Кобзон Йосип Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Давидович Кобзон
рос. Иосиф Давидович Кобзон
Зображення
Йосип Кобзон 2007 року
Основна інформація
Дата народження 11 вересня 1937(1937-09-11)
Місце народження Часів Яр, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 30 серпня 2018(2018-08-30) (80 років)
Місце смерті Москва, Росія[1]
Роки активності 1956—2018
Країна СРСР, Росія і Донецька Народна Республіка
Національність єврей
Професії співак, політик, музичний педагог, громадський діяч
Співацький голос баритон
Жанр естрада
Нагороди
медаль «Ветеран праці»
Герой праці Російської Федерації
орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден Мужності орден Дружби народів медаль «За трудову доблесть»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
Державна премія СРСР
Орден Святого Месропа Маштоца Герой Донецької народної республіки
Премія Ленінського комсомолу
орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
iosifkobzon.ru
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?

Йо́сип Дави́дович Кобзо́н (11 вересня 1937, Часів Яр, Донецька область, Українська РСР — 30 серпня 2018, Москва, Росія) — радянський і російський естрадний співак (баритон), єврей, російський політик — депутат Держдуми. Активно підтримував політику президента Російської Федераціїї В. Путіна щодо України, а також терористичні угрупування в Донецьку і Луганську і Криму, які ведуть війну проти України та українського народу.

Біографія

Кобзон з дружиною і Кім Чен Ір

Мати, Іда Ісааківна, народилась у Подільскій губернії[джерело?], рано залишилась без батька і з 13 вимушена була заробляти вирощуванням тютюну. В молодості працювала на деревообробній фабриці, у 22 стала до лав КПРС. З 1930 працювала народним суддею.
Йосип народився у м. Часів Яр Донецької області 1937 року. Перед Великою вітчизняною війною сім'я перебралася до Львова, звідки батько — офіцер-політрук — пішов на фронт, а мати з трьома дітьми — в евакуацію до Узбекистану. 1943 року батько був демобілізований після контузії, але до сім'ї не повернувся і Йосип Кобзон не любив його згадувати. Після евакуації сім'я повернулася до Краматорська, де малий Йосип пішов до школи. Через кілька років сім'я перебралася до Дніпропетровська, де його мати вийшла заміж удруге[2].

У 1952 році вступив у Дніпропетровський гірничий технікум, у 1956 — закінчив його. Протягом років навчання продовжував відвідувати заняття співом[джерело?]. 1956 року призваний до лав Радянської Армії. Першого року служби був заспівувачем, надалі — артистом Ансамблю пісні й танцю Закавказького військового округу. Після демобілізації в 1958 році вступив до Державного музично-педагогічного інституту імені Гнєсіних на вокальний факультет до класу Любові Володимирівни Котельникової.

Навчання в інституті поєднував із роботою у цирку як вокаліста. Після знайомства з композитором Аркадієм Островським почав професійно займатись співом. Спочатку виступав з І. Кохно та працював самостійно з композиторами Вано Мураделі, А. Новіковим, Арно Бабаджаняном, Марком Фрадкіним, Олександрою Пахмутовою, Серафімом Туліковим, Данилом Френкелєм, Едуардом Колмановським, Оскаром Фельцманом та іншими.
Відомим став після Блакитного вогника 1962 року, де виконав пісню «рос. Куба — любовь моя»[3].

1962 року вийшла перша платівка пісень О. Островського і А. Пахмутової у виконанні Йосипа Кобзона. Того ж року співак вперше виїхав у творче відрядження до Угорщини з Є. Колмановським і К. Ваншенкіним. Саме тоді Йосип Кобзон почав працювати самостійно, багато виїжджав у віддалені міста СРСР і на комсомольські будівництва.

У 1964 році Йосип Кобзон виступив на міжнародному конкурсі у місті Сопоті (Польща) і став його лауреатом. Того ж року здобув звання заслуженого артиста Чечено-Інгушської АРСР. У 1965 році артист взяв участь у міжнародному конкурсі «Дружба», що проходив у шести соціалістичних країнах, і завоював перші місця у Варшаві, Берліні та Будапешті.

1966 року став лауреатом Всесоюзного конкурсу виконавців радянської пісні. У 1968 — лауреатом міжнародного конкурсу «Золотий Орфей». Учасник багатьох всесвітніх фестивалів молоді та студентів. З 1974 року є народним артистом Дагестанської АРСР.

У радянські часи виконував ліричні й патріотичні пісні, що славили радянську дійсність. Прославився виконанням пісень до серіалу «Сімнадцять миттєвостей весни». У середині 1990-х «урочисто попрощався» з естрадою, провів низку прощальних гастролей, але, попри це, і далі співав та виступав. Знаменитий перукою, яку носив декілька десятиліть[2].

Після розпаду СРСР став дуже заможною людиною й часто обвинувачувався в причетності до організованої злочинності. Через це йому заборонили в'їзд до багатьох держав, зокрема до США, на що він неодноразово скаржився в інтерв'ю й навіть намагався ініціювати офіційні розгляди із цього приводу.

Кобзона кілька разів обирали в Державну думу від Агинського Бурятського автономного округу.

Помер 30 серпня 2018 року на 81 році життя. Причиною смерті стала четверта стадія раку, з яким він боровся з 2001 року[4]. Кобзона поховали на Востряковському цвинтарі в Москві поряд з матер'ю, як він вказав у своєму заповіті.[5]

Заяви та вчинки

Антиукраїнські

Рішення Дніпропетровської міськради про позбавлення Й. Д. Кобзона статусу почесного громадянина міста Дніпропетровська.

Інші

У березні 2015 року Кобзон заявив про необхідність убивати вуличних собак. Його слова стали відповіддю на трагедію, яка сталася з дев'ятирічним хлопчиком у Читі. Дитину загризла зграя псів. «Якщо таке сталося, необхідно вживати кардинальні заходи, собак потрібно відловлювати і знищувати. І плювати на тих „зелених“, які їх захищають», — повідомив Кобзон[10].

Реакції

Нев'їзний

Країни, в які заборонено в'їзд Кобзону
  • 21 липня 2014 року Йосипу Кобзону (а також ще двом російським попсовим артистам — Олегу Газманову та Аллі Перфіловій, відомої під сценічним псевдонімом Валерія) — на невизначений час заборонено в'їзд до Латвії. Про це повідомило латвійське Міністерство закордонних справ. «Ці особи своїми діями сприяли порушенню територіальної цілісності і суверенітету України», — йдеться в повідомленні. Голова МЗС Латвії Едгар Рінкевич прийняв рішення на підставі Закону про іноземців[11]. 19 липня міністр Рінкевич написав у твіттері, що прийняв рішення «заборонити російським апологетам імперіалізму та агресії приїжджати до Латвії на тусовочні заходи».
  • Кількома роками раніш йому заборонили в'їзд в Ізраїль, США та інші країни Заходу з мотивацією — як учаснику організованої злочинності.
  • Служба безпеки України включила Йосипа Кобзона до списку осіб, яким заборонено в'їзд на територію України. 27 жовтня 2014 року він виступив із концертом в окупованому Донецьку, в Донецькому академічному державному театрі опери та балету ім. А. Солов'яненка[12].
  • 16 лютого Кобзон посів 150-е місце у списку осіб, яким заборонено в'їзд до країн ЄС в межах прийнятих обмежувальних заходів у зв'язку з діями, що загрожують територіальній цілісності, суверенітету й незалежності України[13]. Ця подія викликала в російському політикумі значний резонанс[14].

У вересні 2015 року Йосип Кобзон був включений до санкційного списку (номер 94 у списку), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[15][16][17].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[18].

Інше

  • У жовтні 2014 року Державне агентство України з питань кіно закликало керівників телебачення та ЗМІ не допускати появи в ефірі та на шпальтах зокрема Йосипа Кобзона через його українофобські заяви та вчинки[19].
  • Поява Кобзона[20] в ефірі телеканалу «Інтер» у новорічних програмах з 31 грудня 2014 до 1 січня 2015 років викликала масове обурення у соціальних мережах та блогосфері; згодом заяви з цього приводу зробила велика кількість українських чиновників найвищого рівня, політиків і громадських діячів[21][22].
  • Орест Лютий записав сатиричну пісню, присвячену Йосипу Кобзону[23].
  • 8 серпня 2015 року Кобзона внесено до «Чорного списку Міністерства культури України»[24].
  • У багатьох українських містах співака позбавили статусу «почесного громадянина», в тому числі й в Краматорську.[25]

Відзнаки і нагороди

  • Герой праці Російської Федерації (21 квітня 2016)
  • Згідно з Указом Президента України від 14 травня 2018 року, позбавлений таких нагород як:
    • Орден «За заслуги» I ст. (4 липня 2012) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Донецької області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення області[26].
    • Орден «За заслуги» II ст. (3 липня 2002) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток регіону, високий професіоналізм та з нагоди 70-річчя утворення Донецької області[27].
    • Орден «За заслуги» III ст. (18 лютого 2000) — за значні особисті заслуги у розвитку пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність[28].
    • Народний артист України (27 грудня 1991) — за видатні заслуги у розвитку музичного мистецтва, пропаганду української пісні[29].

Позбавлений нагороди, згідно з Указом Президента України від 14 травня 2018 року. Позбавленню передували такі події:

11 листопада 2014 — заява самого Козбона про те, що він хоче, щоб його позбавили звання Народний артист України, але не має наміру звертатися до української влади[30];
11 грудня 2015 року — збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити Й. Д. Кобзона почесного звання Народний артист України[31];
2 травня 2018 — прийняття рішення Ради національної безпеки України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в якому йшлося про «позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення»[32], це рішення було введено в дію Указом Президента від 14 травня 2018[33]

Почесні звання

Кобзон Йосип Давидович. Карта розташування: Україна
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Мапа міст України, у яких Кобзона визнано почесним громадянином.
  • «Почесний громадянин Краматорська» (позбавлений звання 28 січня 2015 року)[38].
  • Почесний громадянин Слов'янська (позбавлений звання 26 липня 2015 року).

Пам'ятник і пам'ятна дошка

30 серпня 2003 року в Донецьку встановили пам'ятник Йосипу Кобзону.

Уночі проти 7 липня 2015 в Часовому Яру невідомими було демонтовано пам'ятну дошку Йосипу Кобзону, встановлену раніше на фасаді міської ради[39].

Див. також

  • 3399 Кобзон — астероїд, названий на честь артиста.

Примітки

  1. Умер Иосиф Кобзон
  2. а б в Умер Иосиф Кобзон. Главные факты о российском певце родом из Украины. СТРАНА.ua. 13:44, 30 августа 2018. Процитовано 2018-09-03. (рос.)
  3. Дмитрий Кайстро (31 августа 201820:55). Иосиф Кобзон. Преданный гражданин и человек с большой буквы. Вести.Ru. Процитовано 2018-09-03. (рос.)
  4. Помер Йосип Кобзон - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-09-01. 
  5. Rbc.ua. Умер Иосиф Кобзон: стала известна последняя просьба певца. РБК-Украина (ru-RU). Процитовано 2018-10-19. 
  6. Кобзон обвинил Януковича в слабости
  7. Відкритий лист до Президента України
  8. Кобзон назвав гімн України нацистським - Korrespondent.net. Аргументы и Факты. 18 березня 2014, 19:30. Процитовано 2018-09-03. 
  9. Ситуація навколо «Інтера» стрімко розвивається: підключилась РНБО. Gazeta.ua. 01.01.2015
  10. Кобзон закликав вбивати безпритульних собак. Еспресо TV. 16.03.2015
  11. «Грани.ру»: Кобзону, Валерии и Газманову запретили въезд в Латвию
  12. СБУ оцінить візит Кобзона до бойовиків. Українська правда, 28.10.2014
  13. council implementing regulation (eu) 2015/240 of 9 february 2015
  14. Госдума начинает акцию «Je suis Кобзон»
  15. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. 
  16. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. 
  17. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. 
  18. Кобзон Йосип Давидович // «Миротворець»
  19. Держкомтелерадіо закликає оголосити бойкот Кобзону, Охлобистіну, Задорнову та ін.. ТВі. 31.10.2014
  20. а також інших російських артистів, які підтримали позицію Путіна щодо анексії Криму та війни на сході України
  21. У соцмережах повстали проти «Інтера» за концерт зірок, які підтримали агресію РФ. ТСН. 1+1. 01.01.2015
  22. «Подробности» на «Інтері» про новорічний концерт" каналу: це «російський шабаш». Радіо Свобода. 01.01.2015
  23. [1]. Вести Кремля. 05.06.2015
  24. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці
  25. Помер Йосип Кобзон: біографія та особисте життя співака - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-09-01. 
  26. Указ Президента України № 433/2012 від 4 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»
  27. Указ Президента України № 610/2002 від 3 липня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області»
  28. Указ Президента України № 261/2000 від 18 лютого 2000 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  29. Указ Президента України № 18 від 27 грудня 1991 року «Про присвоєння Кобзону Й. Д. почесного звання „Народний артист України“»
  30. Кобзон отказался от звания народного артиста Украины (рос.) // Lenta.ru, 26 листопада 2014
  31. Позбавити почесного звання «Народний артист України» (петиція до Президента України)
  32. позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення. president.gov.ua. Процитовано 25 травня 2018 url-архіву=http://web.archive.org/save/http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/60/66/b37b3c386bfc451b7767a8bb0e644596_1527145800.pdf. 
  33. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України ві.... zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.  Текст « від 14.05.2018 № 126/2018» проігноровано (довідка)
  34. Кобзона в Луганську нагородили орденом "ЛНР". ukranews.com. Українські новини. 2016-06-25. 
  35. Кобзон залишився без звання почесного громадянина Дніпропетровська і права виконувати гімн міста Дзеркало тижня. 3.09.2014
  36. У Полтаві Кобзона під оплески позбавили звання почесного громадянина Коло. 25.11.2014
  37. Кобзона позбавили звання почесного громадянина Полтави УНІАН. 25.11.2014
  38. В Краматорську під натиском активістів депутати міської ради позбавили Кобзона почесного звання
  39. МВД: В Часовом Яру под Артемовском снесли памятную доску Кобзону

Посилання