Аудитор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аудитор (1762).

Ауди́тор (лат. auditor — слухач) — фізична особа, що має право перевіряти стан фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств та установ на основі укладеного з ними контракту за визначену плату та в ході перевірки складати аудиторський висновок, який має юридичну силу в суді.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо стану фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою вивчення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам

Висновки аудитора щодо фінансового стану структури, яку перевіряють, записують у річний звіт про діяльність, який є додатком до балансу. Аудитор повинен мати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право аудиторської діяльності.

Вимоги до аудитора[ред.ред. код]

  • Аудитор має право займатись аудиторською діяльністю як фізична особа-підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.
  • Аудиторам забороняється безпосередньо займатись іншими видами підприємницької діяльності (це не позбавляє їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав).
  • Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, або на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
  • Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб[1].

Зовнішній аудитор насамперед з’ясовує[ред.ред. код]

1) дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності з операцій, що здійснює корпоративне підприємство;

2) стан внутрішнього контролю в умовах корпоративного підприємства та його оцінку;

3) дотримання корпоративним підприємством положень законодавчих та нормативних актів України;

4) виконання економічних завдань, встановлених рішенням загальних зборів власників.

Інші значення[ред.ред. код]

У Німеччині аудиторами називалися молоді правознавці, які були присутні при розгляді справ для отримання навичок та досвіду, але без права голосу. У Франції під час Другої імперії такі аудитори (auditeurs) були присутні на засіданнях державної ради, і з них виходили адміністративні чиновники вищого розряду. Аудиторами в Англії, Франції, Італії та деяких інших державах називалися ще засідателі судів, які вислуховували позивачів, проводили слідчі дії, а іноді приймали звіти від опікунів. Але найчастіше звання аудиторів присвоювалося особам, що займали військовосудові посади. Так, при військових судах у Франції працювали auditeur — особи, які отримали спеціальну юридичну освіту, обов'язки яких полягали в управлінні технічною стороною процесу, але які не мали ні суддівської, ні прокурорської влади. У Німеччині Generalauditor очолював усе військовосудове управління; крім того, були ще корпусні, дивізійні, полкові й гарнізонні аудитори.

У Росії звання аудитора було введено Петром I, який у своєму військовому статуті (1716) і в табелі про ранги (1722) до військових чинів зарахував і аудиторів. Звання це Петро запозичив у Польщі, де аудитор означав суддю, потім особу, яка була присутня або брала участь у слуханні справи. Обов'язки такого аудитора: він повинен був допитувати підсудного та свідків за заздалегідь визначеним переліком питань, складати журнали та визначення, пропонувати їх на затвердження суду, збирати необхідні в справі довідки та докази, складати вихідні папери, виписку зі справи й зачитувати її суду. За результатами позицій суддів аудитор складав вирок (або сентенцію), пояснював обставини справи й закони, за якими підсудний мав бути виправданим або обвинуваченим, але сам він при голосуванні вироку права голосу не мав. Далі, аудитор повинен був слідкувати за судовим розглядом військовосудних справ і дотриманням встановленого порядку, фактично здійснюючи прокурорський нагляд[2].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

ДСТУ ISO 9000

Див. також[ред.ред. код]