Омарова Жамал Мукашевна

Омарова Жамал Мукашевна
Основна інформація
Дата народження	8 березня 1912(1912-03-08)
Місце народження	Янгіюль, СРСР
Дата смерті	15 вересня 1976(1976-09-15) (64 роки)
Місце смерті	Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Професії	музикантка, співачка
Освіта	Ташкентський державний технічний університетd
Співацький голос	контральто
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Жамал Мукашевна Омарова (нар. 8 березня 1912 — пом. 15 вересня 1976) — казахська радянська співачка, виконавиця пісень народів СРСР. У 1937—1976 роках — солістка казахської філармонії. Народна артистка Казахської РСР (1943). Перша виконавиця пісні «Мій Казахстан», що стала Гімном Казахстану.

Біографія

Народилася в 1912 році на станції Кауфманська Туркестанської залізниці Російської імперії в багатій родині місцевого фабриканта, в кінці 20-х років розкуркуленого під час колективізації.

Співати Жамал Омарова почала ще в школі в гуртку художньої самодіяльності. Потім була помічена Курманбеком Джандарбековим, завдяки йому в 1925 році брала участь у Середньоазіатській дитячій Олімпіаді в Ташкенті, де отримала Гран-прі. І вже з 16 років виступала на Ташкентському радіо.

Була першою піонеркою, потім активною комсомолкою і першою вожатою першого організованого в Ташкенті піонерського загону. Вчилася на робітфаку, потім в Ташкентському педагогічному училищі для казахської, киргизької та узбецької молоді, потім закінчила Ташкентський гірничий інститут.

У 1934 році Жамал Омарова приїхала до Алма-Ати і стала працювати на Казахському радіо. У той час на радіо був прийнятий на роботу ленінградський композитор Євген Григорович Брусиловський з яким у неї склалося творче співробітництво. Репертуар складався в основному з обробок народних та народно-професійних пісень.

У 1934—1936 роках як актриса зіграла кілька ролей на сцені Казахського музично-драматичного театру, в тому числі роль Камки в опері на музику Брусиловського «Киз-Жибек», роль Макпал у постановці «Шуга» за повістю Б.Майліна «Пам'ятник Шуги» і роль Айман у опері «Айман-Шолпан» Мухтара Ауезова.

Здобула всесоюзну популярність в 1936 році, коли була запрошена керівником і головним диригентом домбрового ансамблю А. Жубановим для соліровання оркестру на Першій декаді казахського мистецтва, що проходила в травні 1936 року в Москві. Тоді на сцені Великого театру в Москві вперше прозвучали казахські пісні, в тому числі у виконанні Жамал Омарової, і, як писала газета «Правда» від 25 травня 1936 року, мали великий успіх. Вона виконувала народні пісні: «Іртиш», «Караторгай», «Латипа». Коли на біс повторно співала «Кара торгай», на концерт приїхав М. І. Калінін, знайомий з її співом ще по поїздці в Алма-Ату на святкування 15-річчя Казахської РСР, який попросив заспівати пісню і пісня була виконана втретє.

У 1937 році Жамал Омарова була прийнята солісткою до Казахської державної філармонії імені Джамбула. Не маючи ніякої музичної освіти або підготовки, навчалася нотам у ході роботи, при цьому величезну роль зіграв диригент Борис Васильович Лебедєв.

У 1939 році вона брала участь і стала призером у Всесоюзному конкурсі естрадних артистів у Москві, де акомпануючим їй на фортепіано був М. В. Смитрович.

З 1940 року Жамал Омарова заслужена артистка Казахської РСР.

У роки німецько-радянської війни у складі концертних бригад їздила фронтами, зокрема була на Північно-Західному і Далекосхідному, де виступала на крейсері «Калінін».

В червні 1942 року чотирнадцять осіб вирушили на Північно-Західний фронт. Щодня виступали з двома-трьома концертами. Я особливо хотів відзначити самовіддану працю таких видатних діячів культури, як Куляш, Жаман, Манарбек, Жусупбек, Шаріпов, Ануарбек. Люди з часом можуть забути ці події, але ми не повинні забувати. Такі дні, такі люди не повторюються. Народный артист Казахской ССР Е. Омирзаков

Джамал Омарова прекрасно без жодного акценту виконала російською мовою «Самарські частівки», а потім її чистий голос задзвенів українськими і білоруськими мелодіями, і тут уже й важко було розгадати, хто ж вона - казашка, українка, росіянка або білоруска. зі статті «Про що розповіла пісня» батальйонного комісара О. Левитського в армійській газеті «Мужність» за 12 липня 1942 року

Справжніми майстрами виконання пісень різних народів нашої країни зарекомендували себе під час війни заслужена артистка РРФСР Ірма Яунзем і солістка Казахської філармонії Жаман Омарова. Фронтовики, без перебільшення, приймали їх концерти із захопленням. дослідник фронтових і партизанських пісень Павло Федорович Лебедєв

В 1943 році Жамал Омаровій було присвоєно звання Народної артистки Казахської РСР. Вона член ВКП(б) з 1945 року.

Після війни, аж до своєї смерті в 1977 році, Жамал Омарова працювала солісткою Казахської філармонії. Разом з концертною бригадою об'їздила з гастролями всю Казахську РСР, з успіхом виступала в Москві, Ленінграді, Новосибірську, Хабаровську, Мінську, Ташкенті та інших містах республік СРСР, а також в Китайській Народній республіці та Монголії.

Репертуар

У репертуар Жамал Омарової входили понад двохсот пісень народів СРСР п'ятнадцятьма мовами.

На фронті і в післявоєнний час була широко відома в її виконанні пісня «Наш тост» (або «Застільна») Ісака Любана.

У її виконанні вперше прозвучала і стала дуже популярною пісня «Мій Казахстан» («Менің Қазақстаным»), яка стала потім Гімном Казахстану. Спочатку написана в 1965 році пісня називалася «Марш цілинників», і саме завдяки підтримці Жамал Омарової, якій автори показали пісню, пісня майже відразу зазвучала на радіо в її виконанні.

Багато пісень з репертуару Жамал Омарової були написані композиторами спеціально для неї: знаменитий «Алтай» і «Гулденген Казахстан» Е. Брусиловського, «Менін Казахстаним» Ш. Калдаякова, «Бобегим» і «Досима» Б. Байкадамова. У створенні деяких пісень і сама співачка брала участь.

Записи

• Жамал Омарова, Мелодія, 1966 — Д-00018619, Д-00018620
• Співає Жамал Омарова, Мелодія, 1979 — М30—41601-2

Нагороди та визнання

Народна артистка Казахської РСР (1943). Кавалер орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани». Відзначена медалями, знаком «Відмінник культури СРСР»

Пам'ять

У 2003 році в Алма-Аті на честь Жамал Омарової була названа одна з вулиць в Медеуському районі (до цього вона була частиною вул. Елебекова).

В Алма-Аті на будинку № 153 по вулиці Кунаєва, де жила артистка, встановлена меморіальна дошка.

Музична школа № 1 міста Шимкента носить ім'я Жамал Омарової.

У 2012 році в Казахському театрі опери та балету імені Абая відбувся святковий концерт, присвячений 100-річчю з дня народження Жамал Омарової.

У 1969 році художник Алі Джусупов написав портрет Жаман Омарової, який став одним з кращих у творчості художника і посів чільне місце в казахському портретному живопису:

Духовне багатство проявляється в образі виконавиці казахських народних пісень (портрет «Жаман Омарова», 1969 рік). Портрет написаний тонкошарово, на тлі легкого сріблясто-жовтуватого кольору. У центрі композиції - різко окреслений поясний силует фігури Омарової. Образ сповнений сили, твердості, енергії, погляд прямий і спокійний. мистецтвознавець Гульчара Сарикулова

.

Література

• Ирина Серкебаева — Жамал Омарова: Талант, признание, судьба…, 2016—314 с.(рос.)

Джерела

• Омарова Жамал // М. К. Козыбаев — Казахська РСР: 4-томна коротка енциклопедія, Том 4 — Головна редакція Казахської Радянської енциклопедії, 1991—685 с. — стор. 424
• Омарова Жамал // М. К. Козыбаев — Алма-Ата: енциклопедія — Казахська радянська енциклопедія, 1983—607 с. — 400 стор.
• Людмила Енисеева-Варшавська — Жамал Омарова — співачка народна [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] / Журнал «Думка», 15 вересня 2014
• фото