Ординалістська (порядкова) корисність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В економічній теорії, функція ординалістської (порядкової) корисності, це функція, яка відображує вподобання агента за допомогою ординалістської (порядкової) шкали. Згідно вимог ординалістської теорії має значення лише те, який варіант є кращим за інший, а не те, наскільки він є кращим.

За допомогою ординалістської (порядкової) корисності в мікроекономіці вивчається вибір споживача (споживчий вибір).

Наприклад, припустимо, що Джордж говорить нам, що "я вважаю A кращим за B й B кращим за C". Вподобання Джорджа можуть бути представлені за допомогою функції u так:

Але єдиним значущим посланням цієї функції є порядок: ; наведені числа сенсу не мають. Отже, вподобаання Джорджа також можуть бути представлені за допомогою функції v:

Функції u та v є ординалістсько-еквівалентними – вони однаково добре відображують вподобання Джорджа.

Порівняйте це з положенням кардиналістської теорії корисності, яка стверджує, що розбіжності між вподобаннями також є важливими. В функції u розбіжність між A та B є меншою, ніж між B та C, тоді як в функції v усе навпаки. Відтак, функції u та v не є кардиналістсько-еквівалентними.

Концепцію ординалістської корисності вперше було введено Вільфредо Парето у 1906.[1]

Визначення[ред. | ред. код]

Припустимо, що множина усіх держав у світі є й агент має відносини вподобання серед . Взагалі для позначення відношень слабкого вподобання використовується , так що читається "агент бажає B не менше, ніж A" (див. Відношення переваги).

Символ  (тильда) використовується як скорочення для позначення відношення еквівалентності (байдужості): , що читається як "A еквіалентно B". (див. знак кон'юнкції)

Символ  використовується як скорочення для позначення відношення строгої переваги:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pareto, Vilfredo (1906). Manuale di economia politica, con una introduzione alla scienza sociale. Societa Editrice Libraria.