Батіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покарання «великим» батогом. Гравюра Ж.-Б. Лепренса, близько 1765 р.

Баті́г (похідне утворення від прасл. *batъ — «палиця»), пу́га — прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин[1][2][3].

Будова[ред. | ред. код]

Батіг складається з дерев'яного руків'я (відомого як батожи́льно, батожи́сько чи пу́жално, діал. пужа́к), до якого кріпиться джгут з переплетених ременів.

Покарання батогом[ред. | ред. код]

Покарання батогом Наталії Лопухіної. Гравюра Ж.-Б. Лепренса, 1766

Російський батіг для тілесних покарань міг існувати в кількох варіантах. Один з них складався з дерев'яного руків'я близько 35 см довжиною, до якого кріпився шкіряний стовпець, довжиною близько 70 см (1 аршин), з мідним кільцем на кінці; до кільця прив'язувався ремінцем хвіст, теж близько аршина завдовжки, зроблений з широкого ременя сиром'ятної шкіри, жолобчастого, виробленого на кінці у вигляді кігтя. Цим кігтем і завдавалися удари. Застосовувався і як засіб покарання, і як засіб допиту на тортурах: допитуваного із зав'язаними за спиною руками підіймали на дибі, і в цьому положенні він отримував удари батогом[4]. Частіше караного прив'язували до «кобили» — стовпа з перекладиною чи лавки[5].

Батіг (Bullwhip).jpg
Батіг(Stockwhip).jpg
Батіг(snakewhip).jpg

Інший варіант складався з переплетених шкіряних смуг і дротів, на кінці батога вони розходилися. Ще один варіант, відомий як «великий батіг», складався з держака приблизно 60 см довжиною, до якого кріпився плоский ремінь, удвічі довше руків'я, що закінчувався мідним кільцем, до якого кріпився ще один ремінь шириною 5 см, довжиною 60 см, дедалі тонший до кінця. Ремені виварювали в молоці й висушували на сонці для надання цупкості.

За твердженнями європейських джерел, від абревіатури ВРНК (рос. «вор, разбойник, наказан кнутом» — «злодій, розбійник, покараний батогом»), випеченої на лобі засудженого, походить і слово «варнак»[6]. Втім, більш ймовірним уявляється тюркське походження цього слова[7].

У 1832 р. син французького маршала Даву, перебуваючи в Москві, таємно купив у ката два батоги. З цього приводу 22 вересня 1832 року вийшло секретне Височайше повеління: «надалі ні батогів, ні ката нікому не показувати»[4].

Покарання батогом у Російській імперії скасоване «Уложенням про покарання кримінальні і виправні» 1845 року і замінене покаранням канчуками[4].

Інше[ред. | ред. код]

Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців з прядивним, волосяним чи шовковим навиттям називається гарапником[8]. Первісно вживався на псовому полюванні для нацьковування гінчаків на зайця[9].

Прислів'я, мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Батіг та пряник — підхід до управляння чи виховання шляхом покарання та винагороди
  • Як з клоччя батіг — ні на що не придатний
  • Пропав батіг, пропадай і пужално!
  • Батогом ковадла не розсічеш

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Батіг // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пуга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  4. а б в Кнут, орудие наказания // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  5. Кобила // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 664. — 1000 екз.
  6. Moynahan, Brian (1997). Rasputin : the saint who sinned (вид. 1st). New York: Random House. ISBN 0679419306. 
  7. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  8. Гарапник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Арапник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]