Офшор
Ця стаття містить інформацію, яку треба перевірити на наявність недостовірних фактів і хибних даних. (жовтень 2016) |
Офшо́р (англ. offshore — «поза берегом», «поза межами») — це метод ухилення від сплати податків, який спирається на законодавство багатьох країн (в основному острівних), які частково або повністю звільняють від оподаткування доходи компаній, отримані поза межами кордонів (берегів) країни реєстрації; один з основних і найефективніших методів цього спрямування. Часто умовою того, щоб вважати компанію офшорною, є відсутність у неї господарської діяльності в межах (суші) країни реєстрації.
Термін «офшор» вперше з'явився в одній із газет на східному узбережжі США наприкінці 50-х років XX століття. Мова йшла про фінансову організацію, що перемістила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом. Таким чином, походження терміну «офшор» не юридичне, а економіко-географічне.
Сьогодні можна спостерігати різне написання англійського слова offshore (пор.: офф-шор, оф-шор, оффшор, офшор). Проте правописним нормам сучасної української літературної мови відповідає написання офшор[1], бо в загальних назвах іншомовного походження при збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово, як маємо у словах імміграція (бо є міграція), інновації (бо є новації).
Компанії, зареєстровані в офшорі, використовуються для зменшення податкового тягаря на бізнес та для захисту активів. Класичні офшорні компанії не мають права вести будь-яку діяльність на території країни, де вони зареєстровані. Вони також звільнені від будь-якої податкової звітності та сплачують лише фіксований податковий збір.
Приклади класичних офшорів: Беліз, Панама, Домініка, острів Джерсі та інші.
Компанії, зареєстровані в офшорних зонах із низьким рівнем оподаткування (юридичні офшори), повинні здавати звіти та платити податки за спрощеною системою оподаткування.
Приклади офшорів з низьким рівнем оподаткування: Велика Британія, Кіпр, Гонконг, Нова Зеландія.
Компанії, зареєстровані в таких юридичних зонах, використовуються для забезпечення високого рівня довіри, вони зобов'язані сплачувати всі податки та здавати звіти, завірені аудитором.
Приклади таких юрисдикцій: Австрія, Швейцарія, Данія.
- Олексій Вєдров. Пісок крізь пальці: офшори в українській і світовій економіці // Спільне. — 24.05.2013.
- Олександр Кравчук. Україна офшорна. Історія формування вітчизняної моделі економіки // Спільне. — 08.12.2015.
- Михайло Небога. Економічні наслідки офшорної торгівлі України // Спільне. — 18.12.2015.
- Олександр Ляхович. Торгівля через офшорні зони: раціональна необхідність чи перепона для розвитку України? // Спільне. — 04.01.2016.
- Віталій Дудін. Можливості в боротьбі з виведенням капіталів за кордон: юридичний аспект // Спільне. — 21.01.2016.
- Брук Гаррінґтон. Як заможні люди захищають свої гроші: Таємничий світ фахівців з мінімізації податків — погляд з середини // Спільне. — 18.05.2016.
- Михайло Небога. Офшорні схеми в сільському господарстві України: вигоди для експортерів та втрати для бюджету // Спільне. — 26.03.2018.
- Офшор //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
- Івасишина Т.А., Коркач І.В. Офф-шор, оф-шор, оффшор чи офшор?// Українська мова: Наук.-метод. журнал Ін-ту української мови НАН України. – 2006. - № 2. – С.121. - ISSN [https://portal.issn.org/resource/ISSN/1682-3540 1682-3540]
- ↑ Івасишина Т.А., Коркач І.В. Офф-шор, оф-шор, оффшор чи офшор?