Орнітолест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ornitholestes
Час існування: Пізній Юрський період,
Скелет з Королівського Тіреллового музею
Скелет з Королівського Тіреллового музею
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Завропсиди (Sauropsida)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящіротазові (Saurischia)
Підряд: Тероподи (Theropoda)
Родина: Tyrannoraptora
Підродина: Ornitholestinae
Рід: Ornitholestes
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ornitholestes
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ornitholestes hermanni
EOL logo.svg EOL: 4433872
Fossilworks: 38529

Орнітоле́ст (також орнітолестес лат. Ornitholestes) — рід динозаврів пізнього юрського періода, що відомий по одному виду Ornitholestes hermanni (також застаріле — Coelurus hermanni) із Західної Лавразії (сьогодні Північна Америка). На сьогодні орнітолест відомий тільки по одному неповному скелету з сильно подрібненим черепом, що були знайдені в кар'єрі у штаті Вайомінг 1900 року. 1903 року скелет описав американський геолог та палеонтолог Генрі Осборн. Орнітолест був першим тероподом, якого описали у 1900-х роках.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва походить від грец. ὄρνις — «птах» та грец. λῃστής — «розбійник». Орнітолест одержав назву, що означає «пташиний грабіжник», у 1903 році, коли в США було знайдено перші кістки цього виду динозаврів.[1] Назва єдиного виду цього роду — Ornitholestes hermanni вшанувала Адама Германна, головного препаратора музею, який керував відновленням і монтажем каркаса. Через деякі суперечки на початку XX століття певний час вважали, що орнітолеста слді віднести до відомого тоді роду Coelurus, однак подальші дослідження виявили хибність цього і 1980 року Джон Остром відновив приналежність Ornitholestes hermanni до унікального роду Ornitholestes.

Реставрація прижиттєвого вигляду орнітолеста.

Класифікація і систематика[ред.ред. код]

Відносно положення орнітолесту точилася серйозна полеміка, через що вид та рід мігрували в різні таксономічні групи, допоки не дійшли на сьогодні певної згоди, що він належить до клади Целуврозаврів, є найпримітивнішим членом групи Манірапторів, що входить до цієї клади.

Maniraptora (=Metornithes)

Alvarezsauria
Shuvuuia.jpg


unnamed

Therizinosauria
Nothronychus BW2.jpg


Chuniaoae (=Aviremigia)

Oviraptorosauria
Nomingia gobiensis.png


Paraves

Scansoriopterygidae


Eumaniraptora

Dromaeosauridae
Utahraptor BW.jpg




Troodontidae
Zanabazar.jpg



Avialae
Ichthyornis BW.jpg








Кладограма Манірапторових 2013 року згідно досліджень Паскаля Годефру з співавторами.[2]

Хоча більш ретельні аналізи припускають, що він є ще більш примітивним, аніж представники групи Манірапторових, можливо, близький родич Juravenator starkii.[3]

Загальна будова[ред.ред. код]

Орнітолести були досить дрібними динозаврами і важили надзвичайно мало. Довжина дорослого орнітолеста — від кінчика носа до кінчика хвоста — становила за різними оцінками в межах 2-2,08 метрів. Оцінювання ваги орнітолеста також є приблизним, в межах 12,6-15 кг. Його голова була пропорційно меншою, ніж у більшості інших хижих динозаврів, але череп був огрядний, з короткою мордою і міцною нижньою щелепою. Орбіти (очниці) були досить великими, розміром понад 25 % від довжини черепа. Не виявили ніяких ознак кістки навколо очей. Передні зуби орнітолестів були конічної форми, зі зменшеними зубчиками; задні зуби були відігнуті та більш різко зазубрені, аналогічно іншим тероподовим. Зуби не поширювались до орбіт, і жоден зуб при цьому не був завдовжки більшим аніж одна третина черепа. Раніше деякі дослідники вважали, що з нижньої щелепи доверху йшов ріг, однак останні інтерпретації зовнішнього вигляду орнітолесту рогу не містять.

Орнітолест мав відносно коротку шию з невеликою S-подібною кривизною. Хвіст був довгим та батогоподібним, сягав завдовжки трохи більше половини довжини тіла. Не всі його хребці збереглися, але дослідники вважають, що він мав дев'ять чи десять шийних хребців, тринадцять спинних, чотири крижових і від 39 до 44 хвостових.

Передні кінцівки орнітолесту були відносно довгими, трохи менше двох третин від довжини задніх ніг. Плечова (верхня кістка передньої лапи) була великою, трохи довшою від променевої та ліктьової кісток передпліччя. Орнітолеста часто зображують як швидкого, довгоногого теропода, але його кістки нижніх кінцівок були досить короткими.

Канонічний малюнок Чарльза Найта 1918 року — «Орнітолест впольовує археоптерикса». На сьогодні це вважають перебільшенням.

Палеобіологія[ред.ред. код]

При дослідженні кісток ніг не було знайдено ніяких ознак стресових переламів.

Функція передніх кінцівок[ред.ред. код]

Дослідження показали, що передпліччя мбули здатні гойдатися в межах 95°, якщо були загнуті всередину в ліктьовому суглобі в максимально можливій мірі, плечова кістка і передпліччя утворювали кут 53°. Здатність орнітолеста згинати передпліччя під кутом, значно гострішим за 90°, є характерною для Манірапторових, але відсутня в більш примітивних тероподів, зокрема таких, як аллозавр.

Живлення[ред.ред. код]

Сьогоднішня оцінка живлення орнітолесту припускає що він був твариною, яка переходила від вживанням рослин до повної м'ясоїдності. Ймовірно він живився переважно падлом. Крім цього, в його раціон входили комахи та інші дрібні істоти. Могли поїдати і яйця птахів. Рештки, знайдені поблизу від скелета орнітолеста, вказували на те, що він, мабуть, харчувалися різноманітними дрібними істотами. Передні кінцівки орнітолеста, судячи з їхньої будови, були прекрасно пристосовані для захоплення різних предметів, Мабуть, із їхньою допомогою орнітолест міг брати й наприклад, яйця, які хотів з'їсти. Можливо, орнітолест також міг ловити і поїдати птахів, які щойно з'явилися на Землі в процесі еволюції, хоча на сьогодні це спростовують, вважаючи помилковим канонічне зображення орнітолесту, який ловить археоптерикса. Є навіть міркування, що він міг харчуватися прісноводними рибами. Як для справжньої м'ясоїдної тварини голова в орнітолеста була досить маленькою. Але за припущеннями це разом із міцними щелепами давали можливість більш активного здобутку наземних тварин. За приблизними підрахунками орнітолест мав для підтримування свого існування з'їдати на день при своїй вазі 12-15 кг не менше 700 г м'яса.

Нічний спосіб життя[ред.ред. код]

Йде полеміка стосовно того, чи був він нічною твариною. Деякі вчені припустили, що широкість орбіт була пов'язана з наявністю великих очей, що є ознакою ночних тварин, однак інші дослідники це спростовують, зважуючи на скудість решток орнітолесту, що не дає за їх переконаннями змогу зробити такий висновок.

Шкірні покриви[ред.ред. код]

Ще у 1944 році Персі Лоу висунув гіпотезу про те, що орнітолест мав пташине пір'я, однак в подальшому це було піддано критиці, тривалий час вважали, що цей динозавр мав луску як покриття у більшості розвинених динозаврів. Однак на сьогодні переважає думка, що все таки орнітолест мав примітивне пір'я, яке огортало його наче коротке пальто. Пір'я ізолювало від зниження навколишньої температури, ймовірно також самиці використовували його для вистилання гнізд.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Osborn, Henry Fairfield (1903). «Ornitholestes hermanni, a new compsognathoid dinosaur from the Upper Jurassic». Bulletin of the American Museum of Natural History 19 (12): 459—464.
  2. Pascal Godefroit, Andrea Cau, Hu Dong-Yu, François Escuillié, Wu Wenhao and Gareth Dyke (2013). A Jurassic avialan dinosaur from China resolves the early phylogenetic history of birds. Nature. in press. doi:10.1038/nature12168. PMID 23719374. 
  3. Godefroit, Pascal; Cau, Andrea; Hu, Dong-Yu; Escuillié, François; Wu, Wenhao; Dyke, Gareth (2013). A Jurassic avialan dinosaur from China resolves the early phylogenetic history of birds. Nature 498 (7454). с. 359–362. Bibcode:2013Natur.498..359G. doi:10.1038/nature12168. PMID 23719374. 

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Osborn, Henry Fairfield (1903). «Ornitholestes hermanni, a new compsognathoid dinosaur from the Upper Jurassic». Bulletin of the American Museum of Natural History 19 (12): 459—464.
  • Ostrom, John H. (1980). «Coelurus and Ornitholestes: Are they the same?». In Jacobs, Louis L. Aspects of Vertebrate History: Essays in Honor of Edwin Harris Colbert. Museum of Northern Arizona Press. pp. 245—256. ISBN 978-0-89734-052-6.
  • Paul, Gregory S. (1988). «Ornitholestians and Allosaurs». Predatory Dinosaurs of the World. Simon & Schuster. pp. 302—318.
  • Glut, Donald F. (1997). «Ornitholestes». Dinosaurs: The Encyclopedia. McFarland & Company. pp. 643—646.