Оскар Потіорек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Потіорек
нім. Oskar Potiorek
словен. Oskar Potiorek
Оскар Потіорек нім. Oskar Potiorek

8-й Генерал-губернатор Боснії і Герцеговини
Час на посаді:
10 березня 1911 року — 22 грудня 1914 року
Монарх  Франц Йосиф I
ПопередникМаріян Варешанин
НаступникСтефан Саркотич

Народився20 листопада 1853(1853-11-20)
Бад-Блайберг
Помер17 грудня 1933
Клагенфурт
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Професіявійськовик
Нагороди
Командор Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Оскар Потіорек (нім. Oskar Potiorek 20.11.1853, Бад-Блайберг — 17.12.1933, Клагенфурт) — австро-угорський генерал (фельдцейхмейстер) словенського походження. Генерал-губернатор Боснії і Герцеговини у 1911—1914 роках, учасник Першої світової війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Оскар Потіорек народився у Бад-Блайбергу у німецько-словенській сім'ї гірничого чиновника. Здобув освіту у Технічній військовій академії (1867 рік). У 1871 році отримав звання лейтенанта. У 1875 році розпочав навчання в Академії Генерального штабу, яку закінчив у 1877 році, після чого продовжив службу у Генеральному штабі.

У 1883—1886 роках служив у 17-му, а у 1890—1891 роках — у 7-му піхотному полку. Він зарекомендував себе хорошим штабним працівником, і у 1886 році був переведений у Оперативне бюро Генерального штабу, а у 1892 році став його начальником.

З 1898 року — командувач 64-ї піхотної бригади. З 1902 року — заступник начальника Генерального штабу. З 1907 року — командувач 3-го армійського корпусу, розміщеного у м. Грац. У 1909 році отримав звання фельдцехмейстера.

З 1910 року Потіорек — інспектор армії в Сараєво, в 1911 році був призначений генерал-губернатором Боснії і Герцеговини.

Вбивство Франца Фердинанда[ред. | ред. код]

У 1913 році Потіорек запросив ерцгерцога Франца Фердинанда взяти участь у військових навчаннях, які мали відбутись 26-27 червня 1914 року.

28 червня 1914 року Потіорек перебував в одній машині з Францом Фердинандом та його дружини Софія Хотек і став свідком їх убивства. Пізніше на суді Гаврило Принцип заявив, що куля, яка влучила у Софію Хотек, призначалась для Потіорека.

Після вбивства ерцгерцога Потіорек виступив одним з організаторів сербських погромів.[1] Він організував загони допоміжної міліції (нім. Schutzkorps), які взяли участь у репресіях сербів[2]. Внаслідок репресій більше 5 500 сербів були арештовані, 460 чоловік були страчені, від 700 до 2 200 чоловік померли в ув'язненні. Більше 5 000 сербських сімей були змушені покинути Боснію[3][4].

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Незважаючи на відповідальність через неналежну охорону ерцгерцога, Потіорек залишився на своїй посаді. З початком мобілізації у серпні 1914 році він був призначений командувачем австро-угорських військ на Балканах та командувачем 6-ї армії. Початково під його командуванням перебували 2-га, 5-та та 6-та армії, але з початком мобілізації в Росії було вирішено відправити 2-гу армію на схід. Таким чином, під командуванням Потіорека були 5-та (80 тис. чоловік) та 6-та (60 тис. чоловік) армії, але частина військ 6-ї армії була розгорнута проти Чорногорії.

28 липня австро-угорські війська обстріляли Белград, а 12-го серпня розпочали наступ на Сербію. Оскільки залізниці з Балкан в Галичину, куди мала бути передислокована 2-га армія, були перевантажені і відправка військ затримувалась, Потіорек вирішив використати частину військ для наступу на Сербію.

5-та і 6-та армії наступала з Боснії, а частини 2-ї армії зі Срему. Сербське командування очікувало, що австрійці будуть наступати з півночі, де була рівнинна місцевість. Натомість Потіорек вирішив наступати із заходу, де місцевість була гористою. Біля гори Цер сербські війська зупинили та розбили австро-угорську армію.

Перегрупувавши війська, Потіорек 7 вересня розпочав новий наступ на Сербію. Серби 2 місяці стримували наступ австрійських військ, але зрештою були змушені відступити. 30 листопада був захоплений Белград.

Проте 3 грудня розпочався сербський контрнаступ, в результаті чого 15 грудня 1914 року Белград був звільнений. Австо-угорські війська знову були вигнані з території Сербії, втративши більше 60 000 чоловік убитими та 46 000 полоненими.

Завершення служби[ред. | ред. код]

Поразка викликала невдоволення австрійського командування і 27 грудня 1914 року Потіорек відкликаний з поста командувача, а 1 січня 1915 року відправлений у відставку.

Він повернувся до Австрії та оселився в Клагенфурті. Потіорек дуже переживав за свою поразку та відставку, і за спогадами сучасників, декілька разів намагався скоїти самогубство[5]. Він вів усамітнене життя. У себе в квартирі він зберіг диван, на якому помер смертельно поранений Франц Фердинанд.

Оскар Потіорек помер у 1933 році у Клагенфурті, де й був похований. У 1966 році його прах був перепохований на цвинтарі Терезіанської академії у Вінер-Нойштадті.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Novak, Viktor (1971). Istoriski časopis. с. 481. Процитовано 7 December 2013. «Не само да Поћорек није спречио по- громе против Срба после сарајевског атентата већ их је и организовао и под- стицао.» 
  2. Ivo Banac (1988). The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics. Cornell University Press. с. 367. ISBN 978-0-8014-9493-2. Процитовано 4 December 2013. «Schutzkorps, auxiliary militia raised by the Austro-Hungarians, in the policy of anti-Serb repression» 
  3. John R. Schindler (2007). Unholy Terror: Bosnia, Al-Qa'ida, and the Rise of Global Jihad. Zenith Imprint. с. 29. ISBN 978-1-61673-964-5. 
  4. Mitja Velikonja (5 February 2003). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. с. 141. ISBN 978-1-58544-226-3. 
  5. Francesco Lamendol: «La Seconda e la Terza Campagna Austro-Serba», September-December 1914 (італ.)
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 58.(нім.)
  7. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien, 1918. — S. 53.(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кто был кто в Первой мировой войне / К. А. Залесский. -М.:ООО «Издательство АСТ»; ООО «Издательство Астрель», 2003. — 894 с., 32 ил ISBN 5-17-019670-9

Посилання[ред. | ред. код]