Острів Хасіма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острів Хасіма
Battle-Ship Island Nagasaki Japan.jpg
Географія
32°37′40″ пн. ш. 129°44′18″ сх. д. / 32.62778° пн. ш. 129.73833° сх. д. / 32.62778; 129.73833Координати: 32°37′40″ пн. ш. 129°44′18″ сх. д. / 32.62778° пн. ш. 129.73833° сх. д. / 32.62778; 129.73833
Місце знаходження Південно-Східна Азія
Площа 0,063 км²  
Довжина 0.48 км
Ширина 0.16 км
Країна
Японія
Населення 0 (2012)
Острів Хасіма (Японія)
Острів Хасіма
Острів Хасіма

Острів Хасіма у Вікісховищі

Острів Хасіма (яп. 端島, はしま, хасіма, прикордонний острів) — японський тихоокеанський острів у префектурі Наґасакі. Острів є одним з Об'єктів промислової революції періоду Мейдзі, що занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Географія[ред.ред. код]

Острів Хасіма знаходиться у Східно-Китайському морі приблизно в 15 кілометрах від міста Наґасакі на південному заході Японії і є один з 505 безлюдних островів префектури Наґасакі. Площа острова — 6,3 га, довжина берегової лінії — 1200 м. Довжина острова з півночі на схід — 480 м, а зі сходу на захід — 160 м.

Назва[ред.ред. код]

Назва острова з японської перекладається як «прикордонний острів», також Хасіму називають Ґункандзіма (яп. 軍艦島) — «островом-лінкором». Така назва пішла ще з 1920-х років, коли журналісти місцевої газети «Nagasaki Daily News» примітили, що Хасіма за силуетом нагадує лінійний корабель «Тоса», який у той час будувала корпорація «Міцубісі» на верфі в Наґасакі[1]. Лінкор довжиною 234 метра повинен був стати флагманом Імператорського військово-морського флоту Японії.

Історія[ред.ред. код]

Схема поступового збільшення площі острова. Червоним кольором обведено початкові розміри острова

До 19 століття острів представляв собою лише шматок скелі, на якому гніздилися птахи та часом знаходили притулок рибалки з сусідніх островів. Але все змінилося, коли в надрах скелі знайшли поклади вугілля.

Острів Хасіма, 1930-і роки

Вже з 1887 року острів став промисловим центром. З 1887 по 1974 роки на ньому проживали люди, які займалися, переважно, видобутком корисних копалин. Крім видобутку вугілля тут почали виробляти військову продукцію.

Вугільна промисловість почала процвітати у 1890 році, після купівлі острова компанією «Міцубісі», за 100 000 ієн у місцевого власника Фукагорі. У 1916 році на острові видобувалося 150 тисяч тонн вугілля на рік.

Концерн «Міцубісі» розробив проект підводного видобутку вугілля на острові Хасім. У 1895 році компанія відкрила нову шахту глибиною 199 метрів, а в 1898 році ще одну. В результаті під островом Хасім утворився справжній лабіринт з підземно-підводних виробок глибиною до 600 метрів нижче рівня моря.

Із розвитком промисловості територія острова збільшувалася штучним шляхом, за рахунок породи, що видобували з шахт та насипали на мілководдя.

До початку Другої світової війни вугільна шахта на Хасіма була одним з основних вугледобувних підприємств Японії. У 1941 році на острові видобули 410 000 тон вугілля.

«Будинок Гловера», сучасний стан

У 1960-х роках перехід світової економіки з вугілля на нафту вдарив по вугільній промисловості Японії.

У 1974 році Міцубісі оголосила про закриття вугільних шахт Хасіми. Після цього острів було залишено його мешканцями.

За 87 років видобутку вугілля на острові, його добули 16,5 мільйона тонн.

Архітектура[ред.ред. код]

Будинок у 1930-і роки

У 1907 році почали зводити по всьому периметру острова стіну, яка б захищала острів від бур, тайфунів та штормів[2]. 1916 року на острові було збудовано перший в Японії бетонний житловий будинок, так званий «Будинок Гловера», який зпроектував шотландський інженер Томас Блейк Гловер у Період Мейдзі. «Будинок Гловера» — це семиповерхова будівля з садом на даху та крамницею на цокольному поверсі.

У 1918 році на острові був побудований ще більш масштабний житловий комплекс «Nikkyu». Будівля була дев'ятиповерховою, у формі літери E, та налічував 241 помешкань.

Найбільший житловий будинок — «Будівля № 65», був зведений у 1944 році. Це 9-поверхова П-подібна будівля на 317 квартир, єдиний будинок такого типу та розмірів, побудований в Японії у першій половині 1940-х років.

«Будівля № 65», сучасний стан

Острів Хасіма, у ті часи, став полігоном для випробувань нового будівельного матеріалу залізобетону, який дозволяв зводити об'єкти немислимих раніше масштабів. Зведення житлових будинків не припинялося навіть в період Другої світової війни.

У 1958 році була побудована 7-поверхова школа. З першого по четвертий поверх комплексу займала початкова школа, вище розташовувалися старші класи. На самому верхньому рівні знаходилися спортивний та актовий зали. Школа стала останньою великою будівлею зведеною на острові.

Через маленьку територію вулички на острові надзвичайно тісні, адже транспорту не було. Використовувалася також територія дахів, де висаджувалися невеликі скверики для відпочинку. Для цього у 1963 році з острова Кюсю було завезено ґрунт. Мешканці острова, в примусовому порядку, залучалися до громадських робіт з утримання будинків, прибирання громадських приміщень і території.

Руїни буддійського храму Семпуку-джі (яп. 泉福寺)

На острові була своя соціальна ієрархія, і це відбивалося у розподілі житла. Керуючий шахтою «Міцубісі» займав єдиний на острові одноповерховий особняк, побудований на вершині скелі. Лікарі, менеджери, вчителі мешкали в окремих будинках, що складався з двокімнатних помешкань, де були кухня та санвузол. Сім'ям шахтарів мешкали у двокімнатних квартирах площею 20 м², без власних кухні, душа і туалету — вони були загальними на поверсі. Самотні шахтарі, а також сезонні робітники, проживали у крихітних квартирах площею 10 м², з кухнею і туалетом на поверсі, фактично гуртожитки

Протягом 58 років концерн «Міцубісі» звів на острові 30 багатоповерхових будинків. На острові були свої дитячий садок, початкова і середня школа для дітей співробітників, шпиталь, кінотеатр, клуб для шахтарів, плавальний басейн, готель, поліцейський відділок, пошта, буддійський та синтоїстський храми. Енерго- та водопостачання здійснювалося з материка.

Населення[ред.ред. код]

У 1916 році населення острова становило 3 тисячі осіб. Під час Другої світової війни багатьох гірників призвали в армію, тому брак робочої сили концерн «Міцубісі» заповнив корейськими та китайськими гастарбайтерами. Багато хто з цих працівників померли, від складних умов праці та поганого відношення[3].

У 1959 році населення острова становило 5259 осіб, що в перерахунку на площу острова давало найвищу щільність населення у світі – 83.500 осіб на км²[4]. 1960 року населення вже було 5267 мешканців. Це було найбільш густонаселене місце на планеті Земля.

Після закриття шахти компанією «Міцубісі», 20 квітня 1974 року острів Хасіма залишила остання партія мешканців.

Схема розташування будівель на острові, червоним кольором виділена територія, відкрита для вільного відвідування

Туризм[ред.ред. код]

Острів Хасіма відомий своїми покинутими залізобетонними будівлями та стіною, що оточує захищає острів від моря. Подорожі до острова були заборонені урядом Японії[5]. Доступ на сам острів з 2005 був лише у представників преси, але у 2009 році невелику частину острова дозволили відвідувати звичайним туристам. Закритий доступ пояснюють аварійним станом майже всіх будівель, хоча берегова лінія була захищена бетоном, але руйнівний впливу тайфунів не змогли уникнути.

В даний час острів знаходиться під управлінням міста Наґасакі, після того як у 2002 році компанія «Міцубісі» продала острів місту[6].

У вересні 2008 року острів Хасіма був включений в список на отримання статусу «Світова спадщина ЮНЕСКО» як пам'ятник епох Тайша і Шова.

З 22 квітня 2009 року відкрито регулярне морське сполучення до острова з міста Наґасакі, був організований спеціальний пішохідний маршрут по відкритій для відвідин частині острова.

У 2013 року користувачі «Google Earth» змогли здійснювати віртуальні прогулянки по вулицях острова Хасіма[7]. Так острів став туристичною пам'яткою, для людей влаштовують оглядові тури на човні.

У 2015 року, під час 39-ої сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, офіційно були зараховані Об'єкти промислової революції періоду Мейдзі до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Одним з об'єктів промислової революції є острів Хасіма[8].

У масовій культурі[ред.ред. код]

На острові, у 2000 році, фільмували деякі сцени японського фільму Королівська битва.

У серіалі «Життя після людей» (2009) острів був показаний як приклад того, що трапиться з містом, котре покинули мешканці 35 років тому.

Автори фільму про Джеймса Бонда, натхненні містом-примарою, скопіювали лігво головного лиходія — Рауля Сільви (Хав'єр Бардем) з епопеї «007: Координати «Скайфолл»», саме з Хасіми. Хоча саму стрічку фільмували у 2011 році в павільйонах студії «Pinewood».

Світлини[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Brian Burke-Gaffney, "Hashima: The Ghost Island" In Crossroads: A Journal of Nagasaki History and Culture, No.4, Summer 1996, pp.33-52. ISSN:0919-6102 Click here for the text of the article.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1484
англ.рос.