Палац Праці (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Палац Ілліча)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Праці
Сучасний стан

На честьЛенін Володимир Ілліч
48°28′29″ пн. ш. 34°59′38″ сх. д. / 48.47472° пн. ш. 34.99389° сх. д. / 48.47472; 34.99389
КраїнаУкраїна
РозташуванняДніпро
Колишні назвиПалац Ілліча, Палац культури металістів Півдня[1]
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
АрхітекторОлександр Красносельський
Дата початку спорудження5 серпня 1926
Відкриття1932
Стильконструктивізм
Призначенняпалац культури
Адресапроспект Сергія Нігояна, 47
Проїздст.метро Метробудівників

Палац Праці. Карта розташування: Україна
Палац Праці
Палац Праці
Палац Праці (Україна)
Мапа

CMNS: Палац Праці у Вікісховищі

Палац Праці (у 1937—2018 роках — Палац Ілліча) — колишній культурно-освітній центр у Дніпрі, будинок культури заводу ім. Петровського. Вважається однією з найкращих у Радянському Союзі споруд у стилі конструктивізму[1][2] і є однією з найбільших будівель в Україні у цьому стилі. Збудований за проєктом Олександра Красносельського. Першопочаткова назва Палац Праці, у 1937 році перейменований на Палац Ілліча.

Розташування

[ред. | ред. код]

Знаходиться у Чечелівському районі, на колишній Брянській площі, за адресою проспект Сергія Нігояна, 47. У 1903, 1905 і 1917 рр. Брянська площа була ареною багатотисячних мітингів робітників, під час Революції 1905 року тут знаходився фактичний центр «Чечелівської республіки».

Історія

[ред. | ред. код]

Конкурс

[ред. | ред. код]

У 1925 р. трест Південсталь отримав дозвіл на будівництво Палацу праці в Катеринославі. Того ж року влада оголосила всесоюзний конкурс на проєкт «Палацу праці». За підсумками конкурсу найкращі проєкти преміювали, але жоден не був визнаним придатним для реалізації через значну вартість, складнощі будівельних робіт й нестачу будівельних матеріалів[3].

Всі проєкти були виконані в конструктивістському стилі, за винятком проєкту Красносельського, який був поданий у класичному стилі. Але коли було обрано як архітектора будівлі Красносельського, він погодився за умови відрядження його до Москви та Ленінграду для вивчення нових досягнень архітектури, зокрема конструктивізму. Після повернення з відрядження, де на Красносельського найбільше справили враження проєкти Палацу праці в Москві[ru] роботи братів Весніних та Палацу культури ім. Горького в Ленінграді[ru], він створив новий проєкт, також у стилі конструктивізму.

Громадськість і влада зустріли новий проєкт досить критично, але він не погодився з новими вимогами і залишив проєктування. Тим не менш, будівництво Палацу в Дніпропетровську почали за проєктом Красносельського, Палац Праці став єдиною збудованою за проєктом Красносельського конструктивістською спорудою[1].

Будівництво

[ред. | ред. код]

5 серпня 1926 року відбулося урочисте закладання Палацу[3]

Відкриття відбулося у 1932 р., завершення будівництва приурочили до 15-річчя Жовтневого перевороту.

У 1935 р. до споруди почали прибудовувати новий великий театр, також за проєктом Красносельського. Театр був відкритий 1936 року, і до побудови театру опери і балету його сцена, яка вміщувала 1600 глядачів, була найбільшою в місті[2].

Серед мешканців Дніпра поширена думка, що будівля Палацу Праці збудована за формою серпа і молота. Певна подібність справді є, але невідомо, чи він був так спроєктований, чи так вийшло випадково[4].

У роки німецької окупації в Палаці були влаштовані казарми і конюшні. Під час війни він був зруйнований, але згодом швидко відбудований. 18 грудня 1955 р., після реконструкції, був знову відкритий і його театр[2]

У Палаці в травні 1958 року Дніпропетровщині вручали Орден Леніна.

У Палаці Праці проходили важливі офіційні заходи, партійні конференції. Наприклад тут приймали офіційний візит М. С. Горбачова. Відбувалися концерти відомих зірок естради.

Занепад

[ред. | ред. код]
Стан будівлі в 2015 році

Після побудови оперного театру та палацу спорту «Метеор», значення Палацу почало падати, зокрема через далеке від центру міста розташування. Тим не менш, на кінець 80-х років ХХ ст. у палаці працювало не менше ніж півтора десятка дитячих і дорослих творчих колективів, у яких брали участь близько 600 людей[5].

1997 року з палацу було переведено колектив Дніпровської обласної філармонії[5]. Останній раз палац культури функціонував за своїм прямим призначенням у 2000 році[2]. З того ж року припинилася фінансова підтримка, в 2002 році більшість колективів покинули палац[5].

Будівлю здавали в оренду і намагалися продати через аукціон, але покупців не знайшлося, зокрема через архітектурні особливості, що перешкоджають перепрофілюванню споруди[5].

Сучасний стан

[ред. | ред. код]
Сучасний стан після реконстукції

24 червня 2016 року Палац намагалися продати з аукціону, але торги не відбулися[6].

Будівля є популярною серед дигерів.

В листопаді 2017 року будівлю було продано за 7 875 000 грн. Нові власники — ТОВ «БЦ-Веста» пообіцяли зберегти будівлю[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Минуле і сучасне «Палацу металістів»
  2. а б в г Заброшенный ДК Ильича: самая большая сцена города пустует 12 лет
  3. а б Єкатеринославський Палац праці, м. Дніпропетровськ
  4. Серед мешканців Дніпропетровська ходить легенда, що будинок палацу ім. Ілліча в плані споріднений із серпом та молотом gorod.dp.ua
  5. а б в г ДК им. Ильича: от центра культурной жизни до пристанища диггеров
  6. Палац культури ім. Ілліча загальною площею 18802.30 кв. м., з усіма внутрішніми комунікаціями; Пам'ятник Леніну, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд. 47
  7. Палац Ілліча: продано! Нові власники обіцяють зберегти будівлю (укр.). Процитовано 24 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]