010
Попередник Владислав Гусейко
Народився 15 жовтня 1972(1972-10-15) (51 рік)
Голенюв, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща
Відомий як політик
Громадянство Польща Польща
Освіта Варшавський університет
Alma mater Варшавський університет
Політична партія Громадянська платформа
Професія економіст, юрист
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Ольгерд Томас Ґеблевич (нар. 15 жовтня 1972, Голенюві, Польща[1]) — польський політик, з 2010 року маршалок Західнопоморського воєводства. З 2020 року він є президентом Європейської народної партії в Європейському комітеті регіонів і членом правління Європейської народної партії. У 2016 році став головою Асоціації воєводств Республіки Польща.

Життєпис[ред. | ред. код]

Випускник музичної школи 1 ступеня в Голенюві[2]. Закінчив правознавство на факультеті права та адміністрації Щецинського університету та економічні студії в Західнопоморській бізнес-школі[3]. Він також закінчив аспірантуру з управління бізнесом у Варшавському університеті[3].

Спочатку він працював у банку, потім кілька років працював у секторі міського господарства, майже чотири роки був президентом заводу водопостачання та каналізації в Щецині[4]. Був головою громадської ради повітової лікарні в Голенюві, а також головою Асоціації «Західнопоморський форум водопостачання»[5].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 2001 році приєднався до «Громадянської платформи»[1]. У 2002 році був обраний радником у Голенюві[6]. Став головою бюджетної комісії та клубу радників[5]. У 2005 році став головою Громадянської платформи в Голеньовський повіт[5].

На місцевих виборах у 2006 році балотувався на 1-ше місце в списку Громадянської платформи в окрузі № 2 до Сейміку Західнопоморського воєводства[7]. Він був обраний радником з результатом 8314 голосів (9,58 %)[7]. У сейміку став головою комісії економіки, а також головою клубу радників[8]. 2 грудня 2008 року обраний головою сеймику третьої каденції[8]. У 2009 році він став членом правління Субрегіонального співробітництва держав Балтійського моря (BSSSC) від Польщі[9].

Він був переобраний у 2010 році з 10 721 голосом (11,65 %)[10]. 29 листопада 2010 року призначений воєводськими радниками маршалком воєводства[11]. З 2010 по 2011 рр. — голова BSSSC[9]. У жовтні 2011 року став членом Європейського комітету регіонів[12]. У 2013 році став головою структур Громадянської платформи в Щецині[13].

На місцевих виборах у 2014 році він знову став радником провінції, отримавши 21 974 голоси[14]. 1 грудня його вдруге обрали на посаду маршала Західної Померанії[4]. 3 березня 2016 року обраний головою правління Союзу воєводств Республіки Польща, за його кандидатуру проголосувало 49 делегатів із 50[15]. На виборах 2018 року він зберіг місце депутата обласної ради ще на один термін, отримавши 42 494 голоси (23,14 %)[16]. 23 листопада 2018 року знову призначений маршалком воєводства[17]. У травні 2019 року став членом наглядової ради Національного фонду охорони навколишнього природного середовища та водного господарства[18]. У січні 2020 року обраний головою фракції Європейської народної партії в Комітеті регіонів[19].

У липні 2021 року його призначили послом Європейського кліматичного пакту в Європейській комісії[20][21]. У жовтні 2021 року був обраний головою західнопоморських структур Громадянської платформи, таким чином увійшовши до складу національної ради партії[22]. У 2022 році він став членом президії Європейської народної партії[23].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений з Агнешкою ​​– економістом та бухгалтером[5]. Має трьох дочок: Зузанну, Антоніну і Клару[24].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Золотий Хрест Заслуги (Польща, 2012)[25]
  • Почесний знак «За заслуги перед місцевим самоврядуванням» (Польща, 2015)[26]
  • Шабля Кілінського (Польща, 2020)[27]
  • Почесний знак «Заслужений почесний донор крові» ІІІ ступеня (Польща, 2021)[28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Olgierd Geblewicz. www.sejmik.wzp.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  2. ↑ Przez życie z muzyką. www.goleniow.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  3. ↑ а б Olgierd Geblewicz od 10 lat jest marszałkiem woj. zachodniopmorskiego! Jak oceniacie jego pracę? SONDA. Głos Szczeciński (пол.). 7 грудня 2020. Процитовано 1 липня 2023.
  4. ↑ а б Olgierd Geblewicz ponownie marszałkiem zachodniopomorskiego. www.portalsamorzadowy.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  5. ↑ а б в г Marszałek Olgierd Geblewicz. Serwis Samorządowy PAP (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  6. ↑ Państwowa Komisja Wyborcza: Wybory samorządowe. wybory2002.pkw.gov.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  7. ↑ а б Geografia wyborcza - Wybory samorządowe - Państwowa Komisja Wyborcza. wybory2006.pkw.gov.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  8. ↑ а б Polska, Grupa Wirtualna (2 грудня 2008). Olgierd Geblewicz nowym przewodniczącym zachodniopomorskiego sejmiku. www.money.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  9. ↑ а б Marszałek Województwa Zachodniopomorskiego | Urząd Marszałkowski Województwa Zachodniopomorskiego. web.archive.org. 24 грудня 2019. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 1 липня 2023.
  10. ↑ Wybory Samorządowe 2010. wybory2010.pkw.gov.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  11. ↑ Szczecin, Radio (29 листопада 2010). Geblewicz marszałkiem, Tałasiewicz przewodniczącym sejmiku. Geblewicz marszałkiem, Tałasiewicz przewodniczącym sejmiku (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  12. ↑ Olgierd Geblewicz. cor.europa.eu (брит.). Процитовано 1 липня 2023.
  13. ↑ Olgierd Geblewicz - radny do sejmiku wojewódzkiego, marszałek kadencji 2018-2023 w: województwo zachodniopomorskie. www.portalsamorzadowy.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  14. ↑ PKW | Samorząd 2014. samorzad2014.pkw.gov.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  15. ↑ Zmiana w ZWRP. Marszałek Olgierd Geblewicz stanął na czele Związku Województw RP. Serwis Samorządowy PAP (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  16. ↑ Wybory samorządowe 2018. wybory2018.pkw.gov.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  17. ↑ Geblewicz znowu marszałkiem. 24kurier.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  18. ↑ Wyborcza.pl. szczecin.wyborcza.pl. Процитовано 1 липня 2023.
  19. ↑ Broda, Gracjan (31 січня 2020). Olgierd Geblewicz przewodniczącym EPL w Europejskim Komitecie Regionów. Dziennik Policki | dziennikpolicki.pl | Twoje miejsce w sieci! (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  20. ↑ Olgierd Geblewicz wybrany Ambasadorem Paktu na rzecz Klimatu przy KE. WZP (пол.). 2 липня 2021. Процитовано 1 липня 2023.
  21. ↑ Geblewicz ambasadorem Paktu na rzecz Klimatu przy Komisji Europejskiej. Serwis Samorządowy PAP (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  22. ↑ Zachodniopomorskie: Geblewicz szefem PO w regionie, Marchewka w Szczecinie. wnp.pl (пол.). Процитовано 1 липня 2023.
  23. ↑ EPP - European People's Party - Presidency. web.archive.org. 8 листопада 2022. Архів оригіналу за 8 листопада 2022. Процитовано 1 липня 2023.
  24. ↑ Olgierd Geblewicz na czele EPL w Europejskim Komitecie Regionów. WZP (пол.). 31 січня 2020. Процитовано 1 липня 2023.
  25. ↑ M.P. z 2013 r. poz. 220
  26. ↑ Nie ma wolności bez solidarności, nie ma solidarności bez samorządności - minister Andrzej Halicki w Szczecinie | Ministerstwo Administracji i Cyfryzacji. web.archive.org. 23 вересня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2023.
  27. ↑ Doboszyńska, Edyta (2 жовтня 2020). Otwarcie nowoczesnego Centrum Szkoleniowo-Egzaminacyjnego przy Izbie Rzemieślniczej Małej i Średniej Przedsiębiorczości w Szczecinie. Związek Rzemiosła Polskiego (pl-PL) . Процитовано 1 липня 2023.
  28. ↑ Marszałek z odznaką „Zasłużonego Honorowego Dawcy Krwi”. WZP (пол.). 10 травня 2021. Процитовано 1 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ольгерд_Ґеблевич&oldid=42012079