Орлов Віктор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віктор Орлов
Особові дані
Повне ім'я Віктор Григорович
Орлов
Народження 4 жовтня 1946(1946-10-04) (73 роки)
  Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР
Зріст 180 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР, Україна, Росія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964 СРСР «Будівельник» (У) 14 (3)
1965—1966 СРСР «Трактор» (В) 53 (10)
1966—1970 СРСР «Шахтар» (Д) 59 (8)
1970—1977 СРСР «Таврія» (С) 293 (61)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віктор Григорович Орлов (рос. Виктор Григорьевич Орлов; нар. 4 жовтня 1946, Магнітогорськ, Челябінська область, РРФСР) — радянський український футболіст та український тренер, нападник. Майстер спорту СРСР, Заслужений тренер України.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

У дитинстві займався футболом і хокеєм[1]. Перший футбольний тренер - Костянтин Дмитрієв[1]. У п'ятнадцятирічному віці, в 1962 році вступив в уфимський технікуму фізкультури, де займався хокеєм[1]. Пізніше, Віктора запросив Федір Новіков, головний тренер уфимського футбольного клубу «Будівельник» у стан команди[1]. Спочатку грав за другу команду, а потім потрапив і в основний склад, який виступав у другій лізі СРСР[1]. У 1965 році перейшов у волгоградський «Трактор», який також грав у Другій лізі. Орлов запрошувався до молодіжної збірної СРСР, де його помітили представники донецького «Шахтаря», куди він перейшов у 1966 році[1]. У складі команди провів чотири роки, граючи також за дубль[1]. 6 жовтня 1968 року в матчі проти кіровабадського «Динамо» (3:0), Віктор забив останній м'яч у грі, який став 700-м голом «Шахтаря» в чемпіонатах СРСР[2].

У 1970 році став гравцем сімферопольської «Таврії», куди його запросив Анатолій Заяєв[3]. «Шахтар» обміняв його та Василя Грубчака на Миколу Климова та Андрія Черемисіна[1]. У першому ж сезоні разом з командою став срібним призером другої ліги СРСР. У 1973 році команда стала переможцем турніру й вийшла в Першу лігу. У 1974 році «Таврія» обіграла у фіналі Кубка Української РСР житомирський «Автомобіліст» (4:1). Наступного року сімферопольці знову дійшли до фіналу, але поступилися кіровоградській «Зірці» (2:3). У своєму останньому сезоні в команді «Таврія» посіла третє місце у Першій лізі.

У складі «Таврії» провів понад 300 матчів і забив понад 50 м'ячів. Орлов виступав на позиції нападника, нерідко грав як капітан команди[1]. Займає десяте місце в списку гвардійців «Таврії»[4] восьме місце в списку найкращих бомбардирів[5]. У 2010 році сайт Football.ua включив його до списку 50 найкращих гравців «Таврії», де він посів восьме місце[6].

У 1980 році грав у сімферопольському «Метеорі».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По закінченні гри за «Таврію» вступив до вищої школи тренерів СРСР[1]. У 1980 році отримав пропозицію стати другим тренером «Таврії», де пропрацював чотири роки[7]. Потім Віктор Орлов почав працювати з дітьми в школі «Таврії». Вісім років ренував футболістів 1975 року народження, там серед його вихованців були Олексій Храмцов, Владислав Мальцев, Ігор Чечоткін, Олексій Осіпов й Сергія Аверін[1][8]. З 1992 по 2007 рік був тренером у кримському училищі олімпійського резерву. Там він підготував таких футболістів як Андрій Несмачний, Сергій Коврижкін, Олексій Храмцов, Дмитро Леонов, Станіслав Печонкін, Артур Новотрясов, Василь Попов і Віталій Саранчуков[1][7][8][9][10][11][12]. Згодом знову повернувся в школу «Таврії», де тренував дітей 1995 року народження[1].

У 2003 році був удостоєний звання заслуженого тренера України з футболу[8]. Спільно з Ігорем Волковим проводив дитячий турнір у Саках в 2012 році[13]. Засновник некомерційної організації «Ветерани футболу Криму і Севастополя».

Досягнення[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1964 «Будівельник» (Уфа) Друга ліга 14 3
1965 «Трактор» (Волгоград) 38 5
1966 15 5 1 3
1966 «Шахтар» (Донецьк) Вища ліга 4 1
1967 6 1
1968 17 3 1 0
1969 31 3 1 0
1970 1 0
1970 «Таврія» Друга ліга 34 10
1971 38 12
1972 35 8
1973 47 8
1974 Перша ліга 34 4 2 0
1975 38 10 2 0
1976 36 4 3 0
1977 31 5 1 0

Джерела:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Віктор Орлов: «Відчув себе в "Таврії" своїм з першого ж матчу» (ru). Офіційний сайт СК «Таврія». 25.08.2013. Процитовано 2017-06-04. 
  2. Пам'ятні дати тижня: 3-9 жовтня (ru). Офіційний сайт ФК «Шахтар» (Донецьк). 03.10.2011. Процитовано 2017-06-04. 
  3. Легендарному Віктору Орлову – 70! (ru). Крымский спорт. 04.10.2016. Процитовано 2017-06-04. 
  4. Гвардійці «Таврії» в чемпіонатах (ru). Історія «Таврії». Процитовано 2017-06-04. 
  5. Бомбардири «Таврії» в чемпіонатах (ru). Історія «Таврії». Процитовано 2017-06-04. 
  6. Павел Морозов (05.02.2010). 50 найкращих. «Таврія» (частина друга) (ru). Football.ua. Процитовано 2017-06-04. 
  7. а б Андрій Басін (26.02.2008). Віктор Орлов: «Суперники нас поважали» (ru). Офіційний сайт СК «Таврія». Процитовано 2017-06-04. 
  8. а б в Гаррінальд Немировський (23.08.2003). Вітаємо, Віктор Григорович! (ru). Кримська правда. Архів оригіналу за 14.04.2015. Процитовано 2017-06-04. 
  9. Вадим Момотюк (28.01.2012). Дмитро Леонов: «Мені буде приємно грати в Севастополі» (ru). FootballNews.com.ua. Архів оригіналу за 08.01.2019. Процитовано 2017-06-04. 
  10. В'ячеслав Лашук (12.01.2011). Станіслав Печонкін: «Енергією заряджає атмосфера в команді» (ru). Sport.ua. Процитовано 2017-06-04. 
  11. Тетяна Ящук (18.05.2012). «Таврія» підписує захисника «Кримтеплиці» (ru). Sport.ua. Процитовано 2017-06-04. 
  12. Віталій Саранчуков — рекордсмен і патріот! (ru). UA-Футбол. 07.06.2010. Процитовано 2017-06-04. 
  13. Молодіжний склад «Таврії» виграв міні-турнір у Саках (ru). Офіційний сайт СК «Таврія». 11.10.2012. Процитовано 2017-06-04. 

Посилання[ред. | ред. код]